Ухвала суду № 79807437, 14.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"14" лютого 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/327/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши заяву Фермерського господарства «Дінекс – Агро» (вх.№ 2-658/19 від 12.02.2019р.) по справі №916/327/19

за позовом: Фермерського господарства «Дінекс – Агро» (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Першотравневе, вул.. Суворова, 1-А, код ЄДРПОУ 32653803)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський елеватор» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, код ЄДРПОУ 40043961)

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство “Дінекс-Агро” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Білгород-Дністровський елеватор ” про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов’язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ “Дінекс-Агро” у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р.

Підставою вказаного позову позивач зазначив невиконання відповідачем умов укладеного між ними договору складського зберігання майна №73/Т/18 від 17.12.2018р. в частині повернення поклажі поклажодавцю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2019р. відкрито провадження по справі №916/327/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.03.2019р.

Одночасно із поданням позову Фермерське господарство “Дінекс-Агро” подало до господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р. по фермерському господарству “Дінекс - Агро”, що зберігається на території елеватора ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор”, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород- Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, та передачі її на відповідальне зберігання приватному підприємству “Влахос” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул.. Центральна, 28А, код ЄДРПОУ 36384981).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, Фермерське господарство “Дінекс-Агро” посилається на наступне.

17.12.2018р. між Фермерським господарством “Дінекс-Агро” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський елеватор» був кладений договір складського зберігання зерна №73/Т/18, предметом якого, згідно п.1.2 договору, є послуги ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених Договором, а також послуги зі зберігання зерна.

На виконання п.1.1 договору, Позивачем у відповідності до даних Зернового складу, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р, було передано на зберігання ТОВ «Білгород-Дністровський елеватор» пшеницю 6 класу у кількості 845 тон.

Згідно умов п. 3.1 договору, ТОВ “ Білгород-Дністровський елеватор” були прийняті на себе зобов’язання з забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску Поклажодавцеві забезпечення доступу Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

При цьому, “Зерновий склад” - ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” не має права розпоряджатися зерном (його частино) Поклажодавця крім випадків, передбачених законодавством та цим Договором (п. 5.1 Договору).

Проте, як вказує заявник, в порушення умов п.п. 3.1, 5.1 договору, вимог ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. N 37-ІУ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 316, 317, 319, 525, 526, 629, 942, 953 ЦК України, ст.ст.173 - 175, 193 ГК України, ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” ігнорує вимоги позивача, згідно листа від 01.02.2019р. про відвантаження на автотранспорт пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон - об’єкту договору складського зберігання зерна №73/Т/18 від 17.12.2018р.

Зокрема, до теперішнього часу, попри чисельні звернення керівництва ФГ “Дінекс-Агро” на адресу ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” за його фактичним місцезнаходженням з вимогою про повернення переданої на зберігання пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон, керівництвом товариства як усні, так і письмові вимоги ігноруються, директор та бухгалтер ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” на телефонний зв’язок не виходять

Як наслідок, у зв’язку з ухиленням ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” від виконання умов п.п. 3.1, 5.1 договору складського зберігання зерна №73/Т/18 від 17.12.2018р., вимог ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. N 37-ІУ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 942, 953 ЦК України в частині зобов’язань Зернового складу з забезпечення відпуску Поклажодавцеві належного йому зерна, у ФГ “Дінекс-Агро” виникли об’єктивні побоювання щодо порушення ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор” права власності позивача та законного володіння на об’єкт договору складського зберігання зерна №73/Т/18 від 17.12.2018р.

При цьому, заявник зазначає, що у разі накладання арешту на спірне майно, що належать позивачу на праві власності, вбачається доцільним його передача з метою забезпечення його схоронності від протиправних дій посадових осіб та працівників ТОВ “Білгород- Дністровський елеватор” неупередженій у спорі особі,а саме: Приватному підприємству “Влахос”.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2019р., Приватне підприємство “Влахос” зареєстроване в якості суб’єкта господарювання - юридичної особи з 17.08.2009р. основним напрямком діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин тощо.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №79544773 від 03.02.2017р., технічного паспорту на громадський будинок (комплекс будівель та споруд №8), ПП “Влахос” є власником будівлі насосної станції до складу якої входить, у тому числі, склад під літ “Б” загальною площею 1.068,3 кв.м.

Листом від 02.02.2019р. ПП “Влахос” на прохання позивача було повідомлено останнього про готовність та технічну можливість забезпечити зберігання сільськогосподарської продукції насипом у кількості понад 3-х тон.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви Фермерське господарство “Дінекс-Агро” , з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 19 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов’язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ФГ “Дінекс-Агро” у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р., при цьому, виходячи з тексту позовної заяви, підстава виникнення є істотне порушення відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю “Білгород-Дністровський елеватор”, умов договору складського зберігання зерна №73/Т/18 від 17.12.2018р. щодо повернення заявникові переданої на зберігання пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення вимог чинного ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі та заявлені позивачем заходи забезпечення позову, є взаємопов'язані з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він буде звертатись до суду.

Отже, суд вважає, що заявником за допомогою належних та допустимих доказів доведено, що відповідач в процесі ведення господарської діяльності ухиляються від виконання договірних зобов’язань, у зв’язку з чим існує реальна загроза утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, на думку суду, адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту, на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р. по фермерському господарству “Дінекс - Агро”, що зберігається на території елеватора ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор”, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, з передачею її на відповідальне зберігання приватному підприємству “Влахос” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул.. Центральна, 28А, код ЄДРПОУ 36384981).

Керуючись ст. 136, 137, ч. 5 ст. 140, ч. 4, 5 ст. 141, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фермерського господарства «Дінекс – Агро» (вх.№ 2-658/19 від 12.02.2019р.) про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 (вісімсот сорок п’ять) тон, згідно картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018р. по 16.01.2019р. по фермерському господарству “Дінекс - Агро”, що зберігається на території елеватора ТОВ “Білгород-Дністровський елеватор”, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, з передачею її на відповідальне зберігання приватному підприємству “Влахос” (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул.. Центральна, 28А, код ЄДРПОУ 36384981).

Ця ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стягувач: Фермерське господарство «Дінекс – Агро» (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Першотравневе, вул.. Суворова, 1-А, код ЄДРПОУ 32653803)

Боржники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський елеватор» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, код ЄДРПОУ 40043961)

Ухвала набрала чинності 14.02.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області..

Суддя Літвінов Сергій Володимирович