Рішення № 79796477, 12.02.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3144/18

номер провадження 2/695/275/19

12 лютого 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Полтавського районного суду від 227.05.2009 року. Від вказаного шлюбу 17.03.2006 року у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_3, яка проживає разом з позивачем. Відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.01.2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання їх спільної дочки, в твердій грошові сумі 400.0 грн. щомісячно до досягнення останньою повноліття. Станом на дату подання позову змінилась економічна ситуація в країні, доходів позивача критично не вистачає для належно утримання своєї дочки, а сплачуваних відповідачем аліментів в розмірі 400.0 грн. не достатньо для її належного матеріального утримання. Відповідач по справі є працездатною здоровою людиною, а тому він спроможний та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дочки у розмірі, який буде достатнім для належного забезпечення потреб останньої. Оскільки сторонам добровільно домовитися про зміну розміру аліментів не вдалося, позивач звернулася до суду з вказаним позовом та просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи стягнення із дати пред’явлення даного позову до суду.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2018 року.

Вказаною ухвалою, відповідачу був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, які задоволенню не підлягають. Так відповідач наполягає, що він ніде не працює, має нестабільний дохід, окрім того має на утриманні дитину від іншого шлюбу та фактично знаходиться на утриманні своїх батьків, а тому не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, які заявлені позивачем. Окрім того відповідач наполягав, що позивачем до суду не було надано докази зміни матеріального стану позивача чи відповідача, а тому підстави для перегляду розміру аліментів, які були визначені рішенням суду, відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.01.2011 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в твердій грошові сумі 400.0 грн. щомісячно, починаючи з 07.10.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії 1-КЕ №026982 від 03.05.2006 року) ОСОБА_3 народилась 17.03.2006 року, а її батьками зазначені сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Таким чином суд вважає доведеним обов’язок відповідача по утриманні своєї дочки до досягнення нею повноліття, що встановлено відповідним судовим рішенням.

Як вбачається зі ст.150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Отже, кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що зобов`язані забезпечувати обоє батьків.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів у зв’язку із тим, що з часу винесення рішення про стягнення із відповідача аліментів пройшов значний проміжок часу, за який суттєво змінилась соціально-економічна ситуація в країні, ріст цін на продукти харчування, одяг та взуття, а також інші витрати на потреби дітей не потребують додаткового доказування в силу норм ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Окрім того суд бере до уваги також те, що на утриманні позивача по справі перебуває її матір, яка тяжко хворіє та відповідно потребує матеріальної допомоги від своєї дочки. Вказана обставина стверджується довідкою №10-19 виданою головою квартального комітету №11 від 25.01.2019 року, а також консультативним висновком спеціаліста про хворобу матері позивача ОСОБА_4.

Вказана обставина також впливає на матеріальний стан позивача, потребує від неї додаткових зусиль, в тому числі матеріальних для нормального забезпечення як своєї матері, так і дитини.

Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також позивач в обґрунтування своїх вимог щодо збільшення розміру аліментів зазначає, що дочка сторін по справі часто хворіє, а тому потребує додаткових витрат на лікування та належне утримання, яке відповідно до норм національного законодавства та міжнародних правових актів повинні надавати обоє батьків у рівній кількості, а обов’язок утримання дитини не може покладатися на одного із них.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд враховує, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення з відповідача аліментів в 2010 році розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становив 787.0 грн., а для дітей від 6 до 18 років — 941.0 грн., в той час як станом на час звернення позивача до суду із позовом про збільшення розміру аліментів розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку суттєво зріс внаслідок соціально-економічної ситуації в країні та станом на дату подання позовної заяви складав для дітей віком до 6 років 1559.0 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років 1944.0 грн., що також не може бути залишено судом поза увагою.

Таким чином, з огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, судом встановлено, що позивачем наведено достатні обґрунтування зміни матеріального стану останньої та необхідності збільшення розміру аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Разом з тим, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Так при розгляді вказаної справи суд враховує, що згідно норм ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в своєму позові посилалася на те, що відповідач має постійний, стабільний, достойний заробіток, а тому може та зобов’язаний сплачувати аліменти у розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також ч. 2 вказаної вище статті визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так при розгляді вказаної справи суд враховує, що у відповідача по справі на утриманні перебуває інша дитина від іншого шлюбу, що не заперечується і самим позивачем, а тому вказана обставина додатковому доказуванню не підлягає, окрім того на утриманні позивача також знаходиться його мати ОСОБА_5, яка є інвалідом другої групи та за якою відповідач здійснює догляд, що стверджується довідкою виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району, виданою 23.03.2018 року.

Суд приходить до переконання, що вказані обставини безумовно впливають на матеріальні можливості відповідача, щодо належного утримання своєї дочки та можливості відповідача сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі.

Також матеріали справи не містять достатніх доказів належної можливості відповідача сплачувати аліменти у тому розмірі, який заявлений позивачем.

Як вже зазначалося вище, суд не може при винесенні судового рішення ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення аліментів із відповідача у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є не обґрунтованою та такою, яка не підтверджена жодними доказами.

Разом із тим, стягнення аліментів на одну дитину у розмірі не меншому ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є законодавчою гарантією захисту прав як самої дитини так і отримувача аліментів, яка встановлено нормами ст. 182 СК України.

Враховуючи обставини зазначені вище, суд вважає, що неповнолітня дочка сторін по справі, безумовно потребує допомоги від своїх батьків, та враховуючи, що мати, допомогу надає, але її недостатньо, суд вважає, що батько має можливість та зобов’язаний надавати допомогу дочці у розмірі, який буде достатній для нормального забезпечення розвитку дитини.

Однак розмір аліментів, який заявлений позивачем є не обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку, що із відповідача необхідно стягувати аліменти у розмірі 50% встановленого чинним законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що повністю відповідає вимогам ст. 182 СК України, та буде відповідати як інтересам сторін по справі, так і неповнолітньої ОСОБА_3.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, вимога позивача про стягнення аліментів у новому розмірі з часу звернення останнього до суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому також задоволенню не підлягає.

Враховуючи обставини, які наведені вище, суд, приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

З метою усунення можливих складнощів чи протиріч при виконанні рішень судів про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне виконавчий лист, виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.01.2011 року по справі №2-199/2011, за яким із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 стягуються аліменти в твердій грошовій сумі 400 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 07.10.2010 року та до досягнення дитиною повноліття, відкликати на адресу суду, як такий, який втратив юридичну силу.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 10,

ст., ст. 264,265 ЦПК України,

ст. ст. 199, 200 СК України суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, іден. код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, іден. код НОМЕР_2, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 50% встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.01.2011 року по справі №2-199/2011, за яким із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 стягуються аліменти в твердій грошовій сумі 400.0 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 07.10.2010 року та до досягнення дитиною повноліття, відкликати з відділу державної виконавчої служби після набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, іден. код НОМЕР_1 на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., який сплатити на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя : Середа Л.В.