Ухвала суду № 79795321, 11.02.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2444/17

провадження №2/619/48/19

У Х В А Л А

11 лютого 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «про укладення договору найму житла та визнання право користування квартирою»,

встановив:

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 «про укладення договору найму житла та визнання право користування квартирою».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_7 прохали на підставі ст.149-153 ЦПК України накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 проходи Дергачівського району Харківської області, т.я. в процесі розгляду справи відповідачі продовжують безконтрольно реєструвати у квартирі членів своєї сім’ї, а саме новонародженого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що перешкоджає розгляду справи та суттєво звужую права позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у судовому засіданні просять встановити їх право користування спірною квартирою.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідачів ОСОБА_9 прохали відмовити у задоволенні даного клопотання, т.я. квартира є державною власністю, а право користування позивачів даним житлом не встановлено. У той же час відповідачі зареєстровані у даній квартирі і за законом можуть реєструвати у спірній квартирі новонароджених дітей разом з їх батьками.

Суд, вислухавши сторони, вважає, що заява представника позивача ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення позову.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання і утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

В зв’язку з цим суд дійшов до висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 своєї Постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснив судам, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

постановив:

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 шляхом заборони будь-яким особам укладати будь-які угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, проводити реєстрацію в квартирі та вселення будь-яких осіб, крім тих - які вже зареєстровані на час постановлення даної ухвали, т.я. квартира знаходиться у власності держави в особі Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали негайно надіслати заявнику та до відділу Державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

Копію ухвали негайно надіслати відповідачам після її виконання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. Ю. Кононихіна