Рішення № 79807704, 04.02.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2019 р. Справа № 924/1035/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Фідобанк”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор”, с. Колибаївка Кам’янець – Подільського району Хмельницької області

про стягнення 37982,07 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю від 14.03.2018 р. №41

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.01.2019 р. №1

ОСОБА_3 - за довіреністю від 15.01.2019 р. №2

Рішення ухвалюється 04.02.2019 р., оскільки в судовому засіданні 22.01.2019 р., 31.01.2019 р. оголошено перерву.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: публічне акціонерне товариство „Фідобанк”, м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор”, с. Колибаївка Кам’янець – Подільського району Хмельницької області 37982,07 грн. відповідно до договору про надання овердрафту №1707Ю від 17.07.2014 р., з яких 10000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 9363,96 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 12966,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5651,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Ухвалою суду від 26.11.2018 р. прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.12.2018 р. Ухвалою суду від 13.12.2018 р. підготовче засідання у справі відкладено на 09.01.2019 р. Ухвалою суду від 09.01.2019 р. підготовче провадження у справі №924/1035/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.01.2019 р. У судовому засіданні 22.01.2019 р. оголошено перерву на 31.01.2019 р., у судовому засіданні 31.01.2019 р. оголошено перерву на 04.02.2019 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються передбачені договором про надання овердрафту №1707Ю від 17.07.2014 р. обов'язки зі своєчасної сплати кредитних коштів та відсотків. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 526, 549-552, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 175, 179 ГК України.

У додаткових поясненнях (від 20.12.2018 р.) позивач зазначив про помилку в нарахуванні відсотків за користування овердрафтом: фактично за період 15.12.2014 р. - 14.01.2015 р. нараховано 205,48 грн., за період з 17.07.2014 р. - 15.12.2014 р. - 452,96 грн., однак загальні суми заборгованості в уточненому розрахунку по кредиту, відсотках та пені не змінились.

Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Разом з тим подав заяву (від 21.01.2019 р.), в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з тим, що пройшов строк позовної давності. Вважає, що право вимоги у позивача виникло з моменту віднесення 10000,00 грн. заборгованості по овердрафту на рахунки простроченої заборгованості - з 15.12.2014 р., а позивач звернувся із позовною заявою лише 08.11.2018 р. З приводу стягнення заборгованості за відсотками та пені, зауважив, що відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. При цьому послався на п. 12.9 договору, в якому сторони погодились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю три роки, а також на положення ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України.

Представник позивача у засідання позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, посилаючись на безпідставність позовних вимог та сплив строків позовної давності за заявленими вимогами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Матадор", оформленим протоколом від 16.07.2014 р. №1/07-14, вирішено ТОВ «Матадор» укласти з ПУАТ «Фідобанк» кредитний договір у вигляді овердрафту в сумі 20000,00 гривень, процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 25% річних строком кредитування 12 місяців для поповнення обігових коштів та укладення відповідного кредитного договору; уповноважити директора товариства ОСОБА_4 визначити та самостійно погодити з банком розмір винагород банку, інші умови відповідного кредитного договору, що буде укладений товариством з банком, та які не обумовлені цим протоколом зборів учасників, самостійно погодити з банком умови договору про надання овердрафту, про який йде мова в цьому протоколі, а також підписати, укласти відповідний кредитний договір від імені товариства на власний розсуд (без обмеження стосовно суми, строку дії чи відповідальності, з повноваженнями на укладення в майбутньому до такого договору будь-яких змін, доповнень, додаткових угод без необхідності отримання будь-яких окремих письмових погоджень чи рішень зборів учасників товариства.

17.07.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Матадор" (позичальник) укладено договір про надання овердрафту №1707Ю (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику за поточним рахунком останнього овердрафт в межах ліміту овердрафту на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується сплачувати банку заборгованість за овердрафтом, з врахуванням визначеного цим договором строку безперервного користування овердрафтом та терміну погашення овердрафту, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії та інші платежі в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором.

Цільове призначення овердрафту - для ведення операційної діяльності позичальника, поповнення обігових коштів. В будь-якому випадку позичальник не може використовувати овердрафт на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України (п. 2.3 договору).

Розділ 1 договору містить терміни та фінансові параметри договору. Зокрема, офердрафт - це кредит, що надається банком позичальнику понад залишок на поточному рахунку для оплати розрахункових документів позичальника шляхом дебетування поточного рахунка позичальника. Термін «овердрафт» в залежності від контексту цього договору означає як всю суму грошових коштів, що надаються Клієнту на умовах цього договору, так і будь-яку його частину. Розрахункові документи щодо поточного рахунку, надані третіми особами, в тому числі платіжні вимоги, платіжні вимоги - доручення, інкасові доручення, не підлягають виконанню за рахунок овердрафту.

