Рішення № 79809244, 11.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2019 р. Справа № 120/4476/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м. Вінниця Вінницької області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця Вінницької області (далі – УПФ України в м. Вінниця Вінницької області, управління, відповідач ) про:

- визнання неправомірним рішення №12347 від 20.01.2018 р. щодо відмови у перерахуванні ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України “Про державну службу” в редакції, що діяла на час подання заяви;

- зобов’язання призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 22.09.2017 р., відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” згідно Закону України “Про державну службу”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”, за наслідком розгляду якої отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного стажу державної служби.

Позивач не погоджується із такою відмовою, вказуючи, що має достатньо стажу державної служби та на період звільнення займав посаду державного службовця, що є достатнім для отримання пенсії державного службовця.

Ухвалою суду від 18.01.2019 р. відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження на 11.02.2019 р. без виклику учасників справи, відповідно до статті 263 КАС України.

Суд вважає за необхідне вказати, що позивачем не вірно зазначено найменування відповідача, а саме, замість “управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця” зазначено “управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця Вінницької області”. Відтак, в подальшому слід вважати вірним найменування відповідача “управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця”.

Ухвалою від 11.02.2019 р. задоволено клопотання представника позивача про визнання причин пропуску звернення до суду поважними та відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

11.02.2019 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив (вх.№8052 від 11.02.2019 р.), в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що у ОСОБА_1 відсутній достатній стаж державної служби, який необхідний для переведення на пенсію згідно ЗУ "Про державну службу".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

22.09.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про переведення на пенсію державного службовця згідно Закону України “Про державну службу”.

За наслідком розгляду даної заяви, управлінням прийнято рішення № 12347 від 20.01.2018 р., яким повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії державного службовця, у зв’язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

Обґрунтовуючи своє рішення, суб’єкт владних повноважень з посиланням на п.10 і 12 XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ вказав, що державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VІІІ обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Зважаючи на відсутність необхідного 20 річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію державного службовця ОСОБА_1 немає.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого, визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Так, частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Водночас, згідно абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З аналізу наведених норм видно, що право на пенсію державного службовця мали та мають особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки чоловіки), мають передбачений законодавством страховий стаж (35 років чоловіки), в тому числі стаж державної служби не менш як 10 років і на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців;

б) досягли певного віку (62 роки чоловіки), мають передбачений законодавством страховий стаж (35 років чоловіки), в тому числі не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Разом з цим, після 01.05.2016 р., статтею 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В свою чергу, частиною другою статті 25 Закону № 3723-ХІІ установлювались такі категорії посад державних службовцiв:

- перша категорія: посади перших заступникiв міністрів, керiвникiв центральних opгaнів виконавчої влади, якi не є членами Уряду України, їx перших заступникiв, голiв та членiв державних колегiальних opганів, Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступникiв керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, iншi прирiвнянi до них посади;

- друга категорiя : посади керiвникiв ceкpeтapiaтів комітетів Верховної Ради України, структурних пiдроздiлiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, Cекретаріату Кабiнету Miнicтpiв України, радникiв та помiчникiв Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, заступникiв Miнiстpiв, заступникiв iнших керiвникiв центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, перших заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй та iншi прирiвнянi до них посади;

- третя категорiя : посади заступникiв керiвникiв структур них пiдроздiлiв, завiдувачiв ceкторів, головних спецiалiстiв, експертiв, консультантiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкретаріату Кабiнету Miністрів України, заступникiв Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також голiв районних, районних у місті Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв у складi міністерств та iнших центральних органів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, iншi прирiвнянi до них посади;

- четверта категорiя : посади спецiалiстiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкpeтapiaту Кабiнету Miнicтpiв України, заступникiв начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв (пiдвiддiлiв) мiнicтерсв та iнших центральних opганів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

- п'ята категорiя : посади спецiалicтiв Miнicтepcтв, iнших центральних opганів виконавчої влади, держав них колегiальних органів, заступникiв голiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, заступникiв керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмiнiстрацiй, спецiалiстiв апарату цих адмiнiстрацiй, iншi прирівняні до них посади;

- шоста категорiя: посади керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, спецiалiсти управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

- сьома категорiя: посади спецiалiстiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, їx управлiнь i вiддiлiв, iншi прирiвнянi до них посади.

Вiднесення існуючих посад державних службовців, не перелiчених у цiй статтi, а також вiднесення до вiдповiдної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Miністрів України за погодженням з вiдповiдним державним органом.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у судовому рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).

В контексті наведеного, оцінюючи позовні вимоги в частині визнання неправомірним рішення про відмову у перерахуванні пенсії, суд також зазначає про наступне.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі – Порядок №22-1).

Згідно пункту 2.8 Порядку 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів та реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені/переведенні пенсії), яке може бути оскаржено.

Оцінюючи доводи управління, викладені в оскаржуваному рішенні стосовно відсутності у позивача необхідного стажу державної служби, суд вказує на наступне.

