Ухвала суду № 79804697, 11.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

м. Київ

11.02.2019

Справа № 910/282/19

Суддя Якименко М.М., розглянувши

позовну заяву Лубенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (37500, м. Лубни, вул. Шевченка, 8)

до Державного підприємства “Укрветсанзавод” (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1)

про стягнення 77 704,71 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Лубенське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до Господарського суду міста Києва до Державного підприємства "Укрветсанзавод" з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року в сумі 77 704,71 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку щодо необхідності направлення даної заяви до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод", з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначена норма кореспондуються з положеннями ч.4 ст. 10 Закону про банкрутство .

Отже, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Укрветсанзавод" та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року припинено процедуру розпорядження майном та введено процедуру санації боржника - ДП "Укрветсанзавод".

Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VІ, який набрав чинності 18.01.2013 року, внесено зміни до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1999р., № 42 - 43, ст. 378 із наступними змінами) шляхом викладення його в новій редакції.

Зокрема, згідно п. 11 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VІ), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 9 ст. 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Аналіз положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Тобто, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У пункті 2 Правових висновків Верховного Суду у справах про банкрутство за січень - лютий 2018 року від 19.03.2018 року зазначено, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Особливість вирішення майнових спорів з вимогами до боржника, у тому числі про визнання договорів недійсними, полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі № 910/10829/17.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями ст. п.8 ч.1 ст.20 ГПК України ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

За таких обставин, з урахуванням того, що предметом позову за позовною заявою Лубенського ОУПФУ є стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року, враховуючи той факт, що справа № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод", перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає розгляду в межах справи № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод", а не в окремому позовному провадженні.

Відповідно до п.1 ч. 1, 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви Лубенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод".

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 20, 30, 31, 233-235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Матеріали позовної заяви Лубенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про стягнення 77704,71 грн. передати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі №910/6968/16 про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод".

Ухвала набирає законної сили 11.02.2019 року та відповідно до ст.ст. 255, 256 та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя М.М.Якименко