Ухвала суду № 79794343, 13.02.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/842/18

Номер провадження 1-кп/623/31/2019

У Х В А Л А

іменем України

13 лютого 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Козир М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12017220320001064 від 04 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України.

23 лютого 2019 року спливає строк тримання під вартою ОСОБА_1, обраний ухвалою суду від 26 грудня 2018 року.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Обвинувачений та захисник не заперечували проти клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд, встановив наступне.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені частиною 3 статті 185 КК України, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, дітей не має, осіб які перебувають на його утриманні також не має, фактично мешкав в місті Ізюм Харківської області, раніше судимий.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Для відмови в звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають наступні підстави: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року); 3. вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСППЛ «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969 року).

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, постійного джерела доходів та сталих соціальних зв`язків не має, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин, тому є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків, а тому суд вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 331, 369 КПК України, статтею 5 Європейської конвенції з прав людини, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, тобто до 13 квітня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя О.М. Герцов