Визначено, що ліміт овердрафту - це максимально допустима сума коштів понад залишок власних коштів позичальника на поточному рахунку, у межах якої банк може здійснювати платежі з поточного рахунку шляхом оплати розрахункових документів позичальника, та який може бути змінений банком самостійно в порядку, обумовленому цим договором. Ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 20000,00 грн.

Дебетове сальдо (дебетовий залишок) - це сума виконаних банком розрахункових документів позичальника за поточним рахунком понад фактичний залишок власних коштів позичальника на такому поточному рахунку. Дебетове сальдо визначає розмір заборгованості за овердрафтом.

Строк безперервного користування овердрафтом - це максимальний строк, протягом якого на поточному рахунку дозволена наявність дебетового сальдо на кінець операційного дня. Таке дебетове сальдо не може перевищувати встановленого ліміту овердрафту, строк безперервного користування овердрафтом за цим договором становить 30 календарних днів.

Також зазначено термін погашення овердрафту - до 16 липня 2015 року, якщо інша дата (день) не випливатиме з умов цього договору.

Проценти за користування овердрафтом - це плата за користування кредитними коштами банку, наданими позичальнику за цим договором. Проценти за користування овердрафтом встановлюються в розмірі 25% річних.

Пеня - це вид неустойки за порушення позичальником зобов'язань за цим договором. Пеня встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату прострочення відповідного платежу.

У п. п. 3.2.1, 3.2.6 договору сторони домовились, що ліміт овердрафту підлягає обов'язковому перегляду банком 10 числа кожного календарного місяця, з врахуванням обсягів чистих надходжень на поточний рахунок за попередній календарний місяць (з першого по останній банківський день відповідного календарного місяця). Збільшення/зменшення ліміту овердрафту в межах ліміту овердрафту, при перегляді його банком, як це обумовлено цим договором, не потребує укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору та/або договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

За умовами п. 4.1.1 договору позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за овердрафтом не пізніше останнього дня строку безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому випадку не пізніше терміну погашення овердрафту. Якщо заборгованість позичальника за овердрафтом обліковується на поточному рахунку, то поверненням овердрафту вважається відсутність дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника на кінець операційного дня.

Проценти за користування овердрафтом нараховуються в валюті овердрафту за процентною ставкою, обумовленою цим договором, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом на кінець відповідного дня, виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у місяці та календарна кількість днів у році (або 360 днів у році - якщо валютою овердрафту є долари США або ЄВРО). Нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в день (включно), що передує дню фактичного погашення заборгованості за овердрафтом (п. 4.2.1 договору) або проценти за користування овердрафтом мають сплачуватися позичальником в валюті овердрафту щоденно, наступного операційного дня після дня їх нарахування, в тому числі, за рахунок кредитних коштів в межах доступного залишку ліміту овердрафту (п. 4.3.1 договору).

Пунктом 4.5 договору врегульовано порядок розрахунку та сплати пені.

Так, пеня розраховується щоденно, за кожний день прострочення сплати відповідного платежу (включаючи день виникнення простроченої заборгованості та день фактичного погашення простроченої заборгованості), в національній валюті України (по курсу НБУ на день розрахунку, якщо валютою заборгованості є іноземна валюта), та має бути сплачена позичальником на відповідний рахунок банку. Пеня розраховується, виходячи з умови тривалості року, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році, а також виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п. 4.5.1 договору).

Згідно з п. 4.6 договору оплата процентів за користування овердрафтом та/або комісії 2, за відсутності власних коштів позичальника на його поточних рахунках, відкритих в банку, сплачується позичальником за рахунок овердрафту в межах невикористаного ліміту овердрафту. При цьому, якщо на момент оплати за рахунок невикористаного ліміту овердрафту процентів за користування овердрафтом та/або комісії 2 відсутня заборгованість позичальника за овердрафтом, то починається відлік нового строку безперервного користування овердрафтом.

