Рішення № 79805467, 11.02.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3088/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", смт. Приютівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", с. Гоптівка про стягнення 1795901,08 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", відповідач, про стягнення 1795901,08 грн., з яких: 1000000,00 грн. - основна заборгованість, 152493,76 грн. - пеня, 200000,00 грн. - штраф, 366907,32 грн. - 36% річних, 76500,00 грн. - інфляційні витрати. В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017, право вимоги за яким перейшло до позивача, як нового кредитора, від ТОВ "Імперія-Агро" на підставі договору №940 про відступлення права вимоги від 26.04.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/3088/18 визначено суддю Жельне С.Ч.

Ухвалою суду від 15.11.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2018 о 09:45.

Ухвалою суду від 12.12.2018 у справі №922/3088/18 призначено процедуру мирного врегулювання спору за участю судді, провадження у справі на час процедури мирного врегулювання за участі судді зупинено.

Ухвалою суду від 26.12.2018 припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі №922/3088/18. Справу передано для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/3088/18 визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 26.12.2018 у справі було призначено підготовче засідання на 11.01.2019 об 11:20.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2019 підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.02.2019 о 12:00.

04.12.2018 відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, які перевищують суму 1000000,00 грн. В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що до позивача було передано лише право вимоги суми боргу у розмірі 1000000,00 грн., а не право вимагати сплати і штрафних санкцій, відсотків, інфляційних збитків. Позивач чи первісний кредитор не повідомляли відповідача про передачу права вимоги і на сплату штрафних санкцій за умовами первісного договору. В позасудовому порядку позивач не повідомляв відповідача про необхідність сплати штрафних санкцій, ніколи не надавав його розрахунку. Вперше про наявність таких вимог у позивача відповідач дізнався лише отримавши від нього копію позовної заяви із зазначеними вимогами.

12.12.2018 позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких висловив свої заперечення проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов. Зокрема, вказав про те, що умовами договору про відступлення права вимоги №940 від 26.04.2018 чітко зазначено, що окрім основної заборгованості також передається право вимоги штрафних санкцій, індексу інфляції, річних процентів, та інші нарахування відповідно до договорів.

11.02.2019 від відповідача до суду надійшла заява в якій він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ТОВ "Імперія Агро". Залучення до участі вказаної особи, на думку відповідача, зумовлене необхідністю з'ясування обставин укладення договору про відступлення права вимоги та визначення дійсного змісту обсягу переданих за договором вимог.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2019, з урахуванням вимог ст. 50 ГПК України, відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

У судовому засіданні 11.02.2019 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 11.02.2019 представник відповідача позов в частині суми основного боргу у розмірі 1000000,00 грн. визнав, в іншій частині позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

02.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Колос” (покупець) був укладений договір поставки № ЧГ-4/17 (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводиться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, ціна товару, що поставляється, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США.

Згідно з п. 2.3 договору, загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 договору, та які є невід'ємною частиною договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях, щодо кількості і ціни товару, в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною Договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з п. 2.5 договору, у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені у специфікаціях та/або інших додаткових угодах до даного договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, сторони погодились застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або специфікацій.

Пунктами 4.1 та 6.1 договору передбачено, що строк та умови поставки визначається сторонами у специфікаціях до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2017 сторонами була підписана специфікація №2 до договору №ЧГ-4/17 від 02.02.2017 на поставку добрива складного азотно-фосфорного марки 20:20 у на загальну суму 921600,00 грн. У п. 2 специфікації сторони встановили, що покупець оплачує постачальнику 100% вартості товару, що складає 921600,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 01 листопада 2017 року. У п. 4 специфікації сторони обумовили, що при визначенні остаточної кількості поставленого товару, перевагу має видаткова накладна, яка підписана сторонами та яка ж невід'ємною частиною договору.

Окрім того, 27.03.2017 сторонами була підписана специфікація №3 до договору №ЧГ-4/17 від 02.02.2017 на поставку селітри аміачної укр. на загальну суму 528000,00 грн. У п. 2 специфікації сторони встановили, що покупець оплачує постачальнику 100% вартості товару, що складає 528000,00 грн. в строк до 01 листопада 2017 року. У п. 4 специфікації сторони обумовили, що при визначенні остаточної кількості поставленого товару, перевагу має видаткова накладна, яка підписана сторонами та яка ж невід'ємною частиною договору.

Факт передачі постачальником та прийняття покупцем товару підтверджується видатковими накладними: №4873 від 11.04.2017 на загальну суму 405504,00 грн., №5310 від 13.04.2017 на загальну суму 405504,00 грн., №6355 від 21.04.2017 на загальну суму 110592,00 грн. та №5176 від 12.04.2017 на загальну суму 96000,00 грн.

Проте, відповідач свій обов’язок щодо належного виконання договору в частині оплати товару не виконав.

