Рішення № 79807791, 13.02.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Черкаси

справа № 925/1297/18

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, м. Черкаси, просп. Хіміків, 82

до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36

про стягнення 3 435 645,64 грн. заборгованості за договором

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1Г – адвокат – за ордером;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги згідно договору на перевезення пасажирів комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» №1-18ТР від 31.01.2012р. в розмірі 3 435 645,64 грн., в тому числі:

2 353 425,06 грн. основного боргу,

207 359,31 грн. 3% річних,

874 861,27 грн. інфляційних

та відшкодування судових витрат.

До початку підготовчого засідання представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Вказано, що у зв’язку з недофінансуванням з державного бюджету КП «Черкасиелектротранс» не компенсовано збитків відповідно до умов договору та надання актів виконаних робіт на суму 2 353 425,06 грн. Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, як головний розпорядник коштів, неодноразово звертався до Асоціації міст України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України щодо необхідності передбачення субвенцій з державного бюджету для погашення кредиторської заборгованості 2015 року, яка виникла в зв’язку з недофінансуванням субвенцій з державного бюджету до річного плану, проте, кошти на погашення не передбачались.

До початку підготовчого засідання представник позивача надіслав до суду відповідь від 27.12.2018р. на відзив, в якій вказав, що позиція відповідача щодо відсутності його вини у виконанні зобов’язання у зв’язку з відсутністю коштів є необґрунтованою та суперечить правовій позиції Верховного Суду України. Зазначив, що враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру основного боргу та розрахунків санкцій, а також відсутність заперечень щодо розміру компенсацій судових витрат позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Подано додаткове пояснення по суті спору.

Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що в Департаменту відсутні цільові кошти н погашення боргу та відсутнє фінансування з державного та місцевого бюджетів на такі перевезення, оскільки відповідач не брав на себе таких бюджетних зобов’язань в 2016р. та не реєстрував їх у Державному казначействі. Подано письмовий відзив на позов з доказами направлення позивачу.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

31.01.2012р. між комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради (Перевізником – Позивач по справі), в особі в.о. директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, та Виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі міського голови ОСОБА_4, було укладено договір на перевезення пасажирів комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» №1-18 ТР (далі - Договір), за умовами якого Замовник, відповідно до рішення виконкому Черкаської міської ради від 31.01.2002р. №60 «Про надання дозволу на перевезення комунальним підприємством «Черкасиелектротранс», надав Перевізникові право перевезення пасажирів за затвердженими маршрутами з 1 лютого 2012 року, а перевізник зобов’язався надати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01 лютого 2015 року.

Додатковими угодами від 30.01.2015р. №1 (а.с. 26) та від 23.05.2015р. №2 (а.с. 27) строк дії Договору на перевезення встановлений з дати його підписання і до 31 грудня 2015 року.

Пунктом 1.4 Договору сторони визначили, що види та обсяги пільгових перевезень встановлюються окремим договором, в якому визначається порядок компенсації перевізнику збитків від перевезень пільгових категорій та різниці в тарифі.

05.02.2015р. на виконання вказаних умов між Позивачем та Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (Відповідачем по справі) укладено Договір №5 на державне замовлення з компенсації збитків від перевезення окремих пільгових категорій громадян міським електричним транспортом на 2015 рік (далі - Договір з компенсації).

Згідно ч.2 п.1.1 Договору з компенсації Відповідач компенсує за рахунок субвенції з державного бюджету фактично понесені збитки згідно з наданими розрахунками (без складання списків) за пільговий проїзд окремих категорій громадян Позивачу в межах передбачених в міському бюджеті згідно тимчасового розпису видатків на 2015 рік у сумі 1 920 407,71 грн. (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч чотириста сім гривень 71 коп.) та кошторису з врахуванням помісячного розпису асигнувань, а Позивач зобов'язується перевозити пільгові категорії громадян з можливістю внесення змін при затвердження бюджету на 2015 рік.

