Рішення № 79807698, 08.02.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року Справа № 923/877/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський», місцезнаходження: 75003, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 00413506

до Колективного підприємства «Промжилбуд», місцезнаходження: 75000, Херсонська область, Білозерський район, смт. Білозерка, пров. Харченко, 28/1, ідентифікаційний код юридичної особи: 14117065

про стягнення 4173020,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – адвокат ОСОБА_1, представник за довіреністю від 30.11.2018 року

від відповідача – адвокат ОСОБА_2, ордер від 14.01.2019 р., серія ХС № 131195

05.10.2018 року Комунальне підприємство Агрофірма Радгосп «Білозерський» (далі – позивач) звернулося із позовною заявою про стягнення з Колективного підприємства «Промжлибуд» (далі – відповідач) заборгованості за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року у розмірі 4173020,74 грн., з яких: 1661646,15 грн. – основна заборгованість; 2274146,15 грн. – інфляційні втрати, 237228,44 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги, на підставі ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 16,525, 526,625, 629, 1011 ЦК України, обґрунтовані твердженням позивача, про невиконання відповідачем зобов’язань з оплати вартості товару, переданого позивачем за видатковими накладними та сплати обумовленої договором комісійної винагороди, у зв’язку із чим у нього наявна заборгованість у розмірі 1661646,15 грн., на яку позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Справа, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2019 року, розподілена судді Остапенко Т.А.

10.10.2018 року судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи, відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України, враховуючи, що ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.10.2018 року Комунальному підприємству Агрофірма Радгосп «Білозерський» відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються в установах банків на належних Комунальному підприємству «Промжилбуд» рахунках, в межах заявленої до стягнення суми.

24.10.2018 року (вх. № 10338/18)від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позову.

Так, відповідач, заперечує факт укладення договору комісії, обґрунтовуючи це як відсутністю на підприємстві оригіналу цього договору, та будь-яких інших документів, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, так і ненаданням позивачем доказів, на підтвердження існування правовідносин за договором комісії, а саме: доказів укладення договорів з іншими суб’єктами господарювання щодо придбання садивного матеріалу, звіту комісіонера, наданого до КП «Промжилбуд», у порядку ст. 1022 ЦК України з доказами такого вручення, доказів понесення витрат на придбання та зберігання садивного матеріалу, тощо. За твердженням відповідача, у позивача також відсутні оригінали як договору, так і видаткових накладних, у зв’язку із чим надані копії документів, в силу ст. 91 ГПК України, не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ. Також зазначає, що ця обставина додатково підтверджує його доводи, щодо неукладення правочину, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі.

Також, відповідач зазначає, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, видаткові накладні, не містять інформації про те на виконання якого договору вони видані, а тому не є належним доказом, які б підтверджували наявність заборгованості саме за даним договором.

Крім цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв’язку із пропуском позивачем строків позовної давності, в обґрунтування чого зазначив, що умовами договору комісії, передбачений обов’язок комітента розрахуватися із комісіонером не пізніше 31.12.2013 року. За таких умов перебіг строку позовної давності для позивача розпочався з 01.01.2014 року, та відповідно до положень, наведених у ст. ст. 257, 261 ЦК України, сплив 01.01.2017 року.

Також, 24.10.2018 року, відповідачем, із доказами направлення позивачу, надано письмові пояснення ОСОБА_3, яка є директором КП «Промжилбуд», оформлені у формі заяви свідка (вх. № 10331/18), що містять відповіді на питання, поставлені позивачем у позовній заяві, відповідно до ст. 90 ГПК України. До заяви надано копію наказу про прийняття ОСОБА_3 повноважень директора КП «Промжилбуд» та лист за вих. №10/1 від 05.06.2013 року про передачу директором КП «Промжилбуд»ОСОБА_4 засновнику КП «Промжлилбуд» ОСОБА_5 річного балансу КП «Промжлибуд» за 2012 рік, бухгалтерських документів КП «Промжилбуд», господарських договорів, укладених КП «Промжилбуд» протягом 2012-2013 рр., плану санації СТОВ «Енограй».

