Рішення № 79790500, 08.02.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5820/18

Провадження № 2/524/1161/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2019 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання Гладкій К.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй належить квартира АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу квартири від 04.09.2014 року.

У вказаній квартирі зареєстрований та проживає без відповідних правових підстав - відповідач ОСОБА_2, добровільно знятись з реєстрації та звільнити квартиру не бажає.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просять справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують, про що надали письмові заяви.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, про день, час, місце слухання справи був належним чином повідомлений. Відзив на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи ТОВ «Житлорембудсервіс» у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу належить квартира АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу квартири від 04.09.2014 року.

У вказаній квартирі зареєстрований та проживає без відповідних правових підстав – колишній власник житла відповідач ОСОБА_2, добровільно знятись з реєстрації та звільнити квартиру не бажає.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.

Реєстрація та проживання відповідача у належній ОСОБА_1 квартирі перешкоджає позивачу належним чином користуватися і володіти майном, чим порушує її права як власника.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).

Відповідно до ст.. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, відповідач не є членом сім'ї власника житла та позивач не має бажання використовувати належне їй майно для проживання ОСОБА_2.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Вказана позиція також взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення (ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що право власності відповідача ОСОБА_2 на квартиру № 13, що знаходиться в будинку 126 по проспекту Свободи в м. Кременчуці припинено, суд дійшов висновку, що відповідача необхідно виселити з вищевказаної квартири.

Щодо вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, то вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки є взаємовиключною з вимогою про виселення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 321, 383, 391 ЦК України, ст.. 116,150,405 ЖК України, ст.ст. 3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк