Рішення № 79797899, 06.02.2019, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1841/18

Провадження №2/443/550/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі – ОСОБА_3, яка померла 13 березня 2018 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_4 – голова двору, ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_5 (зять), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/3 житлового будинку. 02 січня 2004 року та 10 липня 2014 року померли прабабця та дідусь позивача. Належні останнім частки у спірному житловому будинку прийняла у спадщину ОСОБА_3 – бабця ОСОБА_1. Відтак остання стала одноосібно фактично володіти житловим будинком, що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області. Проте, 13 березня 2018 року померла ОСОБА_3 На випадок своєї смерті померла склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла позивачу. Відтак, останній як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області, що належав померлій і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його з довірителькою відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаної територіальної громади – ОСОБА_7 подала заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника територіальної громади, оскільки вони не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с. Репехів Жидачівського району Львівської області №1532 від 03 жовтня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року по с. Репехів вул. Зелена, 5, Жидачівського району Львівської області рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_4 – голова двору, ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_5 (зять). Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів позову довідкою виданою Стрийським МБТІ від 13.06.2018 року за №1168/арк. справи 13, 17/.

Згідно технічного паспорта від 25 травня 2018 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок №5 по вулиці Зелена в с. Репехів Жидачівського району Львівської області, загальна площа вказаного будинку становить 56,4 кв.м.(житлова – 40,6 кв.м.). Рік забудови – 1927. Інвентаризаційна вартість – 268257 грн. /арк. справи 14-16/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами, що в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області належав суспільній групі господарств «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_4 – голова двору, ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_5 (зять). Частка кожного члена двору становила 1/3.

Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про смерть серії 1-СГ №318919 та І-СГ №356410, що 02 січня 2004 року та 10 липня 2014 року померли ОСОБА_4 – голова двору та ОСОБА_5 відповідно, яким на день смерті належало по 1/3 житлового будинку з надвірними спорудами, що в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області/арк. справи 10, 21/.

З долучених до матеріалів справи свідоцтв про право на спадщину вбачається, що спадкове майно після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_3 Відтак, остання стала одноосібно фактично володіти житловим будинком, що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області, хоча юридично своїх прав не оформляла /арк. справи 18-19, 22-23/.

Разом з тим, в судовому засіданні також встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 13 березня 2018 року, у віці 73 років, померла ОСОБА_3, про що 13 березня 2018 року зроблено відповідний актовий запис №14 та Жидачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, від 22 травня 2018 року, повторно видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №501395 /арк. справи 24/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого, складається житлового будинку, що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 18 червня 2015 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належне їй майно заповіла внукові – ОСОБА_1 /арк. справи 26/.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З долученої до матеріалів справи копій паспорта серії КС 498714 – вбачається,що позивач по справі – ОСОБА_1 і є особою на чию користь складено заповіт /арк. справи 8-9/.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №19 виданою приватним нотаріусом Жидачівського нотаріального округу ОСОБА_8 від 08 жовтня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області, що належав померлій і є спадковим майном /арк. справи 29/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, те що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його бабусі – ОСОБА_3, яка померла 13 березня 2018 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., що знаходиться в с. Репехів по вул. Зелена, 5 Жидачівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Шашкевича, 7/40 паспорт серії КС 498714.

Відповідач: ОСОБА_2 об’єднана територіальна громада, місцезнаходження: 81714, Львівська область, Жидачівський район, смт. Нові Стрілища, вул. Шевченка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04369452.

Суддя З.М. Коліщук