31.10.2018 року (вх. № 10577/18) від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому наведено доводи на спростування обставин, викладених відповідачем у відзиві.

Так, позивач зазначає, що невизнання відповідачем факту укладення договору комісії є безпідставними, і свідчать лише про бажання останнього уникнути виконання грошових зобов’язань за договором, та відповідальності, пов’язаної з неналежним виконанням цих зобов’язань. Крім того, вказані доводи відповідача, за твердженням позивача, спростовуються, наданими до матеріалів справи доказами, зокрема видатковими накладними, що підписані та скріплені печатками обох сторін, та які відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для виникнення зобов’язань із розрахунку. За фактом надання послуги Агрофірмою Радгосп «Білозерський», одночасно з видачею видаткових накладних, були видані і податкові накладні, суми за якими КП «Промжилбуд» зарахувало до податкового кредиту, що також підтверджує наявність правовідносин за договором комісії. Факт безпідставності заперечень відповідача, за твердженням позивача, підтверджується і відповіддю Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 14.02.2017 року за вих. № 01-24/02/96, з якої вбачається, що для отримання компенсації за рахунок бюджетних коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», відповідач, для підтвердження взаємовідносин із Агрофірмою Радгосп «Білозерський», на розгляд комісії надав, в тому числі, і спірний договір комісії та видаткові накладні.

У відповіді на відзив позивач також вказує і про безпідставність заперечень відповідача щодо відсутності у видаткових накладних інформації про договір на виконання якого вони були видані, через що, на думку останнього, вони не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру зобов’язання, наголошуючи на тому, що відповідач, стверджуючи про можливість підписання цих видаткових накладних та існування іншого договору, разом з цим, не зазначає, які саме договори ще укладалися між сторонами, на виконання яких і могли бути видані саме ці видаткові накладні.

Щодо доводів відповідача про пропуск строків позовної давності, зазначив, що ч. 1 ст. 261 ЦК України, передбачено, що перебіг строків позовної давності починається з дня коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушене право. За твердженням позивача про існування договору їм стало відомо лише у лютому 2017 року, після отримання відповіді з Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, що пов’язано зі зникненням з підприємства первинних документів за контрагентами СТОВ «Енограй» та КП «Промжилбуд» та мало місце через незаконні дії керівника Агрофірми Радгосп «Білозерський» ОСОБА_6, який був звільнений 13.03.2014 року. Вищевказані обставини також свідчать про об’єктивну неможливість подання позивачем до суду оригіналу договору комісії.

Враховуючи заперечення відповідача про відсутність інших, окрім договору комісії та видаткових накладних, доказів на підтвердження існування правовідносин між сторонами за спірним договором та доказів його виконання, до відповіді на відзив позивач надав копії: видаткових накладних № 2148 від 17.10.2012 року, № 2196 від 17.10.2012 року, № 03-10/12 від 18.10.2012 року, № РН-0000016 від 18.10.2012 року, № РН-0000018 від 19.10.2012 року, сортових свідоцтв № 03-10/12 від 18.10.2012 року, № 04-10/12 від 23.10.2012 року.

На підтвердження доводів, викладених у відповіді на відзив, позивач надав копії наступних документів: доповідної записки заступника головного бухгалтера Агрофірми Радгосп «Білозерський» від 18.03.2014 року; наказу № 48/1 від 19.03.2014 року «Про призначення комісії щодо розслідування факту втрати оригіналів документів»; акту за результатами розслідування від 31.03.2014 року; депутатського звернення за вих. № 02-38/496 від 10.09.2015 року про вжиття негайних заходів захисту майна комунальної власності; відповіді Прокуратури Херсонської області за вих. № 04/2/2-268-14 від 18.09.2015 року; листа Білозерського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області за вих. № 5519/363-17 від 31.05.2017 року, листа Агрофірми Радгосп «Білозерський» за вих. № 209 від 13.02.2017 року на адресу Начальника управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації, відповіді Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації за вих. № 01-24/02/96 від 14.02.2017 року; податкової накладної від 30.06.2013 року на суму 450000,00 грн.; податкової накладної від 30.06.2013 року на суму 453880,00 грн.; податкової накладної від 30.06.2013 року на суму 757600,00 грн.

Ухвалою від 07.11.2018 року, у зв’язку із продовженням відповідачу строку на подання заперечень на відповідь на відзив, та необхідністю надання позивачем доказів на підтвердження придбання садивного матеріалу персику та звіту комісіонера, поданого за фактом вчинення правочину, передбаченого договором комісії № 1 від 01.10.2012 року до КП «Промжлибуд», підготовче засідання було відкладено на 21.11.2018 року.

У запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 19.11.2018 року (вх. № 11244/18), відповідач наголошує на безпідставності доводів позивача і з приводу обґрунтування початку перебігу строків позовної давності і з приводу укладення договору комісії. Зокрема, вказує, що повідомлені позивачем обставини, пов’язані зі зміною керівництва Агрофірми Радгосп «Білозерський» та втратою первинних документів і печатки підприємства, у зв’язку із чим про порушення свого права їм стало відомо лише у лютому 2017 року, не являються фактами, а є лише необґрунтованими припущеннями позивача, його суб’єктивним відношенням до ситуації, що склалася.

На думку відповідача, обставини, наведені позивачем в обґрунтування того, що про порушене право він дізнався лише у лютому 2017 року, не заслуговують на увагу, оскільки надані ним документи, зокрема, податкові накладні, навпаки, свідчать про те, що про порушене право позивач міг дізнатися і раніше. Відповідач зазначає, що всупереч положенням ч. 1 ст. 261 ЦК України, позивач обґрунтовує лише обставину щодо того, коли він дізнався про порушене право, та жодним чином не обґрунтовує обставини, що перешкоджали йому дізнатися про порушене право раніше.

На доводи позивача про укладення договору комісії із посиланням на податкові накладні, у яких вказаний договір на виконання якого вони видавалися, відповідач зазначає, що і ці податкові накладні не можуть бути належним доказом укладення договору, так як у них не вказано конкретний договір, а лише – вид правочину. Крім того, за твердженням відповідача, за своєю природою податкові накладні не можуть підтверджувати факт існування конкретного правочину. З урахуванням надання позивачем податкових накладних, КП «Промжилбуд» не може підтвердити чи спростувати факт поставки саджанців, через відсутність оригіналів видаткових накладних на підприємстві, а тому, відповідач вважає, що поставка могла бути здійснена і на підставі окремо виписаних видаткових накладних. Водночас, за його твердженням підставами позову про стягнення боргу, є договір комісії та видані на його виконання видаткові накладні, а не борг, що виник лише із видаткових накладних.

До заперечень на відповідь на відзив надав копії судових рішень щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді керівника Агрофірми Радгосп «Білозерський».

На виконання ухвали суду від 07.11.2018 року, 20.11.2018 року (вх. № 11249/18) позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження придбання садивного матеріалу, а саме: копії контракту № 1 від 15.05.2010 року, укладеного АС «Білозерський» та AdamsCountyNursery,Inc щодо купівлі-продажу саджанців плодових, листа Агрофірми Радгосп «Білозерський» за вих. № 1902 від 06.12.2011 року, декларації ІМ 40 ДЕ від 10.08.2010 року з доповненнями, специфікації № 1 до рахунку-фактури № 117557, пакувального листа, карантинного сертифікату № 75-10-018/УМ-176305, карантинного дозволу на імпорт (транзит) № 75/01779, специфікації до карантинного дозволу на імпорт (транзит) № 75/01779.

Підготовче засідання, призначене на 21.11.2018 року, за клопотанням представника позивача, було відкладено на 28.11.2018 року.

Ухвалою від 28.11.2018 року суд задовольнив клопотання позивача, подане ним 20.11.2018 року (вх. № 11248/18) та витребував з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі інформацію про включення Колективним підприємством «Промжилбуд» до «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних» в розділі ІІ «Отримані податкові накладні» при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість податкових накладних, виданих Комунальним підприємством Агрофірма Радгосп «Білозерський» за № 1217 від 30.06.2013 року, № 1218 від 30.06.2013 року, № 1219 від 30.06.2013 року та інформацію про включення Колективним підприємством «Промжлибуд» суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними до податкового кредиту при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість.

