Рішення № 79807419, 04.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

______________

"04" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2284/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності №14-206 від 26.10.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 – на підставі довіреності № 116 від 11.01.2019р.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_3 відділу міста Одеса про стягнення 334 014,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 відділ міста Одеса (далі – відповідач) про стягнення 334 014,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "20" листопада 2018 р. о 09:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2018р. було відкладено підготовче засідання на "13" грудня 2018 р. о 09:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/2284/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "03" січня 2019 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2019р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/2284/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_3 відділ міста Одеса про стягнення 334 014,52 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" січня 2019 р. о 09:20 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2019р. було відкладено судове засідання на "04" лютого 2019 р. о 11:40 год.

Відповідач правом на відзив на позовну заяву не скористався та відзив на позов не надав, хоча представник відповідача був присутній в судовому засіданні та ухвали господарського суду направлялись за належною адресою відповідача.

04.02.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

28.12.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу №2856/15-ТЕ(Т)-23 (надалі – Договір) відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник (Позивач) зобов’язався передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2015 році природний газ, а споживач зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 210 259,74 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу:

від 31.12.2016р. за грудень 2015 р. на суму 86 041,21 грн.;

від 31.12.2016р. за грудень 2015 р. на суму 124 218,53 грн.;

Відповідач за вказані обсяги переданого газу не розрахувався, у зв’язку із чим за ним утворилась стійка заборгованість у розмірі 210 259,74 грн.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу здійснений позивачем, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено вірно, та він підтверджений належними та допустимими доказами, у зв’язку із чим, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги в повному обсязі.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, господарський суд зазначає, що в силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати поставленого газу за Договором становить 43 004,64 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати поставленого газу за Договором становлять 14 425,11 грн. та 66 325,02 грн. відповідно. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_3 відділу міста Одеса про стягнення 334 014,52 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 відділу міста Одеса (65014, Одеська обл., м.Одеса, вул. Єврейська, буд. 13; код ЄДРПОУ: 080838284) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 210 259 /двісті десять тисяч двісті п’ятдесят дев'ять/ грн. 74 коп., пеню в сумі – 43 004 /сорок три тисячі чотири/ грн. 64 коп., 3% річних в сумі – 14 425 /чотирнадцять тисяч чотириста двадцять п’ять/ грн. 11 коп., інфляційні втрати в сумі – 66 325 /шістдесят шість тисяч триста двадцять п’ять/ грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 010 /п’ять тисяч десять/ грн. 22 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 14 лютого 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут