Рішення № 79789033, 04.02.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6593/18

2/357/46/19

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Бондаренко Н. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом 14.06.2018 року мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 23.11.2009 року, у справі №2-9084, з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму. 10.12.2009 року на підставі рішення суду був виданий виконавчий лист. Дочки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні, а відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться дітьми та не піклується про них. Протягом усього часу відповідач нерегулярно сплачував аліменти на утримання дітей, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідно до довідки №391 від 01.06.2018 року, виданої Білоцерківським МВ ДВС, заборгованість по аліментах станом на 01.05.2018 року становить 60363 грн. 00 коп. Оскільки відповідач не приймає ніяких мір для погашення заборгованості по аліментах, а на утримання дітей необхідні кошти, вона змушена звернутися до суду з позовом про стягнення з заборгованості по аліментах, а також відповідно до вимог ст. 196 СК України, вона має право на стягнення з відповідача пені по заборгованості, що виникла в результаті несплати аліментів. Розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів за 2015 рік становить 2593,28 грн., за 2016 рік становить 2601, 24 грн., за 2017 рік становить 3982,08 грн., за 2018 р. становить 2304,34 грн.. Отже, розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів за період з 2015 року по 2018 рік становить 11481 грн. 46 коп. Тому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментах в розмірі 60363,00грн. та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 11 481,46 грн..

21.08.2018 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.11.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Так, згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23.11.2009 року з нього стягнуто аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Він як батько ніколи не ухилявся від утримання своїх дітей і за рішенням суду постійно сплачує аліменти, які відраховуються з нього за місцем роботи, оскільки він працює столярем у ФОП «ОСОБА_6», має регулярний дохід, однак незначний, тому не мав можливості сплачувати аліменти позивачу в повному обсязі і дійсно мав заборгованість з приводу сплати аліментів, але повністю її погасив. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

05.11.2018 року позивач ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, про зміну розміру позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по аліментах в сумі 8 127,00 грн. та неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 11 481,46 грн., оскільки відповідно до довідки Білоцерківського МВ ДВС №391 від 01.06.2018 року станом на 01.05.2018 року заборгованість по аліментах у відповідача становила 60 363,00грн., однак у вересні 2018 року, після того як було відкрите провадження по її позовній заяві про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки, відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на її рахунок 52 236,00грн., тому на даний час заборгованість по аліментам становить 8 127,00 грн. Однак, позовні вимоги про стягнення неустойки за несплату аліментів в розмірі 11 481,46 грн. підтримує повністю, оскільки на момент звернення до суду з позовом, у відповідача була заборгованість по аліментах, яку він добровільно не погасив, а тому вона має право стягнути неустойку, оскільки часткове погашення заборгованості не звільняє відповідача від сплати неустойки. Також, посилання відповідача у відзиві на те, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, не може братися судом до уваги, оскільки відповідач працює і сплачує на утримання двох неповнолітніх доньок мінімальний розмір аліментів в сумі 2 885,85 грн., а фактично на утримання дітей та їх фізичний і психологічний розвиток вона витрачає набагато більше коштів.

12.11.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає. Станом на час розгляду справи ним сплачено на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей заборгованість в розмірі 52 236,00 грн., разом з тим, державним виконавцем в період з січня 2015 року по березень (включно) 2016 року йому неправомірно нараховувалися аліментні платежі виходячи з середньостатистичного заробітку (заробітної плати) по м. Біла Церква замість нарахування на фактично отриману заробітну плату, оскільки в цей період він працював на посаді листоноші по супроводу в ДОП «Укрпошта» м. Біла Церква. Заробітна плата, що виплачувалася відповідачу в зазначений період була меншою ніж середньостатистична заробітна плата в період з січня 2015 року по березень (включно) 2016 року і тому сума щомісячних аліментних платежів повинна дорівнювати 30% прожиткового мінімуму для кожної з 3-х дітей відповідного віку, згідно з ч.3 ст. 184 СКУ. Таким чином, державним виконавцем в період з січня 2015 року по березень 2016 року було зайво нараховані 3670,30 грн. Тобто, з заявлених позивачем 60 363,00 грн. суми боргу по аліментах - 52 236,00грн. сплачено згідно квитанції №10В763771 від 11.09.2018 pоку, 3670,30 грн. зайве нараховані кошти, а решта в розмірі 4 457,00грн. списана державним виконавцем через помилковість нарахування самим державним виконавцем навесні 2018 року. Що стосується нарахування пені в розмірі 11481, 46 грн., то законодавець визначає, що умовою стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів, з платника аліментів на користь одержувача аліментів є вина платника аліментів. Заборгованість з аліментних платежів на утримання неповнолітніх дітей виникла не з його вини, а через невідповідність заробітної плати, оскільки розмір заробітної плати менший ніж встановлений законом прожитковий мінімум на 3-х дітей. Тому, з врахуванням наведеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

