Рішення № 79805131, 04.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1024/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"

про стягнення заборгованості в сумі 3010 грн 24 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Акціонерне товариство "Укртрансгаз" із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про стягнення заборгованості в сумі 3010 грн 24к.

Процесуальні дії у справі.

27.11.2018 суд постановив задоволити самовідвід судді Грици Ю.І (ухвала від 27.11.2018), у зв'язку з чим проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за наслідками якого справу № 909/1024/18 розподілено судді Максимів Т.В. (ОСОБА_3 з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018).

03.12.2018 суд у складі судді Максимів Т.В. прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив розгляд справи по суті на 26.12.2018.

22.12.2018 відповідач подав відзив на позов вх.№20133, який суд приєднав до матеріалів справи.

26.12.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2019.

28.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№1485/19, яку суд приєднав до матеріалів справи.

30.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача вх.№1991/19, яке суд залишив без розгляду, оскільки така заява подана після закінчення процесуального строку встановленого статтею 50 ГПК України (до початку першого судового засідання -26.12.2018). Заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням причин його пропуску матеріали справи не містять.

31.01.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№1633/19, яке суд прийняв до розгляду та приєднав до матеріалів справи.

31.01.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.02.2019.

04.02.2019 після перерви суд продовжив розгляд справи по суті.

В цьому ж засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011146/П18 відповідач не оплатив надані в жовтні 2015 року послуги на суму 2767 грн 74 к. згідно коригуючого акта №10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Також, зазначив що відповідно до ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідач повинен сплатити три відсотки річних в сумі 242 грн 50 к. Вказав, що позивач у встановленому порядку повідомив відповідача про надання йому послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а відмова відповідача від підписання вказаного акта та скріплення його печаткою, про що свідчить лист від 07.07.2016 №ТS05/1-ЛВ-167-0716, не призводить до звільнення відповідача від виконання обов"язку, передбаченого п. 5.5 договору щодо оплати наданих за договором послуг.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що НАК "Нафтогаз України" у жовтні 2015 не замовляла у позивача та не отримувала послуг з транспортування природного газу в обсязі 512,544 тис. куб. м, які були отримані з газотранспортної системи у жовтні 2015 року відповідачем для покриття власних виробничо-технологічних витрат. Обставина щодо ненадання АТ "Укртрансгаз" у жовтні 2015 року послуги з транспортування вказаних обсягів природного газу НАК "Нафтогаз України" встановлена рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3487/17, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та Верховного Суду від 17.04.2018 та підтверджує те, що позивач надав саме ПАТ "Тисменицягаз" у жовтні 2015 року послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в обсязі 512,544 тис. куб. м від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС), як це передбачено п. 1.1 договору, у зв"язку з чим у відповідача виникло зустрічне зобов"язання з внесення плати за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору. Позивач звернув увагу суду на те, що у відповідача відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наявність у нього будь-якого постачальника природного газу в обсязі 512,544 тис. куб. м, що були отримані з газотранспортної системи у жовтні 2015 року відповідачем для покриття власних виробничо-технологічних витрат. Зазначив, що АТ "Укртрансгаз" відповідно до наведених норм законодавства відкоригував свої податкові зобов"язання за жовтень 2015 року на підставі акта про надання послуг № №10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР, який складений в 2016 році та зареєстрований в ЄРПН розрахунку коригування податкового зобов"язання з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 23.11.2018 вх.№17947 та відповіді на відзив від 28.01.2019 №вх.№1485/19 та просив суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.12.2018 вх.№1485/19 проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в жовтні 2015 року природний газ в об"ємі 512,544 тис м куб. одержав від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ від 04.01.2013, відповідно до умов якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України", постачало природний газ відповідачу для потреб ВТВ по ціні, яка включала тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, відтак послуга з транспортування надана позивачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не відповідачу. Вказав, що 04.11.2015 відповідач направив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" для підписання акт приймання -передачі природного газу в об"ємі 512,544 тис.куб.м. за фактично поставлений у жовтні 2015 року природний газ для потреб ВТВ. Проте, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовилася підписати цей акт та повернула його без належного оформлення. У зв"язку з цим, ПАТ "Тисменицягаз" відобразила у фінансовій звітності вартість негативного розбалансування та вартість послуг з транспортування магістральними трубопроводами як безоплатно надані НАК "Нафтогаз України" і сплатило податок на прибуток з безоплатно отриманих товарів та послуг. Також зазначив про відсутність будь-яких первинних документів або інших доказів, які б підтверджували факт передачі природного газу в об"ємі 512,544 тис м куб. в жовтні 2015 року від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" або від будь-якого іншого постачальника. Наголосив, що відсутність первинного документа свідчить про відсутність господарської операції, а в цьому випадку про відсутність факту транспортування позивачем природного газу в жовтні 2015 року в об"ємі 512,544 тис м куб. магістральними трубопроводами. Крім того, зазначив, що позивач в жовтні 2015 року акта надання послуг транспортування природного газу не направляв, в актах звірки розрахунків по договору від 28.09.2011 суму заборгованості 2767 грн 74к. не відображає, а спірний односторонній коригуючий акт надійшов на адресу відповідача 29.06.2016, тобто після перебігу присічного терміну встановленого договором (п.5.5.), а тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення оплати послуг з транспортування природного газу за жовтень 2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 22.12.2018 вх.№20133/18 та запереченні на відповідь на відзив від 31.01.2019 вх.№1633/19 та просив суд у позові відмовити.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" про стягнення 2767 грн 74к. заборгованості за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу та 242 грн 50 к. - 3% річних за прострочення виконання зобов"язання.

28.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Тисменицягаз" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011146/П18.

Додатковою угодою № 3 від 17.01.2013 до вказаного договору, сторони домовились внести в договір зміни та доповнення, зокрема в тексті договору слова "Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії" "Нафтогаз України" замінити словами "Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

В зв'язку зі зміною типу Товариства рішенням НАК "Нафтогаз України" №186 від 21.05.2018 юридичну особу Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" перейменовано на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Відповідно до п.1.1 договору (в редакції від 17.01.2013) газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору (із змінами внесеними Додатковою угодою №4 від 20.06.2014) визначено, що річний плановий обсяг транспортування природного газу на 2013 рік замовника складає 3694 тис. куб. м, з розбивкою по місяцях, а також передбачено, що газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання.

Згідно із п. 2.4 договору, газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільчій мережі.

Послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі- акти наданих послуг) (п.3.1 договору).

Відповідно до редакції договору від 17.01.2013 споживачем замовника (відповідача по справі) визначено - юридична або фізична особа-підприємець, якій замовник надає послугу з постачання природного газу на підставі відповідного договору.

Таким чином, за умовами зазначеного договору між сторонами у справі існують зобов"язання щодо надання та отримання послуг транспортування газу промисловим споживачам, в тому числі в період жовтень 2015 року.

Згідно із п. 3.2 та п. 3.3 договору, газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов"язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.4 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за послуги транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 год першого дня місяця до 09:00 год першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно із розділом 4 договору та податку на додану вартість.

Згідно пунктів 5.4, 5.5 договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, умовами договору сторонами встановлено порядок складання та підписання актів наданих послуг до 15 числа місяця наступного за звітним, визначення акта підставою для розрахунків та порядок їх оплати.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами не заперечується факт існування правовідносин на підставі договору від 28.09.2011 № 1109011146/П18 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом 2015-2016 років.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору в жовтні 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 512,544 тис.м.куб. на загальну суму 2767 грн 74 к. для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб"єктів господарювання. В підтвердження чого подав: договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011146/П18 з додатковими угодами (а.с. 20-36); коригуючий акт №10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР без дати складення, підписаний начальником Управління реалізації та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 та не підписаний відповідачем (а.с.17); супровідний лист від 23.06.2016 вих. №9132/12, що підтверджує направлення вказаного акта ПАТ "Тисменицягаз" в двох примірниках з проханням підписати один примірник та повернути на адресу позивача (а.с.16); реєстр реалізації природного газу споживачам соціальної сфери тощо за жовтень 2015 року (а.с. 116); рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3487/17, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та Верховного Суду від 17.04.2018.

Позивач вважає, що відмова відповідача від підписання спірного акта не звільняє його від виконання обов"язку передбаченого п.5.5. договору щодо оплати наданих послуг, а неоплачуючи послуги відповідач порушує його право як кредитора, тому він звернувся за захистом порушеного права до суду.

Відповідач на підтвердження відсутності отримання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від відповідача та факту поставки природного газу від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подав: договір на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-150-ВТВ з додатковими угодами укладений між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Тисменицягаз" (покупець)(а.с.67-79); акти приймання - передачі природного газу для виробничо- технологічних витрат та нормованих втрат за період з лютий - вересень 2015 року та листопад - грудень 2015 року (а.с.80-89); супровідний лист від 04.11.2015 вих.№795, що підтверджує направлення для підписання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" акта приймання- передачі природного газу за жовтень 2015 року (а.с.90); лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 24.11.2015 №26-8046/1.2-15 про повернення без оформлення акта приймання- передачі природного газу за жовтень 2015 року (а.с.92); акти звірки розрахунків по договору № 1109011146/П18 від 28.09.2011 станом на 30.06.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 31.12.2016 підписані сторонами та скріплені печатками товариств (а.с.94-97); акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за листопад та грудень 2016 року (а.с. 99,101); інформацію про використання природного газу по ПАТ "Тисменицягаз" за жовтень 2015 року (а.с.103).

Оцінивши подані відповідачем докази, суд встановив, що ці докази підтверджують існування правовідносин купівлі-продажу газу протягом 2013-2016 року з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі договору на купівлю-продаж природного газу між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Тисменицягаз" (покупець) від 04.01.2013 № 13-150-ВТВ та додаткових угод, відповідно до умов яких продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1). Газ, що передається використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.1.2.). До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (п.5.2.). Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11). Тобто, цей договір був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Надавши оцінку приєднаним до матеріалів справи актам звірки між сторонами у спорі по зобов"язаннях відповідача щодо оплати послуг на користь позивача за договором №1109011146/П18, заборгованості з жовтня 2015 по жовтень 2016 не визначено. Наявність, дійсність цих актів та їх підписання позивач не заперечив.

Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Дослідивши та оцінивши поданий позивачем коригуючий акт №10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР як доказ на підтвердження факту надання послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача в жовтні 2015 року в обсязі 512,544 тис.м.куб. суд встановив, що цей акт не може бути належним та допустимим в розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки порядок, строки оформлення та підписання актів наданих послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, наслідки відмови від його підписання, врегулювання розбіжностей визначаються п. 3.2, 3.3, 3.4, 5.4 договору №1109011146/П18 від 28.09.2011.

Зазначеними вище пунктами договору № 1109011146/П18 від 28.09.2011, покладеного в обґрунтування заявленого позову, не передбачено складання позивачем в односторонньому порядку коригуючих актів послуг транспортування для промислових споживачів щодо обсягів газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідача, не надано й обґрунтувань, який саме акт наданих послуг підлягає коригуванню актом № 10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР.

Суд відхиляє також аргументи позивача про те, що обсяг протранспортованого позивачем природного газу для промислових споживачів підтверджується Реєстром реалізації природного газу споживачам соціальної сфери, тощо по ПАТ "Тисменицягаз" за жовтень 2015 підписаний відповідачем, оскільки вказаний реєстр не є належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом.

Також позивач приєднав до матеріалів справи рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3487/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та постановою Верховного Суду від 17.04.2018, яким суд відмовив в позові АТ"Укртрансгаз" про стягнення з ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 278499930 грн 62 к. за невиконання умов договору № 1402000029-ПР від 31.12.2013 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Проаналізувавши зазначені судові рішення, суд зазначає що підставою позову у цій справі є договір №1109011146/П18 від 28.09.2011 і оцінка вчинених дій сторонами такого договору судами не давалась, а тому наведені судові рішення не встановлюють факту надання послуг транспортування газу в обсязі 512,544 тис. куб. м для ВТВ відповідача у жовтні 2015 року та не є преюдиційними відповідно до ст.75 ГПК України й судом відхиляються.

Окрім того, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів фіксування 512,544 тис. куб. м газу , закупленого відповідачем саме для потреб промислових споживачів, здійснення транспортування якого вчинялось позивачем в жовтні 2015 року саме на умовах договору № 1109011146/П18 від 28.09.2011.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Норми права, які застосував суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Приписами статтей 13,14 ЦК України законодавчо закріплено, що цивільні права та цивільні обов"язки здійснюються та виконуються в межах наданих договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов"язковим для неї.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ст. 509 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За приписами частини 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Факт проведення позивачем господарських операцій з надання комплексу послуг, що стосується виконання ним зобов"язань за вказаним договором, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити: назва документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, надавши правову кваліфікацію доказам, відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що позивачем не доведено факту надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та факту існування зобов"язання у відповідача з оплати цих послуг саме за умовами договору №1109011146/П18 згідно коригуючого акта №10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР та дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення 2767 грн 74 к. є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами справи, тому у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 242 грн 50 к. 3% річних за порушення зобов"язань щодо оплати послуг на підставі акта 10-15-1109011146/П18/ВТВ/КОР згідно договору №1109011146/П18, суд зазначає що ці вимоги до задоволення не належать, оскільки є похідними вимогами від основного зобов"язання, в задоволенні якого судом відмовлено через недоведеність позивачем порушення грошового зобов"язання відповідачем.

З огляду на викладене в позові належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 50, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" , Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021 (код 30019801) до Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз", вул. Вісконта, 3, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400 ( код 20538865) про стягнення заборгованості в сумі 3010 грн 24 к. відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.02.2019

Суддя Т.В. Максимів