Додатковою угодою від 03.03.2015р. №1 до Договору з компенсації (а.с. 31) сторони виклали ч.2 п.1.1 Договору з компенсації в новій редакції: «Відповідач компенсує за рахунок субвенцій з державного бюджету фактично понесені збитки згідно з наданими розрахунками (без складання списків) за пільговий період окремих категорій громадян Позивачу в межах, передбачених в міському бюджеті на 2015 рік в сумі 12 039 967,71 грн. (дванадцять мільйонів тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 71 коп.), а Позивач зобов'язується перевозити пільгові категорії громадян.

Додатковою угодою від 26.03.2015р. №2 до Договору з компенсації (а.с. 32) сума компенсації збільшена до 14 039 967,71 грн. (чотирнадцять мільйонів тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 71 коп.).

Додатковою угодою від 21.12.2015р. №4 до Договору з компенсації (а.с. 34) така сума визначена в розмірі 15 039 967,71 грн. (п'ятнадцять мільйонів тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 71 коп.).

Таким чином, сума компенсації за фактично понесені Позивачем збитки за пільговий проїзд окремих громадян за 2015 рік визначена в розмірі 15 039 967,71 грн.

Відповідно до п.2.1.1 Договору з компенсації Відповідач зобов'язався затверджувати розрахунки компенсації на покриття фактично понесених збитків від перевезень пільгових категорій громадян та здійснювати реєстраційні дій у казначействі.

Згідно п.3.1.2 Договору з компенсації Позивач зобов'язаний надавати розрахунки компенсації на покриття фактично понесених збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян до 10 числа кожного місяця.

На виконання п.2.1.1 та п.3.1.2 Договору з компенсації Позивач надав, а Відповідач затвердив розрахунки компенсації збитків.

Всього Позивач в 2015 році здійснив пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування в м. Черкаси та поніс у зв’язку з цим збитків на загальну суму 15 039 966,35 грн., що підтверджується наданими Позивачем та затвердженими Відповідачем розрахунками (а.с. 35-56).

Відповідно до п.2.1.2 Договору з компенсації Відповідач зобов'язався протягом трьох банківських днів перераховувати кошти, отримані на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно п.2.1.3 Договору з компенсації у разі здійснення відшкодування збитків за пільговий проїзд окремих категорій пасажирів шляхом централізованих схемних розрахунків, сума компенсації зменшується на проведену суму розрахунків.

На виконання умов Договору з компенсації Відповідач перерахував Позивачу 9 691 453,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 57-92).

Також сума компенсації була зменшена на 2 995 088,00 грн., що підтверджується затвердженими сторонами реєстрами (а.с. 93-128).

Виходячи з розміру фактично понесених збитків Позивачем, перерахованих Відповідачем коштів та сум централізованих схемних розрахунків, розмір збитків, які не були компенсовані, складає 2 353 425,06 грн. та визнається Відповідачем, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між підприємством та розпорядником коштів місцевого бюджету за надані послуги (а.с. 135).

Відповідач мотивує неналежне виконання умов Договорів відсутністю субвенцій з державного бюджету та відсутністю власних цільових чи обігових коштів Департаменту.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій Позивача, що порушує його право на належний розрахунок за надані послуги.

Відповідачем було порушено вимоги договору та ст. 526 ЦК України, відповідно до якої - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та ст. 525 ЦК України щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

На запитання головуючого представники сторін заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов’язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують змішані договірні відносини послуги та перевезення пасажирів комунальним транспортом загального користування на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм змістом представлений договір на перевезення пасажирів комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» №1-18ТР від 31.01.2012р. є змішаним договором послуг та перевезення пасажирів по встановленому маршруту і відповідає вимогам глави 63 та 64 ЦК України, відповідно до якої за договором одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти пасажирів до пункту призначення та отримати за це плату. Замовник перевезення зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору №1-18ТР. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Спірний договір передбачає право виконання позивачем (перевізником) перевезення пасажирів пільгових категорій по визначеному та затвердженому маршруту в м. Черкаси та отримання коштів за спожиті послуги.

