Ухвала суду № 79803505, 13.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/2289/19

Провадження № 1-кс/520/1965/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019161480000459 від 03.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, 02.02.2019 року до ЧЧ Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області надійшов рапорт працівників 1 роти 4 батальйону УПП в Одеській області ДПП про те, що 02.02.2018 року, близько 22 години, невстановлена особа, за допомогою використання вантажної платформи автомобіля НОМЕР_1 червоного кольору, самовільно, всупереч установленому законом порядку, транспортувала автомобіль НОМЕР_2.

03.02.2019 року автомобіль НОМЕР_1 тип вантажний платформа, червоного кольору, д/н НОМЕР_3, 1993 року випуску, який є предметом вищевказаного кримінального правопорушення, в ході огляду місця події – майданчика тимчасового утримання при Київському ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15а, було оглянуто та вилучено згідно чинного законодавства, разом із свідоцтвом про реєстрацію на автомобіль САК 343060.

Враховуючи, що вищевказаний автомобіль є предметом кримінального правопорушення, речовим доказом в рамках даного кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В судове засідання слідчий не з’явилася, згідно долученого клопотання розгляд клопотання про арешту майна просила проводити за її відсутності.

Власника транспортного засобу повідомити про дату та час судового засідання не виявилося можливим, оскільки до клопотання не було долучено контактних даних такої особи, яку можна було б повідомити про дату та час судового засідання з дотриманням строків розгляду клопотання про арешт майна.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи наявність клопотання слідчого про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно долученого до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках кримінального провадження №12019160480000459, досудове розслідування здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме за фактом можливого самовільного, всупереч установленому законом порядку, транспортування автомобіля марки «Honda Accord», чорного кольору, д/н НОМЕР_4.

Разом з тим, з огляду на долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Зокрема, з об'єктивної сторони вказаний склад злочину характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій, зазначених у статті 356 КК; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою. Водночас, будь-якого обґрунтування з долученням до клопотання відповідних документів, якими б вказані ознаки об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України підтверджувалися, стороною обвинувачення, всупереч, абзацу 2 ч. 2 ст. 171 КПК України здійснено не було. Так, до клопотання про арешт майна не було долучено протоколу допиту власника транспортного засобу «Honda Accord» чорного кольору, д/н НОМЕР_4, як і не було долучено до клопотання протоколу допиту особи, яка керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz 609D» д/н НОМЕР_3. Відтак, на підставі яких відомостей стороною обвинувачення було зроблено висновок про наявність підстав для кваліфікації зазначених у клопотанні дій за ст. 356 КК України слідчому судді не зрозуміло.

Та обставина, що транспортний засіб «Honda Accord» чорного кольору, д/н НОМЕР_4 оголошений у розшук Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, свого підтвердження в ході розгляду клопотання про арешт майна не знайшла, оскільки крім долученого рапорту, будь-яких інших доказів вказаного факту стороною обвинувачення до клопотання не долучено.

Не зважаючи на викладене, що само по собі є підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчий суддя також зазначає, що попри повернення 05.02.2019 року слідчим суддею аналогічного клопотання про арешт майна для усунення недоліків прокурору, стороною обвинувачення при повторному зверненні з вказаним клопотанням до слідчого судді не було належним чином обґрунтовано та вмотивовано правових підстав, мети та необхідності в арешті майна.

На підставі викладеного, враховуючи вищезазначені мотиви, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019161480000459 від 03.02.2019 року– відмовити.

Тимчасово вилучене майно у вигляді транспортного засобу «Mercedes-Benz 609D» д/н НОМЕР_3, свідоцтва про реєстрацію на автомобіль САК 343060 – повернути власнику.

Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.