Цією ж ухвалою суду строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 12.12.2018 року.

На виконання ухвали суду від 28.11.2018 року, позивачем, 11.12.2018 року, із доказами надіслання відповідачу, надано відповідь Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі за вих. № 2122/9/21-22-10-05-04 від 10.12.2018 року на інформацію витребувану судом за клопотанням представника позивача.

Також, 12.12.2018 року (вх. № 2/3082/18), позивачем до матеріалів справи надано специфікації 1 до рахунку № 117557 від 03.05.2013 року, пакувального листа-1 контейнер від 03.05.2013 року, із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Ухвалою від 12.12.2018 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.01.2019 року (з урахуванням відпустки судді з 17.12.2018 року до 14.01.2019 року).

22.01.2019 року (вх. 660/19), позивачем, з урахуванням доводів відповідача про застосування строків позовної давності, подано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач, посилаючись на положення ч. 5 ст. 267 ЦК України, обґрунтовує наявністю незалежних від нього обставин, про які він зазначав, надаючи відповідь на відзив відповідача, які перешкоджали подачі позову у межах строку позовної давності.

У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді з 16.01.2019 до 25.01.2019 та відрядженням з 28.01.2019 по 30.01.2019, що унеможливило проведення, 24.01.2019, судового засідання по справі, 31.01.2019 постановлено ухвалу, якою судове засідання призначено на 08.02.2019 року.

08.02.2019 року (вх. № 2/302/19) відповідачем подано заперечення на клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, у яких відповідач зазначив про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, та окрім доводів, наведених ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, зазначив, що у межах справи № 923/665/15, яка розглядалася Господарським судом Херсонської області, представником Агрофірми Радгосп «Білозерський», 07.07.2015 року, подавалася заява про залік зустрічних однорідних вимог, у якій остання зазначала про наявність у КП «Промжилбуд» боргу перед Агрофірмою Радгосп «Білозерський» за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року, на виконання якого ними, за видатковими накладними № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002404 від 30.06.2013 року та № РН-0002405 від 30.06.2013 року, були передані саджанці. Також у запереченнях відповідач вказує, що зміна керівництва не впливає на обов’язок юридичної особи знати про свої права.

У судовому засіданні, 08.02.2019, представник позивача позовні вимоги, з підстав наведених у позові та заявах по суті справи, підтримав. Просив поновити строк позовної давності та задовольнити позов у повному обсязі. Заперечив факт звернення Агрофірми Радгосп «Білозерський» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та вказав, що за таких обставин, виходячи із природи зарахування зустрічних вимог, згідно ст. 601 ЦК України, відповідачем мали б бути подані докази на підтвердження отримання такої заяви від Агрофірми «Білозерський» (конверт із штемпелем пошти чи ін.).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Також просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.

В судовому засіданні, 08.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз’яснено процедуру оскарження рішення.

Справу розглянуто за межами строку, визначеного ст. 195 ГПК України, що обумовлено відпусткою судді з 17.12.2018 року до 14.01.2019 року, її тимчасовою непрацездатністю з 16.01.2019 по 25.01.2019 року та відрядженням з 28.01.2019 року по 30.01.2019 року.

Одним із принципів господарського судочинства, за змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи.

Оцінюючи розумність строків розгляду цієї справи, судом враховано, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини Броуган та інші проти Сполученого Королівства від 29.11.1988 року роз’яснено, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

За змістом ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

01.10.2012 року між Агрофірмою Радгосп «Білозерський» (позивач, комісіонер) та Колективним підприємством «Промжилбуд» (відповідач, комітент) укладено договір комісії № 1 (далі – Договір) (а.с. 11).

Відповідно до п. 1 розділу І Договору комісіонер зобов’язався за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені угоду з придбання садивного матеріалу яблуні та персику, за ціною не вищою, ніж узгоджена сторонами у додатку до цього договору, і в термін, визначений комісіонером і комітентом.