12.11.2018 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.12.2018 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що 05.11.2018 року вона подала до суду заяву про зміну позовних вимог. В позовній заяві вона ставила питання про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2015 року по травень 2018 року. Доказом заборгованості в сумі 60362 грн. була довідка-розрахунок №391 від 01.06.2018 року, видана МВ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції за підписом державного виконавця Ю.В. Заремби. Оскільки відповідач не визнає позов, за запитом адвоката вона отримала новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідачем за №946 від 21.11.2018 року, відповідно до якого станом на 01.01.2015 р. заборгованість зі сплати аліментів у відповідача становила24563,00грн., починаючи з січня 2015 року по травень 2018 року сума аліментів, яка підлягає стягненню становила 56 546,10грн.. З врахуванням заборгованості станом на 01.01.2015 року сума аліментів, які повинен був сплатити відповідач станом на 01.05.2018 року становить 81 109,10грн. (24 563 грн. + 56 546,10грн. = 81 109,10грн.).У вересні 2018 року відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на її рахунок 52 236,00грн.. Також, в довідці зазначено, що станом на 21.11.2018 року заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня та переплату аліментів в розмірі 17 612,66 грн.. Проте, вона вкотре зазначає, що ставить питання про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки станом 01.05.2018 року та не зазначено за який період утворилася ця переплата і яким чином вона могла утворилася, коли заборгованість по аліментах станом на 01.05.2018року становила 81 109,10 грн.. Також, з розрахунку державного виконавця не зрозуміло, чи врахована при визначенні заборгованості по аліментах відповідача заборгованість в сумі24 563,00 грн., яка була наявна станом на 01.01.2015року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача, за дорученням, адвокат Собчук Ніна Федотівна, в судовому засіданні позовні вимоги згідно заяви від 05.11.2018 року підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, за дорученням, адвокат Несвітайло Олексій Миколайович, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.12.2004 року, актовий запис №1395, 26.05.2010 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8,9,37,38). Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зареєстровані та проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 4 зворотній бік аркуша,5,6,7).

23.11.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у цивільній справі №2-9084 (а.с.3), яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1, на утримання дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на особисте утримання в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною трирічного віку. Рішення набрало законної сили 03.12.2009 року та 10.12.2009 року видано виконавчий лист.

Відповідно до ст. ст. 150,157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За положеннями ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались»

Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.

Відповідач зобов'язаний рішенням суду сплачувати аліменти в розмірі 1/2 частини з усіх видів його доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання дітей та відповідно до законодавства зобов'язаний вчиняти дії щодо належного виконання зобов'язання, в тому числі, повідомляти державного виконавця про місце проживання, місце роботи та доходи.

Як вбачається з довідки-розрахунок №391 від 01.06.2018 року( а.с. 4), по виконавчому листу №2-9084від 23.11.2009 року, виданому 10.12.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, рахується заборгованість, яка станом на 01.05.2018 року становила 60363,00 грн.

Однак, згідно із розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 21.11.2018 року №946 (а.с.123), по виконавчому листу №2-9084від 23.11.2009 року, виданому 10.12.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, заборгованість по сплаті аліментів станом на 21.11.2018 року відсутня та на момент проведення розрахунку виявлено переплату аліментів в розмірі 17 612,66 грн.

Відповідачу було відомо про відкрите виконавче провадження, він частково сплачував аліменти, однак не в повній мірі, тому станом на 01.05.2018 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів, однак в судовому засіданні відповідач довів належними та допустимими доказами те, що вказана заборгованість утворилась не з його вини.

Так, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, надав до суду довідку про доходи (а.с. 59) з якої вбачається, що він з 01.06.2018 року працює на посаді столяра у ФОП «ОСОБА_6» отримує заробітну плату в розмірі 1882,00 грн. на місяць.

Також, з матеріалів виконавчого провадження (а.с. 68-120) вбачається, що відповідач в період з 01.01.2015 року по березень 2016 року працював в ПАТ «Укрпошта» ЦПЗ №7 на посаді листоноші по супроводу пошти та отримував незначний розмір заробітної плати в середньому 1608,60 грн. на місяць, що підтверджено довідкою про доходи від 07.11.2018 року, а після відрахувань розмір заробітної плати становив в середньому за період з 01.01.2015 року по березень 2016 року 697,43 грн.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Крім того, заробітна плата відповідача у спірний період була меншою ніж середньостатистична заробітна плата, тому сума щомісячних аліментних платежів дорівнювала 30% прожиткового мінімуму, а саме становила 1157,40 грн. з січня 2015 року по серпень 2015 року, 1309,50 грн. з вересня 2015 року по квітень 2016 року, 1377,90 грн. з травня 2016 року по листопад 2016 року, 1520,10 грн. з грудня 2016 року по квітень 2017 року, 1599,30 грн. з травня 2017 року по листопад 2017 року, 1674,00 грн. з грудня 2017 року по червень 2018 року, 1749,00 грн. з липня 2018 року по серпень 2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів не підлягає до задоволення, оскільки відповідач сплатив заборгованість по аліментам, яка утворилась не з його вини, що підтверджується копією квитанції №10В763771, №10В764579 від 11.09.2018 pоку на загальну суму 55 121,85 грн. та визнається позивачем.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах, оскільки діюче сімейне законодавство можливість стягнення заборгованості по аліментам за рішенням суду передбачає лише для аліментів, які сплачуються в порядку, передбаченому ст.187 СК України, що врегульовує відносини, пов'язані із відрахуванням аліментів на дитину за добровільною ініціативою платника шляхом подачі ним заяви за місцем роботи.

Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначений ст.187-194 СК України, ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Спір щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів (а не про стягнення заборгованості) вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом зазначених норм законодавства розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернуте на майно боржника. При цьому звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії, та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; і інших передбачених, законом, випадках.

Таким чином, діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості із сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Повторне стягнення з боржника суми, яка має бути ним виплачена у порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.

В даній справі аліменти на користь позивача вже стягнуті за рішенням суду і повторному стягненню не підлягають, а у випадку визначеної державним виконавцем заборгованості по аліментам, вона підлягає стягненню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення. Крім того, як зазначено вище в рішенні заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим документом № 2 -9084/2009 станом на 21.11.2018 року відсутня та наявна переплата аліментів в розмірі 17 612,66 грн.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватним виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого відповідного до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року позивача звільнено від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено, отже судові витрати компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 180, 195, 196 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2), про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 13.02.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко