Ухвала суду № 79795414, 12.02.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

12.02.2019

№ 638/18571/18

2/642/785/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Головне управління ДФС у Харківській області про стягнення заборгованості за договором оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Головне управління ДФС у Харківській області про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 25.04.2005 року за №7249/05 та додаткової угоди до нього укладеної відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.12.2014 року по справі № 642/9311/14.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.12.2018 року вказаний позов передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Харкова, за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

07.02.2019 року цивільна справ за вказаним позовом надійшла на адресу до Ленінського районного суду м. Харкова.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до наступного висновку.

Звертаючись до суду прокурор посилається на наявність заборгованості у ОСОБА_1 за договором оренди землі, але орган місцевого самоврядування — Харківська міська рада, до компетенції якої відноситься повноваження по вжиттю заходів до примусового стягнення боргу, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому. Вказаним прокурор обгрунтовує представництво інтересів держави прокуратурою у суді.

Положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обовязків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.175 ЦПК України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.3,4,5ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Відповідно до пункту 3 частини першоїст.131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першоїст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другоїстатті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першоїст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.

Всі ці докази в своїй сукупності є підставами для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, їх відсутність в силу статті 23 Закону України «Про прокуратуру»виключає таке представництво.

Отже,стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»встановлює підстави та порядок здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Правовий аналіз змісту частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.

Якщо ж такий орган існує, то в такому разі прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва.

Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4ст.23 Закону України "Про прокуратуру"прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

До заяви не додані документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб в контексті вимог ч. 1ст. 56 ЦПК Українитаст.23 Закону України « Про прокуратуру».

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки до матеріалів заяви не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення вказаними органами відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції, притягнення винних осіб до відповідальності.

До того ж, Харківська міська рада, на даний момент існує, як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.

При цьому, прокурором не надано доказів на підтвердження того, що він попередньо попередив відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави про наслідки не виконання відповідних функцій, а також згоду Харківської міської ради на здійснення прокурором представництва інтересів в суді.

За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо пред»явлення позову не дотримано.

Відповідно до п.4 ч.4ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

На підставі викладеного, враховуючи, що провадження у справі не відкрито, вважаю, що відповідно до наведених положеньст.185 ЦПК України, належить повернути прокурору вказану позовну заяву з доданими до неї документами.

Розяснити, що згідно ч.7 ст.185ЦПКУкраїни повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Одночасно слід розяснити, що Харківська міська рада вправі самостійно звернутися до суду із позовною заявою.

Керуючись ст.ст.175, 185, 260, 353 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Головне управління ДФС у Харківській області про стягнення заборгованості за договором оренди землі вважати неподаною і повернути прокурору.

Роз»яснити прокурору, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Роз»яснити прокурору передбачене п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» право звернення до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Бородіна