Ухвала суду № 79793832, 12.02.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/152/19

УХВАЛА

12 лютого 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Сидорук Є.І.,

з участю секретаря судового засідання Григорчук В.М.,

слідчого Полонця Р.В.,

представника володільця майна - адвоката Грозіка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Полонця Р.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 1201818000000525 від 02.10.2018, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції Полонець Р.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Рівненської області Люліч В.А., у якому просить накласти арешт на майно, а саме: на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності (оренді) Приватного вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана ДЕм»янчука, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.. В. Чорновола, 82-А.

З клопотання вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 1201818000000525 від 02.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.10.2018 року до СУ ГУНП в Рівненській області надійшли матеріали УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України за зверненням директора ТОВ «Фабрика Рівненчанка» ОСОБА_6 щодо вчинення посадовими особами приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет академіка Степана Дем’янчука» службового підроблення договорів про організацію будівництва від 25.08.2016 за адресою : м. Рівне вул. Чорновола 82-А.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що 25.08.2016 року між Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародний економіко-гуманітарний університет академіка Степана Дем’янчука» (Замовник) та ТОВ « Фабрика Рівненчанка » (Інвестор) був укладений договір про організацію будівництва за адресою м. Рівне вул. Чорновола, 82-А.

Відповідно до п.2.1 Договору його предметом є участь сторін в будівництві та розподіл результатів згідно додатку №1 до чинного договору об'єкту інвестування - « Спортивно-оздоровчий комплекс ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С.Дем’янчука (з паркінгом, готелем та подальшою реконструкцією басейну ( 1 черга будівництва)».

25.08.2016 Сторонами були погоджені та підписані додатки до Договору, які складають його невід'ємну частину, а саме:

-Додаток №1 - про розподіл результатів по забудові об'єкта будівництва та визначення вкладів у рахунок виконання умов договору;

-Додаток - Зони забудови земельних ділянок згідно кадастрових договорів - 5610100000:01:047:0007; 5610100000:01:047:0013; 5610100000:01:047:0014 та 5610100000:01:047:0015.

Проекти вказаних вище документів були підготовлені ТОВ «Фабрика Рівненчанка» Два примірника Договору з додатками, підписані директором товариства та скріплені печаткою товариства, були безпосередньо передані для підписання ректору ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука» ОСОБА_9, який в подальшому повернув ТОВ «Фабрика Рівненчанка» один примірник Договору з додатками, які були підписані та скріплені печаткою ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С.Дем'ячука».

25.08.2016 ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука» була видана ТОВ «Фабрика Рівненчанка» довіреність на право самостійно проводити збір вихідних даних, проектування, будівництво, укладання договорів, в тому числі генпідряду та підряду на виконання будівельних робіт, представляти замовника будівництва на час будівництва, в державних, комунальних та комерційних установах, пов'язаних з будівництвом по вул. Чорновола,82А в м. Рівному на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5610100000:01:047:0007; 5610100000:01:047:0013; 5610100000:01:047:0014 та 5610100000:01:047:0015, яка підписана ректором ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука» ОСОБА_9 та скріплена печаткою університету. Підставою для надання зазначеної вище довіреності вказано Договір про організацію будівництва від 25.08.2016.

Також на виконання умов договору ТОВ «Фабрика Рівненчанка було замовлено у ТОВ «А-2» та профінансовано виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво Спортивно- оздоровчого комплексу ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С.Дем'ячука (з паркінгом, готелем та подальшою реконструкцією басейну (1,2,3 черга будівництва)».

В подальшому, на підставі зазначених вище документів, ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука», в особі ректора ОСОБА_9, була отримана в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області декларація про початок виконання будівельних робіт по будівництву спортивно-оздоровчого комплексу ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С.Дем'ячука (з паркінгом, готелем та подальшою реконструкцією басейну (1,2,3 черга будівництва)».

05.07.2018 ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука», в особі ректора ОСОБА_9, звернулося до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру із заявою про проведення почеркознавчого дослідження Договору з додатками. Підставою для проведення вказаного вище дослідження є твердження ректора ОСОБА_9 про те, що ним в травні 2018 року було виявлено Договір про організацію будівництва від 25.08.2016 з підписом невідомої особи від імені ОСОБА_9 на кожній сторінці вказаного договору та додатках до нього.