У відповідності до п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002p. №256 - Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

На виконання вимог Договору №1-18ТР на перевезення пасажирів комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» автомобільним транспортом на автобусних маршрутах м. Черкаси та ст.42 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка передбачає виключно договірні відносини між органом місцевого самоврядування та автомобільним перевізником, сторонами було укладено договір №5 на державне замовлення з компенсації збитків від перевезення окремих пільгових категорій громадян міським електричним транспортом на 2015 рік - з додатковими угодами (а.с. 28-34).

Порядок розрахунків передбачений розділом 2 п. 2.1.2 Договору №5.

Договір № 5 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування в м. Черкаси за рахунок субвенції з Державного бюджету.

Відповідно до п.2.1.1 Договору на державне замовлення з компенсації збитків Відповідач зобов'язався затверджувати розрахунки компенсації на покриття фактично понесених збитків від перевезень пільгових категорій громадян та здійснювати реєстраційні дії у казначействі.

Згідно п.3.1.2 Договору з компенсації збитків Позивач зобов'язаний надавати розрахунки компенсації на покриття фактично понесених збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян до 10 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 1.2 Договору з компенсації збитків у разі затримки бюджетного фінансування та/або здійснення платежів не з вини Відповідача, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Відповідачем відповідного фінансування та/або можливості здійснити платежі.

Вказаний порядок розрахунків визначено в п.5 ст.102 Бюджетного Кодексу України.

Станом на 01.01.2016р. згідно з Актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 135) заборгованість Відповідача склала 2 353 425,06 грн. за період дії Договорів. Акт звірки підписано Відповідачем без зауважень. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована відповідачем в належний спосіб.

Суд враховує, що Відповідач заперечує вимоги лише в частині відсутності субвенцій з державного бюджету та неможливості погашення боргу з-зі відсутності у нього цільових коштів.

Позивач виконав в 2015 році передбачені Договором послуги з перевезення пасажирів пільгових категорій в м. Черкаси транспортом загального користування, що підтверджується наданими Позивачем та затвердженими Відповідачем розрахунками.

Відповідач не розрахувався за надані послуги на суму 2 353 425,06 грн. до цього часу.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості підтверджується договорами, актами звіряння розрахунків, розрахунком вимог позивача, відсутністю претензій відповідача до кількості та якості наданих послуг.

Згідно приписів п.2 ст. 916 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за послугу за домовленістю.

Відсутність коштів у відповідача чи відсутність кошторису видатків на перевезення пільгової категорії громадян, відсутність у відповідача зареєстрованих в казначействі бюджетних зобов’язань з перевезення пільгових категорій громадян не є підставою звільнення відповідача від обов’язку проведення розрахунків за виконані роботи з перевезення та надані послуги.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 353 425,06 грн. заборгованості підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 207 359,31 грн. 3% річних за період прострочення з 30.12.2015р. по 06.12.2018р. включно, 874 861,27 грн. інфляційних за період січень 2016 року - жовтень 2018 року, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».

Виконаний позивачем розрахунок вимоги виконано вірно та не перевищує сум можливого нарахування. 207 359,31 грн. 3% річних, 874 861,27 грн. інфляційних підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов’язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Суд вважає, що відсутність фінансування органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, відсутність у нього коштів - не є обґрунтованою підставою невиконання зобов’язання за договором. Аналогічні правові позиції викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти України» від 29.06.2004р. (Заява №18966/02).

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об’єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

Позивачем підтверджено понесені прямі витрати на послуги адвоката – 8000 грн. (платіжне доручення від 19.12.2018р. №72, а.с. 182) та очікувані витрати 4000 грн. за проведення судового засідання (рахунок на оплату позивачем наданих правничих послуг від 13.02.2019р., а.с. 226), а всього 12000 грн., які належить покласти на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 51 534,68 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 26323404, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, м. Черкаси, просп. Хіміків, 82, код ЄДРПОУ 03328675, номер рахунку в банку невідомий

2 353 425,06 грн. основного боргу, 207 359,31 грн. 3% річних, 874 861,27 грн. інфляційних, 51 534,68 грн. судового збору та 12000 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 13.02.2019р.

Суддя Г.М. Скиба