Згідно п. 2 розділу І Договору комісіонер зобов’язався завершити роботи з придбання товарів у формі підписання договору з продавцем та отримання товару.

Сторони узгодили, що за виконання послуг з придбання товару комітент зобов’язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 0,01 відсотків від ціни, узгодженої сторонами у додатку до договору.

У розділах ІІ та ІІІ Договору сторонами визначено наступні права та обов’язки комісіонера та комітента.

Так, згідно п.п. «д», «е» п. 1 розділу ІІ комісіонер зобов’язався передати товар комітенту не пізніше 01.07.2013 року, а після виконання доручення надати комітенту звіт з доданням усіх підтверджувальних документів передати йому всі отримані за виконаним дорученням документи.

Комітент, в свою чергу, зобов’язався перерахувати комісіонеру кошти за товар до 31.12.2013 року, та відшкодувати комісіонеру витрати, які були необхідні для виконання доручення комітента (п.п. «а», «б» п. 1 розділу ІІІ).

У п. п. 1, 2 розділу V Договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту підписання та вважатиметься закінченим після виконання взаємних зобов’язань і урегулювання всіх розрахунків між сторонами.

Згідно п. 3 розділу V Договору додатки до нього є його невід’ємними частинами. За взаємною згодою сторони можуть внести у цей договір необхідні доповнення або зміни, які матимуть силу, якщо підписані уповноваженими представниками сторін.

У Додатку № 1 до Договору (а.с. 12) сторонами узгоджено наступний перелік товарів, які комісіонер за дорученням комітента мав придбати та передати комітенту та ціни на їх придбання:

- саджанці яблуні дворічні, кніп-баум, підщепа ММ-106 у кількості 13000 штук за ціною 35,00 грн. за одиницю з ПДВ;

- саджанці яблуні дворічні, кніп-баум, підщепа М-9 у кількості 7500 штук, за ціною 60,00 грн. за одиницю з ПДВ;

- саджанці персику у кількості 10000 штук, за ціною 80,00 грн. за одиницю з ПДВ.

На виконання умов Договору, позивач, 30.06.2013 року, передав відповідачу товар, обумовлений у Додатку № 1, що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-0002403 від 30.06.2013 року, за якою відповідачу було передано саджанці яблуні у кількості 7500 штук на загальну суму з ПДВ 450000,00 грн. (60,00 грн. за одиницю з ПДВ) (а.с. 13);

- видатковою накладною № РН-0002404 від 30.06.2013 року, за якою відповідачу було передано саджанці яблуні у кількості 12968 штук на загальну суму з ПДВ 453880,00 грн. (35,00 грн. за одиницю з ПДВ) (а.с. 14);

- видатковою накладною № РН-0002405 від 30.06.2013 року, за якою відповідачу було передано саджанці персику у кількості 9470 штук на загальну суму з ПДВ 757600,00 грн. (80,00 грн. за одиницю з ПДВ) (а.с. 15).

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав та до 31.12.2013 року, кошти, за придбаний позивачем товар, не передав. Так само, відповідач не виконав і зобов’язання по сплаті комісіонеру комісійної винагороди у розмірі 0,01 відсотки від узгодженої ціни товару.

Невиконання відповідачем зобов’язань за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року, зумовили звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч. 1 ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1013 ЦК України закріплений обов’язок комітента виплатити комісіонеру плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

За положеннями ч. 1 ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1023 ЦК України комітент зобов'язаний: 1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача щодо факту укладення договору спростовуються листом Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області за вих. № 01-24/02/96 від 14.02.2017 року (а.с. 137), за яким Агрофірмі Радгосп «Білозерський», на їх лист (запит) від 13.02.2017 року за вих. № 209 (а.с. 136), серед іншого, передано копії договору комісії № 1 від 01.10.2012 року та видаткові накладні № РН-0002404 від 30.06.2013 року, № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002405 від 30.06.2013 року, які, в свою чергу, надавалися КП «Промжилбуд» на розгляд комісії з розгляду заяв про компенсацію та документів поданих суб’єктами господарювання, вирішення інших питань, щодо виплати компенсації за рахунок бюджетних коштів на розвиток в Білозерському районі виноградарства, садівництва і хмелярства для отримання компенсації за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 27.12.2013 року № 772.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності, недостовірності та недопустимості, через відсутність у позивача оригіналів, наданих ним в обґрунтування позовних вимог, копій договору комісії № 1 від 01.10.2012 року та видаткових накладних від 30.06.2013 року, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, за змістом ст. 78 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. ч. 1-5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З огляду на викладене, письмовий документ вважається доказом, у тому випадку, коли на його підставі можна встановити дійсні обставини справи, наявність або відсутність договірних правовідносин і він складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищенаведені норми не визначають обов’язок сторони надавати копії документів, виключно з оригіналів, які знаходяться у сторін.

У даному випадку, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про належність, допустимість та достовірність, наданих позивачем копій договору комісії № 1 від 01.10.2012 року та видаткових накладних від 30.06.2013 року. Вказані документи отримані позивачем від Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, у якого вони наявні від КП «Промжилбуд», у зв’язку із підтвердженням останнім витрат, понесених ним у 2013 році на розвиток виноградарства і садівництва, для отримання компенсації із державного бюджету. Оригінали видаткових накладних № РН-0002404 від 30.06.2013 року, № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002405 від 30.06.2013 року надані позивачем та оглянуті в судовому засіданні 08.02.2019 р.

Отже, на підставі договору комісії № 1 від 01.10.2012 року між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини.

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується видатковими накладними № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002404 від 30.06.2013 року, № РН – 0002404 від 30.06.2013 року (а.с. 13-15), за якими, відповідачу передано саджанці яблук та персику у кількості та за цінами, узгодженими у Додатку № 1 до Договору (а.с. 12) та податковими накладними № 1217 від 30.06.2013 року на суму 450000,00 грн. (а.с.144), № 1218 від 30.06.2013 року на суму 453880,00 грн. (а.с. 145), № 1219 від 30.06.2013 року на суму 757600,00 грн. (а.с. 146), зареєстровані у ЄРПН 13.07.2013 року.

Про вчинення дій, направлених на виконання договірних зобов’язань, з огляду на правову природу договору, якими підтверджується придбання позивачем садивного матеріалу, згідно характеристик та у обсягах, необхідних для виконання договору комісії № 1 від 01.10.2012 року, свідчать наступні докази:

щодо придбання саджанців яблуні:

- видаткова накладна № 2148 від 17.10.2012 року (а.с. 138), згідно якої Державне підприємство «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» передало Агрофірмі Радгосп «Білозерський», у тому числі, саджанці яблуні у кількості 3650 штук;

- видаткова накладна № 2196 від 17.10.2012 року (а.с. 139), згідно якої Агрофірмі Радгосп «Білозерський» передано саджанці яблуні у кількості 438 штук за ціною 30,00 грн. та 8540 штук за ціною 20,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000016 від 18.10.2012 року (а.с. 141), згідно якої Агрофірмі Радгосп «Білозерський» передано саджанці яблуні у кількості 2390 штук;

- видаткова накладна № РН-00000018 від 19.10.2012 року (а.с. 142), згідно якої Агрофірма Радгосп «Білозерський» передано саджанці яблуні у кількості 9590 штук;

- сортове свідоцтво № 03-10/12 від 18.10.2012 року (а.с. 140);

- сортове свідоцтво № 04-10/12 від 23.10.2012 року (а.с. 143).

щодо придбання саджанців персику:

- контракт № 1 від 15.05.2010 року, укладений між Агрофірмою Радгосп «Білозерський» та AdamsCountryNursery, Inc. щодо поставки саджанців (персиків). Сума контракту - 151335,75 дол. США (а.с. 174-176, 177);

- лист Агрофірми Радгосп «Білозерський» за вих. № 1902 від 06.12.2011 року на адресу Першого віце-прем’єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі України (а.с. 178) із проханням про надання дозволу на перевищення встановлених строків проведення розрахунків в іноземній валюті за посадковий матеріал, вирощений фірмою AdamsCountryNursery, Inc. на суму 37834,20 дол. США;

- Декларація ІМ-40 ДЕ від 10.08.2010 року (а.с. 179-181), специфікація № 1 до рахунку № 117557 від 03.05.2013 року (а.с. 182, 214-216), пакувальний лист-1 на виконання замовлення (рахунку) № 117557 (а.с. 183-186, 217-224), які підтверджують факт поставки саджанців персику за вищевказаним контрактом;

- карантинний сертифікат № 75-10-018/УМ-176305 (а.с. 187), карантинний сертифікат № 75-10-018/УМ-176306 (а.с. 188), карантинний дозвіл № 75/017779 від 26.02.2013 року (а.с. 189-190) на імпорт саджанців персику.

Також за інформацією, наданою Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом за вих. № 2122/9/21-22-10-05-04 від 10.12.2018 року (а.с. 208) вбачається факт включення КП «Промжилбуд» до податкової звітності з ПДВ та Реєстру отриманих та виданих накладних, виданих позивачем, за фактом передання товару, податкових накладних (а.с. 144-146):

- податкова накладна № 1219 від 30.06.2013 року на суму 757600,00 грн., включена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2013 року (вх. № НОМЕР_1 від 20.11.2013 року) та до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2013 року (вх. № НОМЕР_2 від 20.11.2013 року);

- податкова накладна № 1218 від 30.06.2013 року на суму 453800,00 грн. включена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року (вх. № НОМЕР_3 від 17.12.2103 року) та до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2013 року (вх. № НОМЕР_4 від 17.12.2013 року);

- податкова накладна № 1217 від 30.06.2013 року на суму 450000,00 грн. включена до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року (вх. № 90811118910 від 17.12.2013 року) та до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2013 року (вх. № НОМЕР_4 від 17.12.2013 року).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла станом на подання відповідачем податкової звітності з ПДВ) витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (в редакції від 02.12.2012 року чинній на дату складення видаткових накладних № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002404 від 30.06.2013 року, № РН – 0002404 від 30.06.2013 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних № РН-0002403 від 30.06.2013 року, № РН-0002404 від 30.06.2013 року, № РН – 0002404 від 30.06.2013 року посилання на договір комісії від 01.10.2012 року є безпідставними, оскільки зазначена інформація не віднесена до обов’язкових реквізитів первинних документів, перелік яких наведений у ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

З огляду на вищевикладене, позивачем підтверджено здійснення на користь відповідача господарських операцій на загальну суму 1661480,00 грн. Зазначення у податкових накладних № 1217 від 30.06.2013 року, № 1218 від 30.06.2013 року та № 1219 від 30.06.2013 року, що вони видані на виконання договору комісії від 01.10.2012 року, підтверджують, що господарські операції відбулися на виконання договірних зобов’язань саме за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року. Належних доказів на підтвердження протилежному відповідач не надав.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначаєпро доведення позивачем обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 1661480,00 грн. заборгованості та 166,15 грн. комісійної винагороди за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року є законними та обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань перед позивачемза договором комісії № 1 від 01.10.2012 року підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 03.10.2018 р. в розмірі 237228,44 грн. та 2274146,15 грн., відповідно, є правомірними та обґрунтованими.

Водночас, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, у зв’язку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу необхідно досліджувати та встановлювати, насамперед, обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Під час судового розгляду, судом встановлено порушення майнових прав позивача відповідачем, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року.

Із змісту п.п. «а» п. 1 розділу ІІІ Договору вбачається, що зобов’язання зі сплати коштів на користь позивача мало бути виконано відповідачем до 31.12.2013 року. Тобто, останнім днем виконання зобов’язання було 30.12.2013 року, а з 31.12.2013 року розпочався перебіг строку для звернення позивача із позовом про стягнення із відповідача боргу за договором, який згідно ст. 257, ч. 5 ст. 261 ЦК України, сплив 31.12.2016 року. Разом з тим, із даним позовом позивач звернувся до суду лише 05.10.2018 року (згідно штемпелю суду, яким засвідчено факт надходження та реєстрації позовної заяви у суді), тобто після спливу трирічного строку позовної давності для захисту свого порушеного права.

