Рішення № 79794488, 21.01.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.01.2019 Справа № 554/9363/18

Єдиний унікальний номер справи:554/9363/18

Провадження № 2/554/588/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21.01.2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність ТОВ «БК «Центр-Буд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «БК «Центр-Буд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 15200,00 грн.

Як на підставу позову посилається на те, що з 19.02.2018 року він працював у відповідача на посаді менеджера. 27.06.2018 його було звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 36 КУпАП. При звільнені не було виплачено заробітну плату, просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з часу звільнення до остаточного розрахунку 11.10.2018 року ( день фактичного розрахунку).

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п»ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року у справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

16.01.2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, згідно якого останній заперечує проти наведених позивачем обставин та правових підстав даного позову. В обґрунтування зазначали, що кошти, належні позивачеві при звільненні не були виплачені відповідачем 27.06.2018 р. у зв’язку з тією обставиною, що у робочий день позивач, без попереднього повідомлення керівництва, за одну годину до закінчення робочого часу, самовільно залишив робоче місце і не прибув до адміністрації відповідача для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахункових коштів і належної йому трудової книжки. Тобто, відповідач не мав жодної можливості виплатити належні позивачеві грошові кошти 27.06.2018 р. На неодноразові звернення ТОВ «БК «Центр- Буд» щодо отримання належних при звільненні коштів позивач ОСОБА_1 не реагував. Лише 09.10.2018 р. на адресу відповідача надійшла заява від позивача, датована 03.10.2018 p., з проханням здійснити перерахування грошових коштів на картковий рахунок банку, у зв»язку з неможливістю прибуття для отримання грошових коштів особисто. Чеком поповнення № 619 від 11.10.2018 р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 4 051,00 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на невиплату йому ТОВ «БК «Центр-Буд» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15200 грн.

Перевіряючи обґрунтованість предявлених вимог позивача ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, згідно зі ст.19 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обовязків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Устатті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП,заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В ході судового розгляду встановленим та доведеним є факт того, що ОСОБА_1 відповідно до запису в трудовій книжці був прийнятий на роботу менеджера ТОВ «БК»Центр-буд » згідно наказу № 16/20 від 16.02.2018 року.

27.06.2018 року був звільнений із займаної посади ТОВ «БК»Центр-буд » на підставі наказу № 27/06 за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відомості щодо звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «БК «Центр-Буд» 27.06.2018 року про розрахунок в матеріалах справи відсутні.

Позивач ОСОБА_1 02.07.2018 p., звернувся на адресу відповідача із заявою, відповідно до якої просив здійснити розрахунок належної йому суми при звільненні в найкоротший термін з урахуванням вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Про належні суми до виплати при звільненні позивач прохав повідомити окремо з наданням відповідних розрахунків.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Так, у листі від 02.07.2018 р. позивачем не зазначено спосіб, яким відповідач повинен був здійснити виплату належних коштів (поштовий переказ, номер банківського, карткового рахунку тощо).

У зв»язку з викладеним ТОВ «БК «Центр-Буд» на адресу позивача ОСОБА_1 було направлено лист від 13.07.2018 p., яким позивача було запрошено в адміністрацію відповідача для отримання належних при звільненні коштів. У зв»язку з неявкою останнього 31.07.2018 р. повторно було направлено лист із запрошенням позивача прибути з метою розрахунку при звільненні.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу лист за № 3600003347123, датований 13.07.2018 p., вручений позивачеві особисто 18.07.2018 р. У свою чергу, лист № 3600003447446, датований 31.17.2018 p., вручений позивачеві 04.08.2018 р.

09.10.2018 р. на адресу відповідача надійшла заява від позивача, датована 03.10.2018 p., з проханням здійснити перерахування грошових коштів на картковий рахунок банку, у зв»язку з неможливістю прибуття для отримання грошових коштів особисто.

Чеком поповнення № 619 від 11.10.2018 р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 4 051,00 грн. Посадовий оклад в сумі 3 800,00 грн., компенсація за 9 днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 1 184,85 грн, всього нараховано - 4 984,85 грн., до виплати - 4 012,81 грн.

Відповідно до ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позивачем не доведено факт порушення його прав відповідачем ТОВ «БК «Центр-Буд».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 року №4909/04 у справі «Серянін та інші проти України).

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях відповідача ТОВ «БК «Центр-Буд» неправомірних дій щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, натомість, матеріалами справи достовірно підтверджено відсутність такої заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, з позивача на користь держави належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1520 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До позовної заяви відповідачем додану докази понесених ними витрат на правничу допомогу згідно яких встановлено, що за надання правничої допомоги відповідачем було сплачено 2000,00 гривень.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.12, 13, 81,89, 141, 164, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «БК «Центр-Буд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, судовий збір на користь держави у розмірі 1520 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «БК «Центр-Буд» 2000,00 гривень понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості про учасників, які брали участь у справі:

позивач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НМ № 1340275, виданий 11.04.2009 року Срібненським РВ УМВС України в Чернігівській області.

відповідач:

ТОВ «БК « Центр-Буд» , 36000, м. Полтава, вул. Європейська 21, оф. 310, ЄДРПОУ 38503117.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.М.Бугрій