Рішення № 79807429, 04.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2335/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О..

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б);

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Північний" (65025, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 118)

про стягнення 463 021,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 19.10.2018р. позивач - Акціонерне товариство „Одесаобленерго” (надалі – АТ „Одесаобленерго”) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача – Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Північний" (надалі – КП "ЖКС "Північний"), в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 463021,25 грн., з яких 304976,16 грн. – заборгованість за спожиту активну електроенергію, 111538,01 грн. – заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 42791,65 грн. – пеня, 3715,43 грн. – 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №030600 від 19.03.2010р. про постачання електричної енергії з обмеженим строком дії та додатків до нього, згідно умов якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим, відповідач порушив умови даного договору, а саме фактично перевищив договірну величину споживання електричної енергії у травні 2018 року та прострочив виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості спожитої електроенергії протягом періоду з березня по вересень 2018 року включно, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2335/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 12.11.2018 року.

У судовому засіданні від 21.11.2018 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 05.12.2018 року.

Ухвалою суду від 05.12.2018р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.01.2019 року.

У судовому засіданні від 09.01.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 04.02.2019 року.

У судовому засіданні 04.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - КП "ЖКС "Північний" у судове засідання 04.02.2019 року не з’явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання відповідної ухвали суду на його адресу, яка була отримана КП "ЖКС "Північний" про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового відправлення (а.с. 99). Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.02.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 14.02.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2, ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Як встановлено матеріалами справи, 19.03.2010р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”, яке в подальшому змінило своє найменування на АТ „Одесаобленерго” в особі його структурної одиниці – Північний РЕМ (надалі – постачальник) та КП "ЖКС "Північний" (надалі – споживач) укладено договір про постачання електричної енергії з обмеженим строком дії №030600 (надалі – договір), згідно якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком ,,Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

При цьому, сторонами до договору №030600 від 19.03.2010р., зокрема, було підписано додатки: №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, №5 “Порядок розрахунків” та №10 „Перелік об’єктів споживача”.

Згідно із п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 15.06.2010р.

Як зазначає, позивач, дію договору №030600 сторонами було неодноразово пролонговано, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди від 01.07.2018р. на термін до 01.12.2018р.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ).

Положеннями п. 2.3 договору встановлено обов’язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п. 2.3.1 договору); дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки (п.п. 2.3.2 договору); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п.п. 2.3.3 договору); здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” (п.п. 2.3.4 договору).

Умовами п. 4.2 договору передбачено відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.п. 4.2.1 договору); за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50000 кВт/год і більше (п.п. 4.2.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”).

За умовами п. 5.5 договору, споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку „Порядок розрахунків” до цього договору, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до його закінчення, звернутись письмово до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та договірної (граничної) величини електричної потужності.

Згідно п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до умов „Порядку розрахунків”, що є додатком № 5 до договору № 030600 від 19.03.2010 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Споживач до 15 числа місяця, що передує розрахунковому здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Положеннями п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. (надалі – Правила) передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно п. 4.21 Правил, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 Правил, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов’язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії (а.с. 39) та складених уповноваженим представником споживача актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період, які скріплені печаткою даної установи, КП "ЖКС "Північний" у період з березня по вересень 2018р. включно було спожито 133487 кВт.год електричної енергії на суму 349976,16 грн.

На виконання умов договору, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць (а.с.59-65) щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 349976,16 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з березня по вересень 2018р. включно, розраховувся не в повному обсязі сплативши у вересні 2018 року грошові кошти у розмірі 45000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6788 від 28.09.2018р. на суму 20000,00 грн. та №6785 від 26.09.2018р. на суму 25000,00 грн.

Отже, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з березня по вересень 2018р. електричну енергію за договором №030600 від 19.03.2010р. перед АТ „Одесаобленерго” у розмірі 304976,16 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості КП "ЖКС "Північний" за спожиту електричну енергію в розмірі 304976,16 грн., за договором №030600 від 19.03.2010р. та доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги АТ "Одесаобленерго" про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 304976,16 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 42791,65 грн. нарахованої по 30.09.2018р. за порушення термінів сплати вартості активної електричної енергії у відповідний період (а.с. 42) та 3% річних у розмірі 3715,43 грн. нарахованих по 30.09.2018р. (а.с. 41) вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно додатку №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу” до договору №030600 від 19.03.2010р. сторони узгодили обсяги споживання відповідачем електричної енергії. Так, на травень 2018р. договірна величина споживання електричної енергії склала 13 тис.кВт.год.

Пунктом 1 даного додатку встановлено, що обсяги постачання електричної енергії, визначені цим додатком, являються договірними величинами на розрахунковий період відповідного місяця.

Умовами п. 2 додатка №1 до договору №030600 від 19.03.2010р. передбачено, що споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до зазначеного у додатку „Порядок розрахунків” до договору розрахункового дня, звернутися до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 4 додатка №1, у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживач несе відповідальність, згідно з п. 4.2.2 розділу 4 „Відповідальність сторін” договору про постачання електричної енергії.

Положеннями п. 5 додатку №1 визначено, що додаток 1 укладається на строк до 31 грудня 2018р.

Як встановлено матеріалами справи, згідно складеного споживачем акту про обсяги спожитої електроенергії за травень 2018 року та розшифровки нарахувань за відповідний місяць КП "ЖКС "Північний" фактично було спожито наступний обсяг електроенергії – 63718 кВт.год.

Отже, відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електричної енергії у травні 2018 року на 50718 кВт.год (63718 - 13000 = 50718).

30.05.2018р. позивачем було направлено на адресу споживача повідомлення про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за травень 2018р. При цьому, зазначеним повідомленням відповідача попереджено за наслідки вчинення відповідних дій та про відповідальність, передбачену договором.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договором №030600 від 19.03.2010р., зокрема, перевищив договірні величини споживання електричної енергії.

Так, у травні 2018р. перевищив обсяг споживання активної електроенергії на 50718 кВт.год, що згідно розрахунку позивача становить 111538,01 грн. (а.с. 40)

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення суми заборгованості відповідача за перевищення договірних величини споживання електричної енергії у розмірі 111538,01 грн., розрахованого відповідно до п. 4.2 договору №030600, виходячи із тарифу 2,19918 грн., що діяв у відповідний період, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ "Одесаобленерго" та стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 304976,16грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання активної електричної енергії у розмірі 111538,01 грн., пені за прострочку оплати за спожиту активну електричну енергію у розмірі 42791,65 грн., 3% річних у розмірі 3715,43 грн.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства ,,Житлово-комунальний сервіс ,,Північний” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 118, код 35241704) на користь Акціонерного товариства ,,Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код 00131713) 304976/триста чотири тисячі дев’ятсот сімдесят шість/грн. 16 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 111538/сто одинадцять тисяч п’ятсот тридцять вісім/грн. 01 коп. заборгованості за перевищення договірних величин споживання активної електричної енергії, 42791/сорок дві тисячі сімсот дев’яносто одна/грн. 65 коп. пені, 3715/три тисячі сімсот п’ятнадцять/грн. 43 коп. 3% річних та 6945/шість тисяч дев’ятсот сорок п’ять/грн. 32 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 14 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська