Ухвала суду № 79805400, 12.02.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

12.02.2019

Справа № 920/153/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали заяви Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (вул. Центральна, 2, с. Кальченки, Білопільський шлях, Сумська область, 41835, код 02000381)

про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл НК» (вул. Ярославів Вал, 5В, м. Київ, 01030, код 41486736) заборгованості згідно ціни недосплаченого товару на загальну суму 92008,50 грн., яка виникла у зв’язку з невиконанням ТОВ «Техойл НК» умов договору № 17 від 12.02.2018 на закупівлю паливних матеріалів,

УВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Заявник не подав доказів сплати судового збору за заяву про видачу судового наказу. Але в своїй заяві про видачу судового наказу просить суд відстрочити сплату судового збору до вирішення судом питання про видачу судового наказу та розподілу судових витрат.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір”.

Проте, заявником не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору.

Крім того, заявник не надав будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду справи.

Суд звертає увагу заявника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі “Пелевін проти України” (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб” [рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Креуз проти Польщі” від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Враховуючи, що заявником не наведено обґрунтування підстав відстрочення сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, суд приходить до висновку, що клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.

Враховуючи те, що заявником не подано належний доказ сплати судового збору, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Відповідно до ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Крім того, суд зауважує, що заяви пред’являються до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача (боржника).

На підставі викладеного, керуючись ст. 147, 148, 150-155, 175, 234, 235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» (вул. Центральна, 2, с. Кальченки, Білопільський шлях, Сумська область, 41835, код 02000381) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл НК» (вул. Ярославів Вал, 5В, м. Київ, 01030, код 41486736) заборгованості згідно ціни недосплаченого товару на загальну суму 92008,50 грн., яка виникла у зв’язку з невиконанням ТОВ «Техойл НК» умов договору № 17 від 12.02.2018 на закупівлю паливних матеріалів.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 13.02.2019 року.

Суддя С.В. Заєць