На підставі зазначеного експертного дослідження ПВНЗ «МЕГУ» імені Академіка С. Дем'ячука», в особі ректора ОСОБА_9, звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ «Фабрика Рівненчанка» про визнання Договору про організацію будівництва від 25.08.2016 недійним.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №№ 150333300, 150333470, 150333641 від 20.12.2018 за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. В.Чорновола, 82-А, знаходяться земельні ділянки кадастровий номер 5610100000:01:047:0013 загальною площею 0.0953 м. кв., кадастровий номер 5610100000:01:047:0014 загальною площею 0.2202 м. кв., кадастровий номер 5610100000:01:047:0015, загальною площею 0.1567 м. кв., з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти», які перебувають у приватній власності Приватного вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука (код ЄДРПОУ 24171048), юридична адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Академіка Дем'янчука, 4.

Також відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №150333782 від 20.12.2018 за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Чорновола, 82-А, знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 5610100000:01:047:0007, загальною площею 1942 м. кв., з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти» яка перебуває у комунальній власності Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 34847334) та на праві оренди на підставі додаткового договору від 09.07.2018 укладеного між Рівненською міською радою та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука (код ЄДРПОУ 24171048), юридична адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. Академіка Дем'янчука, 4.

Слідчий у своєму клопотанні доводить, що з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, враховуючи сукупність наявних підстав вважати, що зазначене майно відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України, необхідно накласти на нього арешт.

Слідчий в судовому засіданні повністю підтримав клопотання, просив суд його задоволити з підстав викладених у ньому.

Адвокат Грозік І.І. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання за необгрунтованістю та безпідставіністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали та матеріали кримінального повадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження № 1201818000000525 від 02.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

21 грудня 2018 року постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Полонця Р.В. вказані у клопотанні земельні ділянки визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1201818000000525.

Слідчий мотивував свою постанову тим, що матеріальні об"єкти нерухомого майна, а саме вищевказані земельні ділянки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.

Речовими доказами згідно статті 98 КПК України є матеріальні об"єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об"єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об»єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об»єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об»єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об»єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25.08.2016 між приватним вищим навчальним закладом "МЕГУ імені ак. С. Дем"янчука" та ТЗОВ "Фабрика Рівненчанка" було укладено договір про організацію будівництва на вищезщазначених земельних ділянках. Даний договір підписаний з однієї сторони ректором проф. ОСОБА_9 та з іншої сторони директором ОСОБА_10 та скріпленийц відповідними печатками.

У зв"язку з цим, Фабрика "Рівненчанка" вклала в дані об"єкти будівництва згідно договорів 6498700,00 грн.

Однак, 02.10.2018 за заявою директора ТЗОВ "Фабрика Рівненчанка" було внесено відомості до ЄРДР за фактом підробки посадовими особами університету вищевказаного договору.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.01.2019 було відмовлено в задоволенні позову приватного вищого навчального закладу "МЕГУ імені ак. С. Дем"янчука" до ТЗОВ "Фабрика Рівненчанка" про визнання недійсним договору про організацію будівництва від 25.08.2016.

Як пояснив в судовому засіданні, директор університету ОСОБА_9 жодних показів стосовно підписання вищевказаного договору не надає та не надає вільні та експериментальні зразки підпису для проведення почеркознавчої експертизи.

По провадженні слідчим винесено постанову про призначення почеркознавчої експертизи, однак з вищевказаних підстав не може провести дану експертизу.

Суд приходить до переконання, що земельні ділянки на які слідчий просить накласти арешт відповідає відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України.

Слідчий провів огляд вищевказаних земельних ділянок, сфотографував та виніс законну постанову про приєднання предметів до справи як речових доказів. В даному випадку вищевказані речові докази є похідними.

Накладання арешту на вищевказані земельні ділянки дасть можливість зберегти речові докази, забеспечити можливе в подальшому відшкодування шкоди завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене те, що незастосування арешту майна може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення даних слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 175, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки: з кадастровим номером 5610100000:01:047:0013, загальною площею 0.0953 м. кв., кадастровим номером 5610100000:01:047:0014, загальною площею 0.2202 м. кв., кадастровим номером 5610100000:01:047:0015, загальною площею 0.1567 м. кв., кадастровим номером 5610100000:01:047:0007, загальною площею 1942 м. кв., які перебувають у приватній власності (оренді) Приватного вищого навчального закладу Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем»янчука, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. В. Чорновола, 82-А, з позбавленням права розпоряджатись земельними ділянками (продавати, дарувати, здавати в оренду, суборенду та інше) до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя : Є.І. Сидорук