Рішення № 79785711, 12.02.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/945/18

Провадження № 2/584/105/19

РІШЕННЯ

Іменем України

12.02.2019 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.

за участю: секретаря Худайкулової О.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який обґрунтовував тим, що з 2 березня 2007 року з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання спільної дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У зв’язку з тим, що у другому шлюбі у нього 25 травня 2013 року та 16 грудня 2015 року народились діти, його матеріальний стан суттєво погіршився, оскільки на даний час він ніде офіційно не працює, отримує мінливий дохід, зобов’язаний забезпечувати дітей від другого шлюбу, у зв’язку з чим він просить зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/6 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом, який обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання їх спільної дитини в розмірі 1/4 частині його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що вона вважає недостатнім, і з огляду на судову практику у справах про стягнення аліментів, зокрема – визначення судом частки прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у розмірі 50 %, просить збільшити розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів до 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідач ухилявся від сплати аліментів і за 2018 рік заборгованість становить 10843 грн. 15 коп. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 3137 грн. 60 коп.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити його позов та відмовити у зустрічному позові, ОСОБА_2, яка позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і просила задовольнити зустрічний позов, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов - задоволенню частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6,7).

На підставі рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 квітня 2007 року видано виконавчий лист №2-102/07 від 14 грудня 2010 року та відкрито виконавче провадження №25129083 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільної дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с.8,9).

Дитина проживає з матір’ю по вул.Козацькій, 5/2 у с.Мачулища Путивльського району Сумської області та навчається в Рев?якінській НВК (а.с.33).

ОСОБА_2 працює на посаді художнього керівника в будинку культури Мачулищанської сільської ради та отримує середню заробітну плату в розмірі 4058 грн. 27 коп. (а.с.34-41).

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, і вони мають спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-13).

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181, ст.ст.183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на положення ч.5 ст.183 СК України фактично мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить одну чверть.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, стягуваних з ОСОБА_1, оскільки з нього і так стягується аліменти на одну дитину в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу.

Як роз'яснено в п.п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Таким чином, підставою для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до положень ст.192 СК України є зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення, або поліпшення стану здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2, звертаючись з зустрічним позовом, обґрунтовувала свої вимоги потребою дитини в значно більшому догляді та матеріальних коштах, у зв’язку з чим збільшуються потреби в житті, розвитку та іншому.

Матеріали справи не містять даних про зміну майнового або сімейного стану сторін, погіршення її та малолітньої дитини здоров’я.

Доказів на обґрунтування збільшення потреби в матеріальних коштах на життя та розвиток дитини після визначення розміру аліментів рішенням суду від 18 квітня 2007 року позивач не надала.

Крім того, обґрунтування позивачем необхідності збільшення розміру аліментів потребою дитини в значно більшому догляді та матеріальних коштах не є підставами, передбаченими ст.192 СК України для збільшення аліментів, оскільки ці обставини існували й на час первісного стягнення аліментів за рішенням суду від 18 квітня 2007 року.

У зв?язку з цим позовні вимоги про збільшення розміру аліментів задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, то відповідно до змісту статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв?язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду у порядку встановленому СК України.

Державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

Стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, тому позовні вимоги про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.

Разом з цим, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом статті 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилося стягнення аліментів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості по аліментам за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року в справі № 6-149цс14.

Як зазначено в зустрічній позовній заяві загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за 2018 рік становить 3137 грн. 60 коп.

Суду ОСОБА_1 не надано доказів поважності причин несплати аліментів.

З урахуванням вищенаведених обставин в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів.

У зв?язку з частковим задоволенням зустрічного позову, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. витрат на правничу допомогу (а.с.42).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.192 СК України, ст.ст.259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: проїзд з-й Парковий, 13/7, м.Суми, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) неустойку за прострочення сплати аліментів за 2018 рік в розмірі 3137 грн. 60 коп. (три тисячі сто тридцять сім гривень шістдесят копійок).

В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду ОСОБА_7