Враховуючи приписи абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, судом відхиляються твердження Позивача про звернення до суду в межах строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України, початок перебігу якої обґрунтовано обізнаністю Агрофірма Радгосп «Білозерський» про порушене право з лютого 2017 року.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, з яким останній звернувся 22.01.2019 року, суд враховує таке.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України закріплено, що якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності.

Так, позивач, у своєму клопотанні, поважність причин пропуску строків позовної давності обґрунтовує наявністю об’єктивних, незалежних від них, обставин, які перешкоджали зверненню до суду у межах строків, визначених ст. 257 ЦК України, які пов’язує із незаконними діями керівника Агрофірми Радгосп «Білозерський» ОСОБА_6 та зникненням з підприємства договорів та первинних документів за контрагентами СТОВ «Енограй» та КП «Промжилбуд».

На підтвердження зазначених обставин, надав копії:

- доповідної записки заступника головного бухгалтера ОСОБА_7 на адресу директора Агрофірми Радгосп «Білозерський» від 18.03.2014 року про призначення комісії для розслідування втрати документів (а.с. 125);

- наказу № 48/1 від 19.03.2014 року «Про призначення комісії щодо розслідування факту втрати оригіналів документів» (а.с. 126);

- акту від 31.03.2014 року за результатами проведеного розслідування (а.с. 127);

- депутатського звернення депутатів Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області за вих. № 02-38/496 від 10.09.2015 року на адресу Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України про вжиття заходів захисту комунальної власності від незаконних дій ОСОБА_6П, (а.с. 128-130);

- лист Прокуратури Херсонської області за вих. № 04/2/2-268-14 від 18.09.2015 року за результатами розгляду звернення (а.с. 131-134);

- лист Білозерського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області за вих. № 5519/363-17 від 31.05.2017 року (а.с. 135).

Однак, зазначені документи не підтверджують об’єктивну неможливість чи істотне утруднення своєчасного подання позову після виникнення у позивача права вимоги (31.12.2013) за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року до засвідчення факту втрати оригіналів актів виконаних робіт та договорів про надання сільськогосподарських послуг КП «Промжилбуд».

Також, акт комісії від 31.03.2014 року, як і інші, надані на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності, документи, не містять інформації про втрату, Агрофірмою Радгосп «Білозерський», через незаконні дії третіх осіб, саме оригіналу договору комісії № 1 від 01.10.2012 року.

Отже, зазначені позивачем причини пропуску позовної давності для звернення із цим позовом не визнаються судом поважними, оскільки не підтверджують об’єктивної неможливості звернутися до суду за захистом порушеного права після виникнення у нього права вимоги.

При цьому, надана до заперечень відповідача на клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, копія заяви про зарахування однорідних зустрічних позовних вимог, що надавалася до Господарського суду Херсонської області при розгляді справи № 923/665/15 за позовом КП «Промжилбуд» до Агрофірми Радгосп «Білозерський», датована 07.07.2015 року (а.с. 241-243) у якій пропонується зарахувати вимоги, у тому числі і за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року, не впливає на оцінку обставин, наведених позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності. З огляду на заперечення позивача щодо достовірності цього доказу та за відсутності оригіналу заяви у відповідача, копія заяви про зарахування однорідних зустрічних позовних вимог судом до уваги не береться.

Таким чином, враховуючи встановлене судом порушення майнових прав позивача, внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором комісії № 1 від 01.10.2012 року, заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, відсутність поважних причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом порушеного права, суд зазначає, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 1661646,15 грн. сплив, що є підставою для відмови у позові в цій частині за приписами ст. 267 ЦК України.

Відповідно до статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Отже, строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв’язку з чим застосування наслідків спливу позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 237228,44 грн. та 2274146,15 грн., відповідно, сплив, що є підставою для відмови у позові і в цій частині за приписами ст. 267 ЦК України.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв’язку із відмовою у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267 ЦК України, ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» до Колективного підприємства «Промжилбуд» про стягнення 4173020,74 грн.

2. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 14.02.2019 року

Суддя Т.А. Остапенко