Постановою Кабінету Miнicтpiв України № 622 від 14.09.2016 р. “Деякi питання пенсійного забезпечення окремих категорій осiб”, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі – Порядок №622, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, із положень пунктів 1- 3 Порядку №622, випливає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Разом з тим, як зазначалось вище, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 03.05.1994 № 283 (далі – Порядок №283).

Згідно частини 3 вказаного Порядку, до стажу державної служби включається також, час роботи, зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних лісогосподарських об'єднань Міністерства лісового господарства та державних лісогосподарських об'єднань Державного комітету лісового господарства.

Як встановлено судом на підстави записів трудової книжки (дата заповнення 16.12.1971 р.) позивач:

- з 01.09.1993 року по 31.12.2004 року – перебував на посаді начальника виробничого відділу Вінницького державного лісогосподарського об’єднання “Вінницяліс” ;

- з 04.01.2005 року по 21.08.2007 року – перебував на посаді заступника начальника Вінницького обласного управління лісового господарства та йому присвоєно 9 ранг державного службовця;

- з 22.08.2007 року по 31.01.2013 року - перебував на посаді заступника начальника Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства;

- з 01.02.2013 року по 31.07.2015 року - перебував на посаді заступника начальника управління Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства ;

Отже, стаж державної служби позивача на момент досягнення пенсійного віку і подачі заяви (22.09.2017 р.) складав понад 20 років, відтак, за ним зберігається право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Наведені висновки спростовують позицію сторони відповідача щодо відсутності у позивача стажу державної служби, який би давав право на отримання пенсії за законом про державну службу.

Вирішуючи спір в частині визнання неправомірним рішення, суд вказує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуване рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв, адже не враховано наявність трудового стажу у розмірі достатньому для призначення/переведення на пенсію державного службовця.

Більш того, суд зазначає, що «призначення пенсії» та «переведення з одного виду пенсії на інший» не є тотожними поняттями та здійснюється за наявності відповідної письмової заяви особи, про що зазначалось вище.

Окрім того, згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Водночас, згідно частини третьої статті 45 цього ж Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як встановлено судом, на підставі заяви позивача від 21.03.2014 р. та згідно протоколу № 3814 від 25.03.2014 р. ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком на загальних підставах. А тому, правові підстави саме для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», як просить позивач -, відсутні.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, позивач 22 вересня 2017 року звертався до відповідача з заявою саме про переведення на пенсію державного службовця, що відповідає нормам процитованого вище пенсійного законодавства, тоді як отримав рішення, яким відмовлено в перерахунку пенсії державного службовця.

Отже, оскаржуваним рішенням відмовлено у позитивному вирішені питання, про яке не просив позивач, що вказує на необґрунтованість рішення та недобросовісність суб’єкта владних повноважень при його прийнятті та розгляді заяви.

За сукупністю наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є неправомірним. А отже у цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд, керуючись положеннями статей 9, 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення № 12347 від 20.01.2018 р., яким відмовлено в перерахунку пенсії, адже звичайна констатація факту протиправності/неправомірності рішення суб’єкта владних повноважень не може вважатися способом захисту права особи, оскільки з констатацією такого факту не пов’язуються жодні правові наслідки оспорюваного рішення. Натомість скасування акта індивідуальної дії означає втрату чинності таким актом з моменту його прийняття.

Водночас, суд зауважує, що правові підстави для зобов’язання відповідача саме призначати пенсію позивачу, відсутні, оскільки, по – перше, пенсія може бути призначена лише один раз, що і відбулось у 2014 році; по-друге, позивач у своїй заяві від 22.09.2017 р. просив перевести його на пенсію державного службовця, що, доречно зауважити, відповідає положенням статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1.

Відтак, в частині позовних вимог заявлених до відповідача про зобов’язання призначити пенсію згідно Закону України «Про державну службу», позов задоволеню не підлягає.

Разом з цим, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати суб’єкта владних повноважень перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу».

Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов’язання виплачувати пенсію, то тут суд зазначає наступне.

Право на захист — це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Право на захист випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення у майбутньому.

За наведених обставин, вимога про зобов'язання виплатити пенсію, на думку суду, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідне переведення та іншу пенсію,з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та яке є підставою для виплати, - ще не здійснено. А отже, відсутні підстави для задоволення позову в досліджуваній частині.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню (1/2 позовних вимог) судові витрати понесені позивачем у даній справі загальній сумі 704,85 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця у розмірі 352,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця №12347 від 20.01.2018 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно Закону України “Про державну службу”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" на підставі поданої заяви від 22.09.2017 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (пров.Зелений, 11,кв. 12, м. Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1) 352,42 (триста п'ятдесят дві гривні 42 копійки) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (пров.Зелений, 11,кв. 12, м. Вінниця, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач : управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення сформовано: 13.02.2018

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна