Постанова № 79796649, 12.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/254/19Головуючий по 1 інстанції Пасацька Л.А. Категорія: 304000000 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л.

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області;

відповідач - ОСОБА_5;

тертя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року, у складі судді Пасацької Л.А., -:

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ГУ ПФУ в Черкаській області звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, третя особа ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5, за направленням ГУ ПФУ в Черкаській області та відповідно до укладеного Договору про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням від 1 вересня 2010 року №3 між ГУ ПФУ в Черкаській області, Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого та студентом ОСОБА_5, з вересня 2010 року по червень 2014 року навчалася в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на факультеті підготовки кадрів для Пенсійного фонду України.

Крім того, відповідач продовжувала навчання в цій же академії протягом 2014-2015 років.

Направлення на вступ до академії за державним замовленням ОСОБА_5 отримала відповідно до Указу Президента України від 9 листопада 2000 року №1212 «Про Комплексну програму підготовки державних службовців».

За умовами Договору від 1 вересня 2010 року №3 академія зобов'язувалася здійснювати навчання у відповідності з вимогами Закону України «Про Вищу освіту» й іншими актами законодавства про освіту та видати документ про освіту державного зразка після успішного складання державних іспитів (п. 2.1, п. 2.4 Договору).

Водночас студент зобов'язувався після завершення навчання в академії прибути до ГУ ПФУ в Черкаській області для працевлаштування та відпрацювати не менше як три роки згідно з державним розподілом, а в разі відмови працювати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання у встановленому порядку. (п. 4.2, п. 4.3 Договору)

Після закінчення навчання в академії ОСОБА_5 отримала листа від 1 вересня 2017 року №8090/07 з вимогою прибути до ГУ ПФУ в Черкаській області для працевлаштування в системі органів фонду України в Черкаській області, але до управління за призначенням не прибула.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що ОСОБА_5 порушила умови Договору від 1 вересня 2010 року №3, а тому з неї необхідно стягнути в якості відшкодування матеріальної шкоди, грошові кошти в сумі 86 103,40 грн. для зарахування їх на рахунок загального фонду Державного бюджету України.

Рішенням Смілянського міськрайонного суд Черкаської області від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення вмотивоване тим, що встановлено факт невиконання позивачем та відповідачем умов договору від 1 вересня 2010 року внаслідок неможливості його виконання у зв'язку зі зміною законодавства, тобто обставиною за яку жодна із сторін не відповідає, що є підставою для припинення зобов'язань.

Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга обгрунтована тим, що відповідач не була працевлаштована і відповідно не відпрацювала за умовами Договору трьох років згідно з державним розподілом.

З метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Протоколом № 2 від 11 вересня 2015 року засідання конкурсної комісії по відбору осіб для роботи в Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла та Смілянському районі Черкаської області розглядалися документи подані особами, які виявили бажання взяти участь у конкурсі та визначення переможця конкурсу на заміщення вакантних посад. Серед таких осіб була і ОСОБА_5 Проте, за результатами проведеного конкурсу відповідач набрала загальну кількість балів 21, тому не була рекомендована на посаду конкурсною комісією.

ОСОБА_5 подала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів та не підтверджено невиконання нею своїх зобов'язань за укладеною угодою, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що між ГУ ПФУ в Черкаській області, Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого та студентом ОСОБА_5 було укладено Договір про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням від 1 вересня 2010 року №3 (а.с.3).

Предметом даного договору, відповідно до п.1.1, є здійснення Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого підготовки Студента за денною формою навчання на факультеті підготовки кадрів для Пенсійного Фонду України за освітньо- кваліфікаційним рівнем спеціаліст за державним замовленням.

Відповідно до розділу 4 даного договору студент зобов'язався у повному обсязі засвоїти навчальні курси у відповідності з обраною спеціальністю та прибути після закінчення академії до Установи для працевлаштування та відпрацювати не менш як три роки згідно з державним розподілом. У разі відмови працювати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість у встановленому порядку.

За період навчання ОСОБА_5 з вересня 2010 року по червень 2014 року середня вартість навчання склала загальну суму 86 103,40 грн., що підтверджується листом ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №125-01-2425 від 26 жовтня 2017 року (а.с.4).

За змістом ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 3 ст. 53 Конституції України встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між: навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 року N 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 року N 342, та ст. 197 Кодексу законів про працю України було розроблено «Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992.

Пунктом 4 вищевказаного Порядку визначено, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду.

Відповідно до п. 8 Порядку випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (п. 14 Порядку).

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Конституцією України, держава створює умови для підготовки кадрів за основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які бюджетні видатки держави (ч. 2 ст. 95 Конституції України). Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних призначень, визначених у законі про Державний бюджет України, формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.

Отже, безоплатність вищої освіти (безоплатність навчання) в державних і комунальних навчальних закладах зобов'язує державу створити відповідні можливості, за яких громадянин України на рівних конкурсних умовах може здобути без внесення плати у будь-якій формі вищу освіту в межах обсягу потрібних державі та суспільству фахівців.

Як зазначено в преамбулі Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року N 992, метою прийняття даного акта є забезпечення реалізації права на роботу за фахом випускникам вищих навчальних закладів.

Надання державою особі безоплатної освіти передбачає виникнення права держави на результати трудової діяльності особи, яка здобула вищу освіту за державним замовленням.

Укладаючи угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов'язання, які випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері і передбачені самими угодами про надання освітніх послуг, а саме зобов'язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки (замість чого отримують вищу освіту безкоштовно).

Вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, особа-абітурієнт є обізнаним із фактом необхідності відпрацювання певний строк після закінчення навчання.

Пунктом 2 Указу Президента України № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року передбачено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну службу» право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Згідно Протоколу №2 засідання конкурсної комісії по відбору осіб для роботи в управлінні Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області від 11 вересня 2015 року, ОСОБА_5 була допущена до участі в конкурсі на заміщення вакантних посад головного спеціаліста відділу платежів до пенсійної системи та головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного сектору.

ОСОБА_5 претендувала на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного сектору, але набрала меншу кількість балів і не рекомендована конкурсною комісією для призначення на посаду (а.с. 45-47).

Доводи відповідача, що участь в конкурсі є підтвердженням її звернення до ГУ ПФУ в Черкаській області для працевлаштування на виконання умов договору є безпідставними.

ОСОБА_5 після закінчення Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, не з'явилася до ГУ ПФУ в Черкаській області для працевлаштування, щоб відпрацювати не менш як три роки згідно з державним розподілом, а на свій розсуд вибрала орган ПФУ, а саме управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області, в якому і проходила конкурс на заміщення вакантної посади на загальних умовах відповідно до ЗУ «Про державну службу», за результатами якого не була рекомендована конкурсною комісією для призначення на посаду.

Після цього, ОСОБА_5 не явилась до ГУ ПФУ в Черкаській області для вирішення питання щодо її подальшого працевлаштування в органах пенсійного фонду згідно з державним розподілом.

Крім цього, ОСОБА_5 у відзиві, викладаючи заперечення проти позову зазначає, що вона в 2014 році вступила на навчання до Національної юридичної академії прокуратури України, яку закінчила в 2015 році.

Таким чином вбачається, що відповідач не виконала своїх зобов'язань за цивільно-правовою угодою, Договором від 1 вересня 2010 року №3, тому відповідно до умов даного Договору у позивача виникло право вимагати відшкодування понесених витрат на навчання, а у відповідача - зобов'язання понести негативні наслідки, а саме відшкодувати цю матеріальну шкоду в сумі 86 103,40 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Черкаській області підлягає до задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, підлягають до стягнення з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн. та на користь ГУ ПФУ в Черкаській області судові витрати, понесені за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 2 881 грн. 50 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року - скасувати.

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, в якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 86 103,40 грн. для зарахування їх на рахунок загального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати в розмірі 2 881 грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на умовах та в порядку, встановленим цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складений 13 лютого 2019 року

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова