Ухвала суду № 79807251, 14.02.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

У Х В А Л А

14 лютого 2019 року Справа № 913/86/19

Провадження №1в/913/86/19

Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Зліт”, смт. Біловодськ Луганської області

про стягнення 4242 грн. 90 коп.

в с т а н о в и в:

Так, заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 4242 грн. 90 коп.

В обґрунтування визначення позивачем саме Державну службу України з безпеки на транспорті, м. Київ, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор посилається на те, що має місце факт “своєчасного неподання” вказаною установою позову до суду про стягнення плати за проїзд, що ставить під загрозу фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, що порушує економічні інтереси держави.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 53 ГПК України.

Так, відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 АПК України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, що "інтереси держави" можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень та у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як свідчить зміст позову, заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури зазначає про “своєчасне неподання” позову державною службою України з безпеки на транспорті, оскільки Управління Укртрансбезпеки у Харківській області не має повноважень юридичної особи.

З огляду на те, що порушення по перевищенню вантажу сталось у червні 2018 року, а обов‘язок відповідача по сплаті виник через 30 днів, загальний строк для звернення з цими вимогами до суду складає 3 роки позовної давності. Тому є незрозумілими аргументи прокурора щодо недотримання позивачем відповідних строків.

Лист прокуратури Луганської області від 25.01.2019 № 01/106-100вих19 на адресу голови Державної служби України з безпеки на транспорті свідчить лише про повідомлення про факт звернення до суду, у той час, як прокурору слід довести, а суду встановити усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином прокурор не навів жодної причини, що перешкоджає захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення його до суду, та не надав жодного доказу в обґрунтування не вжиття позивачем покладених на нього законом заходів по захисту інтересів держави, що свідчить про відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави за позовом у цій справі.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За таких обставин позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Зліт”, смт.Біловодськ Луганської області про стягнення плати в сумі 4242 грн. 90 коп. слід повернути без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 53, п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області за листом від 06.02.2019 № 01/106-156вих-19 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Зліт”, смт. Біловодськ Луганської області про стягнення плати за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 4242 грн. 90 коп. повернути без розгляду (з доданими матеріалами на 41 аркуші, у тому числі пл. доручення від 25.01.2019 № 41 на суму 1921 грн. 00 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 14.02.2019 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Н.М.Зюбанова