26.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" та ТОВ НВФ "Агросвіт" (позивач) був укладений договір №940 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор (ТОВ "Імперія-Агро") відступає (передає), а новий кредитор (ТОВ НВФ "Агросвіт") набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржником (ТОВ "СГ "Колос"), а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в розмірі 1000000,00 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Згідно п. 1.3 договору, відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченим договором.

Згідно п. 2.1 договору, в момент передачі прав вимоги між первісним кредитором та новим кредитором укладається відповідний Акт приймання-передачі.

Згідно п. 2.2 договору, первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому договору після повного розрахунку по ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.1. договору про відступлення права вимоги, ТОВ “Імперія-Агро” було передано ТОВ НВФ “Агросвіт” перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання до ТОВ “СП “Колос” грошових зобов'язань згідно договору поставки №ЧГ- 4/17 від 02.02.2017, а саме: договір поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017; специфікація № 2 від 02.03.2017; специфікація №3 від 27.03.2017; видаткові накладні № 4873 від 11.04.2017, №5310 від 13.04.2017, №6355 від 21.04.2017, №5716 від 12.04.2017, про що складений акт приймання передачі-документів від 26.04.2018.

Також на виконання п. 2.2 договору № 940 відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року, 08.05.2018 між ТОВ “Імперія-Агро” та ТОВ НВФ “Агросвіт” було підписано Акт зарахування зустрічних вимог на 1000000,00 грн.

26 квітня 2018 року ТОВ “Імперія-Агро” було повідомлено ТОВ “СП “Колос” про зміну кредитора у зобов'язані згідно договору поставки № ЧГ-4/17 від 02 лютого 2017 року.

Проте, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за специфікаціями № 2 від 02.03.2017 та №3 від 27.03.2017 по договору поставки № ЧГ-4/17 від 02.02.2017 не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього станом на 07.11.2018 складає 1000000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, про відступлення права вимоги до позивача на підставі договору відступлення права вимоги, первісний кредитор повідомив відповідача повідомленням про відступлення права вимоги від 26.04.2018, яке було отримано відповідачем 26.04.2018, про що свідчить особистий підпис директора ТОВ "СП "Колос" ОСОБА_3 на повідомленні. Крім того, як вбачається з договору про відступлення права вимоги, керівником відповідача ОСОБА_3 особисто 26 квітня 2018 року було підписано та скріплено печаткою Договір № 940 про відступлення права вимоги та зазначено, що з умовами договору боржник ознайомлений та згоден.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 1000000,00 грн. за поставлений товар, згідно з договору поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017

Враховуючи, що відповідач в порушення вищенаведених норм закону, а також положень договору поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017 у встановлені строки та станом на момент винесення рішення свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000000,00 грн. визнав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1000000,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.1.1 договору поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017, за порушення умов даного договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% процентів від суми несплаченого боргу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до 7.8 договору поставки №ЧГ-4/17 від 02.02.2017, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ими) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

У зв'язку з порушенням покупцем грошового зобов'язання з оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 152493,76 грн. за загальний період з 01.11.2017 по 30.04.2018, штраф у розмірі 200000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 76500,00 грн. за загальний період з листопада 2017 року по вересень 2018 року, 36 % річних в сумі 366907,32 грн. за загальний період з 01.11.2017 по 07.11.2018.

У випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни кредитора у зобов'язанні, первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав і обов'язків його сторін залишається незмінним, тобто до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Як зазначалося вище, у п. 1.1 договору про відступлення права вимоги, сторони обумовили, що новий кредитор (ТОВ НВФ "Агросвіт") набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржником (ТОВ "СГ "Колос"), а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в розмірі 1000000,00 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Таким чином, позивач, як новий кредитор, набув права на нарахування процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу на суму відступленого основного боргу в розмірі 1000000,00 грн.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що до позивача було передано тільки право вимоги суми боргу у розмірі 1000000,00 грн., а не право вимагати сплати і штрафних санкцій, відсотків, інфляційних збитків, оскільки, як зазначено вище, умовами договору про відступлення права вимоги чітко передбачено, що під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в розмірі 1000000,00 грн. та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства.

Перевіривши розрахунки пені, штрафу, річних процентів та інфляційних втрат надані позивачем, суд приходить до висновку, що дані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства та розраховані вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 152493,76 грн. за загальний період з 01.11.2017 по 30.04.2018, штрафу у розмірі 200000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 76500,00 грн. за загальний період з листопада 2017 року по вересень 2018 року, 36 % річних в сумі 366907,32 грн. за загальний період з 01.11.2017 по 07.11.2018 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 512 - 516, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 712, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська область, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 32938560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1, код ЄДРПОУ 23233729; поштова адреса: 28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, 48) - 1000000,00 грн. основної заборгованості, 152493,76 грн. пені, 200000,00 грн. штрафу, 366907,32 грн. 36% річних, 76500,00 грн. інфляційних втрат та 26938,52 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1, код ЄДРПОУ 23233729; поштова адреса: 28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, 48).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська область, Дергачівський район, с. Гоптівка, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 32938560).

Повне рішення складено 13 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_4