Платежі, передбачені цим договором, вважаються здійсненими позичальником у належний строк, якщо сума відповідних платежів в повному розмірі надійшла на відповідні рахунки банку протягом банківського (операційного) дня в строки, визначені цим договором. Якщо останній день строку відповідного платежу не є банківським (операційним) днем, то сторони встановили, що відповідний платіж повинен бути здійснений позичальником не пізніше наступного за ним банківського (операційного) дня. При цьому, якщо у позичальника наявна заборгованість за цим договором по сплаті комісій та/або процентів за користування овердрафтом, така заборгованість не переноситься на рахунки простроченої заборгованості та позичальник має право погасити її до закінчення строку безперервного користування овердрафтом (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. 4.8 договору, якщо по закінченню строку безперервного користування овердрафтом позичальник не здійснив погашення фактичної заборгованості перед банком за овердрафтом, процентами за користування овердрафтом та/або комісією 2, то: з наступного календарного дня, що слідує за днем закінчення строку безперервного користування овердрафту, позичальник втрачає право на оплату своїх розрахункових документів за рахунок ліміту овердрафту (п. 4.8.1 договору); позичальник має право здійснити погашення існуючої заборгованості за овердрафтом, комісією 2, а також за процентами за користування овердрафтом за фактичний строк користування овердрафтом протягом наступних 15 календарних днів після спливу строку безперервного користування овердрафтом. Якщо позичальник здійснить повне погашення існуючої заборгованості перед банком за овердрафтом, процентами за користування овердрафтом та/або комісією 2, протягом встановленого цим пунктом 4.8.2 строку, починаючи з наступного банківського (операційного дня) право позичальника на оплату його розрахункових документів за рахунок овердрафту поновлюється (п. 4.8.2 договору); якщо позичальник не здійснить погашення заборгованості перед банком за овердрафтом, процентами за користування овердрафтом та/або комісією 2 протягом вказаного в п. 4.8.2 цього договору п'ятнадцятиденного строку, останній день такого строку встановлюється сторонами як термін погашення овердрафту, та наступного банківського (операційного) дня, що слідує за днем, визначеним як термін погашення овердрафту за цим пунктом 4.8.3, банк переносить вищевказану заборгованість позичальника на відповідні рахунки для обліку простроченої заборгованості (п. 4.8.3 договору).

За домовленістю сторін погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступній черговості: строкова заборгованість за овердрафтом: 1. Строкова заборгованість за овердрафтом; 2. Строкові комісії; 3. Строкові проценти за користування овердрафтом; 4. Штраф. Строкова та прострочена кредитна заборгованість: 1. Комісії, прострочені на строк понад 31 день; 2. Проценти за користування овердрафтом, прострочені на строк понад 31 день; 3. Комісії, прострочені на строк до 31 дня; 4. Проценти за користування овердрафтом, прострочені на строк до 31 дня; 5. Прострочена заборгованість за овердрафтом; 6. Пеня за прострочення погашення овердрафту, процентів за користування овердрафтом, комісій; 7. Строкові комісії; 8. Строкові проценти за користування овердрафтом; 9. Строкова заборгованість за овердрафтом; 10. Штраф.

Під час зарахування банком грошових коштів, отриманих від позичальника в рахунок виконання його грошових зобов'язань за цим договором, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли на відповідні рахунки банку, в іншій черговості, ніж зазначена вище в цьому пункті договору, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок (п. 4.9.3 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що при настанні строків будь-яких платежів, обумовлених цим договором, чи у випадку наявності простроченої заборгованості за будь - якими платежами, передбаченими цим договором, що підтягають сплаті позичальником, та в інших випадках, обумовлених цим договором, будь-які грошові кошти на рахунках позичальника в банку банк має право використовувати для сплати таких платежів. Для цього позичальник надає банку право договірного списання коштів з рахунків позичальника, та доручає банку здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній банком на підставі цього договору, будь-яку кількість разів до повної оплати будь-яких зобов'язань позичальника перед банком за цим договором.

Якщо після строку платежів за цим договором, якщо банк з тих чи інших причин не скористався правом договірного списання коштів з рахунків позичальника, це не є підставою для звільнення позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених цим договором (п. 5.4 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено право позичальника в порядку та на умовах, передбачених цим договором, отримувати грошові кошти відповідно до умов цього договору.

До обов'язків позичальника пунктом 8.2 договору віднесено, зокрема, обов'язок своєчасно, у відповідності до умов цього договору, виконувати свої зобов'язання за цим договором в тому числі погашати заборгованість за овердрафтом, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії, та здійснювати будь-які інші платежі, обумовлені цим договором (обов'язки позичальника, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді пені).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором винна сторона відповідає перед банком за зобов'язаннями, обумовленими цим договором, усім належним позичальнику майном, коштами та всіма активами, на які може бути звернуто стягнення згідно чинного законодавства України (п. п. 9.1, 9.2 договору).

У п. 9.4 договору зазначено, що при невиконанні позичальником будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню. Сплата позичальником пені не звільняє позичальника від виконання ним вищевказаних зобов'язань.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 12.2 договору).

У п. 12.9 договору сторони погодились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору встановлюється тривалістю три роки.

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

Відповідач користувався кредитними коштами, що відображено у виписці по особовим рахункам за період з 17.07.2014 р. по 10.07.2018 р., однак допустив порушення умов договору щодо термінів повернення коштів та сплати процентів за користування ними.

У матеріали справи надано копію рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 р. №142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк", відповідно до якого відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПУАТ «Фідобанк»; копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 р. № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато ліквідацію ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року по 19 липня включно; копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.07.2018 р. № 1836 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора", відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" на два роки з 20.07.2018 р. по 19.07.2020 р. включно.

Позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання овердрафту №1707Ю від 17.07.2014 р. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути 10000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 9363,96 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 12966,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5651,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання овердрафту №1707Ю від 17.07.2014 р., відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу за поточним рахунком останнього овердрафт в межах ліміту овердрафту на умовах цього договору, а відповідач зобов'язався сплачувати банку заборгованість за овердрафтом, з врахуванням визначеного цим договором строку безперервного користування овердрафтом та терміну погашення овердрафту, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії та інші платежі в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (частина друга статті 1069 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною третьою названої правової норми передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, у межах строку кредитування - до 16.07.2015 р. включно, якщо інша дата (день) не випливатиме з умов договору (термін погашення овердрафту, визначений у р. 1 договору), відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними платежами, зокрема, як це передбачено п. п. 4.1.1, 4.3.1, 4.8.2 договору. Починаючи з 16.07.2015 р., враховуючи те, що інша дата (день) не випливає з умов договору, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок про правильне застосування норми права, викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивач надав, а відповідач скористався овердрафтом обумовленому в договорі ліміті, що відображено у виписці по особовим рахункам відповідача з 17.07.2014 року по 10.07.2018 року.

Проте відповідач належним чином не виконав зобов'язання по поверненню кредиту та оплаті процентів. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Враховуючи викладене, зокрема, умови п. 4.8.2 договору, викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 правовий висновок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 10000,00 грн. та відсотків за користування овердрафтом в сумі 1445,21 грн. є правомірними. Натомість, беручи до уваги право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, тобто до 16.07.2015 р. включно, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 7918,75 грн., нарахованими після закінчення строку кредитування, заявлені необґрунтовано.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 12966,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5651,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів згідно з поданими розрахунками.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Сторонами у п.9.4 договору погоджено, що при невиконанні позичальником будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню. У розділі 1 договору визначено, що пеня - це вид неустойки за порушення позичальником зобов'язань за цим договором. Пеня встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату прострочення відповідного платежу.

Перевіривши та проаналізувавши подані розрахунки пені, суд вважає, що правомірним буде нарахування пені в сумі 2377,53 грн. на заборгованість за кредитом та 396,78 грн. - на заборгованість за процентами (враховуючи обґрунтованість їх нарахування на заборгованість, яка виникла в межах строку кредитування). При цьому судом береться до уваги положення п. 6 ст. 231 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, необґрунтованим є нарахування пені в сумі 10589,09 грн. на заборгованість за кредитом та 5254,71 грн. - на заборгованість за процентами.

З приводу посилань позивача на п. 4.5.1 договору суд звертає увагу на положення п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, якими передбачено, що умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

При цьому у п. 12.9 договору сторони погодились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем прострочено сплату заборгованості за кредитом, починаючи 15.12.2014 р., заборгованості за відсотками - з 15.12.2014 р. по 15.01.2015 р. При цьому з позовом до суду позивач звернувся 08.11.2018 р., тобто за межами встановленого п. 12.9 договору строку позовної давності за вимогами банку, що випливають з договору.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за овердрафтом. Також, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося (враховуючи висновок, викладений у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12), то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

При цьому судом враховано, що незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позовна давність до основних вимог (про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками) спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Посилання позивача на те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки вперше було пред'явлено позов до суду 12.07.2018 р., суд оцінює критично, оскільки ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.08.2018 р. позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням її недоліків. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Повторно позивач звернувся із цією ж позовною заявою лише 08.11.2018 р.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 заборгованості за овердрафтом (кредитом), 1445,21 грн. заборгованості за відсотками, 2377,53 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 396,78 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, однак з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності суд доходить висновку про відмову у позові в цій частині із вищезазначеної підстави. У решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові публічного акціонерного товариства „Фідобанк”, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10 (код 14351016) до товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор”, Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район, с. Колибаївка, вул. Леніна, буд. 1Б (код 31395978) про стягнення 37982,07 грн., з яких 10000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 9363,96 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 12966,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5651,49 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.02.1019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58; 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10), 4 - представнику позивача ОСОБА_1 (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5), 5 - відповідачу (32370, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колибаївка, вул. Леніна, буд. 1Б). Всім рек. з пов. про вруч.