Ухвала суду № 79802784, 18.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2019 Справа №607/12366/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Базана Л.Т.

суддів – Гуменного П.П., Черніцької І.М.

при секретарях с/з – ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши під час підготовчого судового в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017210000000182 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.ч. 1, 2 ,3 ст.311, ч.1 ст.313 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_4 – ч.3 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 – ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 – ч.3 ст.307 та ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ч.3 ст.307 КК України, щодо кожного з двох останніх,

за участю: прокурора – Бучковського Л.П., захисників – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, обвинувачених – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні з розгляду вказаного кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_7 – ОСОБА_13 в порядку ч.2 ст.303 КПК України подано скарги на незаконні дії та рішення органу досудового розслідування, які мотивуються тим, що:

- повідомлення ОСОБА_7 про підозру 22 січня 2018 року було вручене слідчим останньому незаконно, за відсутності захисника, після чого було проведено ряд слідчих дій із вказаним підозрюваним, унаслідок чого порушено право на захист ОСОБА_7;

- 07 червня 2017 року т.в.о. заступника начальника СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_15 винесено постанову про призначення групи слідчих та надано письмове доручення слідчому, який здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017210000000182, які є незаконними оскільки ст.39 КПК України не містить визначення «тимчасово виконуючого обов’язки», а сама постанова від 07 червня 2017 року не відповідає вимогам ст.110 КПК України.

Крім цього, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 – ОСОБА_13 подано до суду письмове клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017210000000182 прокурору унаслідок його невідповідності вимогам КПК України, яке мотивується тим, зокрема, що у обвинувальному акті. описані діяння зовсім інших осіб, які не є обвинуваченими, обвинувачення сформульовано нечітко та не конкретно.

Суд, заслухавши скарги та клопотання захисника, думки сторін та учасників підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження, оглянувши матеріали провадження, приходить до висновку, що скарги та клопотання захисника до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Так, аналізом скарг захисника ОСОБА_13, зміст яких наведено вище, які було подано в порядку ч.2 ст.303 КПК України встановлено, що усі, наведені у них, доводи, стосуються законності прийнятих рішень та дій органу досудового розслідування, що виражені у процесуальних формах – документах, які містяться у матеріалах кримінального провадження, з приводу законності прийняття або ж неприйняття яких та їх наслідків ставить в своїх скаргах питання захисник.

Відповідно до ст.291 КПК України, разом із наданням суду обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та інших, зазначених у вказаній статті процесуальних документів, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Таким чином, оскільки суду у межах даного кримінального провадження було надано обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваних про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, то суд, відповідно, не вправі виходити за межі наданих йому нормами КПК України повноважень при проведенні підготовчого судового засідання та вдаватись фактично до оцінки доказів у кримінальному провадженні, їх легітимності та допустимості, що передбачено стадією судового розгляду.

Унаслідок вказаного, у задоволенні скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – ОСОБА_13, поданих до суду в порядку ч.2 ст.303 КПК України на незаконні дії та бездіяльність органу досудового розслідування необхідно відмовити.

Що ж стосується зазначених у клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – ОСОБА_13 доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України та необхідності повернути його прокурору, то суд приходить до висновків, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017210000000182 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.ч. 1, 2 ,3 ст.311, ч.1 ст.313 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_4 – ч.3 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 – ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 – ч.3 ст.307 та ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ч.3 ст.307 КК України, щодо кожного з двох останніх, відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема, якщо він містить положення, що суперечать одне одному, містить недопустиму натуралізацію опису злочину, не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором та у випадку, коли до нього не долучено передбачені законом додатки.

Суд, вважає, що твердження захисника про те, що в обвинувальному акті допущено суттєві, описані вище, порушення вимог КПК України, які унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду є безпідставними, оскільки спростовуються самим обвинувальним актом та наведеними у ньому відомостями.

Так, суд оцінює критично посилання захисника на те, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини є неконкретними, які порушують право обвинувачених на захист, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 314-315 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішується питання про встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду справи, завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

З обвинувального акта вбачається, що в ньому викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію діянь осіб та формулювання обвинувачення, а тому суд вважає, що наведені захисником ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтування у клопотанні, не можуть бути визнані такими, що унеможливлюють призначення к/п до судового розгляду.

Адже обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором зібраних доказів і всі висновки, викладені в ньому, повинні перевірятись судом в процесі судового розгляду, а не в підготовчому провадженні.

Зважаючи на наведене вище, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017210000000182 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.ч. 1, 2 ,3 ст.311, ч.1 ст.313 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_4 – ч.3 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 – ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 – ч.3 ст.307 та ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ч.3 ст.307 КК України, щодо кожного з двох останніх, відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

Крім цього, кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Підстав для закриття провадження на підставі п.п. 4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України не встановлено.

Водночас, захисником ОСОБА_10 подано клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, унаслідок відсутності доказів про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обвинуваченим ОСОБА_3 подано клопотання про зміну йому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, унаслідок поганого стану його здоров’я.

Суд, заслухавши клопотання захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_4, підтримані іншими захисниками та обвинуваченими, думку прокурора, який заперечив у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_4, посилаючись на їх необґрунтованість, ознайомившись із матеріалами судового провадження, приходить до висновку, що у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжних заходів із тримання під вартою на домашні арешти необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ст.178 КПК України, у тому числі, обставинами, які враховуються при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, які зобов’язаний суд оцінити при постановленні ухвали є: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров’я обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом у попередніх ухвалах про продовження строків тримання під вартою, встановлено обґрунтованість ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі, щодо:

-обвинуваченого ОСОБА_3, який хоча і будучи особою молодого віку, маючою постійне місце проживання, одруженим, утримуючим неповнолітню дитину, однак ніде не працює, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення, у тому числі, тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, що на даний час знову обвинувачується у вчиненні, у тому числі, в складі організованої групи особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, санкція найтяжчого з яких передбачає основне покарання до 15 років позбавлення волі;

-обвинуваченого ОСОБА_4, який хоча і будучи особою молодого віку, маючою постійне місце проживання, однак неодруженим, ніде не працюючим, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення, у тому числі, тяжких злочинів, на даний час знову обвинувачується у вчиненні, у тому числі, в складі організованої групи особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, санкція найтяжчого з яких передбачає основне покарання до 12 років позбавлення волі.

Вищенаведені обставини в сукупності їх аналізу, дають суду підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у разі обрання їм інших, більш м’яких запобіжних заходів, останні не забезпечать мети їх застосування, а саме забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, а також запобігання обґрунтованим у даній ухвалі ризикам.

При цьому, стороною захисту не подано та судом не встановлено об’єктивних даних, які б обґрунтовано свідчили про вкрай негативний стан здоров’я обвинуваченого ОСОБА_3, який би перешкоджав останньому перебувати в умовах місць попереднього ув’язнення.

Разом з тим, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 заявила клопотання про етапування даного обвинуваченого в заклад охорони здоров’я поза межами місця ув’язнення з метою його відповідного лікування, у тому числі, необхідного оперативного втручання в плановому порядку.

Суд, заслухавши клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, підтримане іншими захисниками та обвинуваченими, думку прокурора, ознайомившись із матеріалами судового провадження, приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про етапування даного обвинуваченого в заклад охорони здоров’я слід задовольнити та зобов’язати адміністрацію Чортківської установи ВП №26 МЮУ етапувати обвинуваченого ОСОБА_3 у лікувальний заклад поза межами місця ув’язнення з метою його відповідного лікування, у тому числі, необхідного оперативного втручання в плановому порядку.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 314-317, ч.2 ст.303, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарг захисника ОСОБА_13, поданих згідно ч.2 ст.303 КПК України, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 – відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12017210000000182 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307, ч.ч. 1, 2 ,3 ст.311, ч.1 ст.313 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_4 – ч.3 ст.307 та ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 – ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 та ч.2 ст.317 КК України, ОСОБА_6 – ч.3 ст.307 та ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – ч.3 ст.307 КК України, щодо кожного з двох останніх, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 14 год. 15 хв. 28 січня 2019 року.

Про час та місце судового розгляду кримінального провадження повідомити учасників.

Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 запобіжних заходів із тримання під вартою на домашні арешти – відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про етапування даного обвинуваченого в заклад охорони здоров’я – задовольнити та зобов’язати адміністрацію Чортківської установи ВП №26 МЮУ етапувати обвинуваченого ОСОБА_3 у лікувальний заклад поза межами місця ув’язнення з метою його відповідного лікування, у тому числі, необхідного оперативного втручання в плановому порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч.1 ст.392 КПК України

Головуючий суддяОСОБА_16

судді П.П. Гуменний

ОСОБА_17