Рішення № 79793828, 09.02.2018, Веселівський районний суд Запорізької області

09.02.2018 Справа № 313/1674/17

Провадження № 2/313/169/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2018 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, про визнання права на приватизацію житла та визнання права власності на квартиру,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області з проханням визнати за нею право на приватизація та визнання права власності на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 23,0 кв.м. та складається з 1-ї житлової кімнати. Судові витрати у справі залишити за нею.

Позивачка про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, але у судове засідання не з’явилася. До суду звернулася з письмовою заявою у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, рішення ухвалити у підготовчому судовому засіданні з врахуванням положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області ОСОБА_3, у судове засідання не з’явився, але 24.01.2018 р. звернувся в суд з клопотанням № 02-01-17/0330 про розгляд справи без участі їхнього уповноваженого представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи з урахуванням того, що Веселівська селищна рада не заперечує проти задоволення позову.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, починаючи з 2012 року та по день звернення до суду фактично мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним реєстраційним штампом у паспорті серії СЮ № 327898, виданого Веселівським РС УДМС України в Запорізькій області від 13.01.2014 р., довідкою виконавчого комітету Веселівської селищної ради від 17.11.2017 р. № 2951 та довідкою ОСББ «Чкалова 2» б/н від 13.11.2017 року.

Зазначене житло ОСОБА_1 отримала на підставі Протоколу № 3 засідання житлової комісії КП «Арус» від 28.09.2012 р., як службове приміщення, яке включено до числа службових квартир та закріплено житлову площу за КП «Арус» на підставі рішення Виконавчого комітету Веселівської селищної ради Запорізької області від 27.09.2012 р. № 102 «Про включення до числа службових житлової площі».

На підставі рішення виконкому Веселівської селищної ради від 30.11.2012 р. № 119 ОСОБА_1 було видано ордер на службове жиле приміщення № 11 від 06.12.2012 р. на квартиру АДРЕСА_2. Ордер виданий на дівоче прізвище «Шмиголь», проте воно змінено позивачкою на прізвище «Новіцька» у зв’язку із укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЖС № 136487 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Веселівського районного управління юстиції у Запорізькій області від 28.12.2013 р. Згідно ордеру на вищевказану квартиру АДРЕСА_3, загальна площа квартири складає 23,0 кв. м., з 1-ї житлової кімнати.

З метою реалізації права на безоплатну приватизацію житла та враховуючи те, що вказана квартира рахується як службове житло КП «Арус» ОСОБА_1 24.11.2017 р. звернулася до КП «Арус» із письмовою заявою про надання згоди на виключення квартири № 50, що знаходиться за адресою: буд. № 2 по вул. Чкалова в смт. Веселе Веселівського району Запорізької області, зі складу службового житла КП «Арус».

В свою чергу, своїм листом КП «Арус», повідомив ОСОБА_1, що комунальним підприємством її заяву розглянуто та ініційовано питання перед виконкомом Веселівіської селищної ради щодо виведення зі складу службового житла спірної квартири для подальшого вирішення мною питання щодо можливості приватизації вищевказаної квартири. 27.11.2017 р. ОСОБА_4 подала письмову заяву до Веселівської селищної ради Запорізької області про задоволення клопотання КП «Арус» щодо виключення зі складу службового житла вищевказаної квартири та безоплатної приватизації квартири. Проте Веселівська селищна рада Запорізької області відмовила ОСОБА_1 у задоволенні її заяви щодо приватизації спірної квартири у зв’язку із тим, що станом на день її звернення в структурі селищної ради орган приватизації відсутній. Питання щодо виключення спірної квартири зі складу службового житла Веселівською селищною радою, на підставі заяви позивача, не вирішувалося.

Позивачці у листі від 04.12.2017 р. № 02-03-04/3676 запропоновано вирішити питання у судовому порядку відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Приватизація квартир (будинків) здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 16.06.1992 р. приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 118 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до п. 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» службові квартири не підлягають приватизації, тобто, щоб приватизувати квартиру за адресою: АДРЕСА_4, необхідно виключити її з числа службових.

У постанові Ради міністрів Української РСР від 04.02.1988 №37 «Про службові жилі приміщення» зазначено, що виключення жилого приміщення з числа службових проводиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської районної в місті Ради народних депутатів. Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЖК України, порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Відповідно до п.п. 3.6 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. № 37 (із змінами), жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні. Виключення жилого приміщення з числа службового провадиться рішенням виконавчого комітету відповідної міської ради.

Із змісту вказаних положень вбачається, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише при наявності згоди адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове.

В свою чергу, враховуючи вищевикладене та враховуючи норми чинного законодавства України, якою прямо заборонена приватизація службового житла, на підставі клопотання КП «Арус» від 27.11.2017 р. № 65, рішенням виконавчого комітету Веселівської селищної ради від 30.11.2017 р. № 111 «Про виключення житла з числа службового», виключено квартиру АДРЕСА_5 із числа службового числа.

Проте, всупереч вищевикладеному, на теперішній час позивачка ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», так станом на день звернення позивача до суду на території Веселівського району Запорізької області відсутній орган приватизації.

В свою чергу, стаття 8 Закону регламентує, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону визначено, що спори, які виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом. У відповідності до вказаних положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» громадяни вправі приватизувати займані ними житлові приміщення, в тому числі житлові приміщення у гуртожитках, в будинках державного житлового фонду. До будинків державного житлового фонду належить також житловий фонд місцевих, селищних Рад. Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам, зокрема житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Приватизація здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до статті 65-1 ЖК України передбачено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Суд встановив, що ОСОБА_4 є громадянкою України, з 2012 року постійно проживає у спірній квартирі АДРЕСА_6, іншого житла у власності або постійному користуванні не має, право на безоплатну приватизацію раніше займаного мною житла не використовувала. У спірну квартиру позивачка вселилася в 2012 році на підставі протоколу № 3 засідання житлової комісії КП «Арус» від 28.09.2012 р., як службове приміщення, яке включено до числа службових квартир та закріплено житлову площу за КП «Арус» на підставі рішення Виконавчого комітету Веселівської селищної ради Запорізької області від 27.09.2012 р. № 102 «Про включення до числа службових житлової площі» та ордеру на службове жиле приміщення № 11 від 06.12. 2012 р. на квартиру АДРЕСА_2. Даний протокол та ордер є чинними, не припинені та не скасовані у судовому порядку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. передбачено, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню громадянину (зокрема: відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підлягають передачі сім'ям наймачів квартири (будинки) та належні до них господарські споруди і приміщення). Судами розглядаються й інші позови, пов’язані з охороною права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.

Зазначені вище обставини повністю підтверджуються доданими до позовної заяви доказами.

Згідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем, суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення.

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а також з врахуванням думки позивачки ОСОБА_1, яка просить судові витрати залишити за нею.

На підставі викладеного, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст.ст.1-13, 81, 89, 141, 200, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, право на приватизацію 1-кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 23,0 кв.м. та складається з 1-ї житлової кімнати.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5