Рішення № 79784628, 12.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.02.2019 р. справа №520/154/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги до Міністерства оборони України про 1) визнання протиправним та скасування пункту 72 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України від 09.11.2018 за № 111 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, 2) зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

Підставами позову є доводи про те, що громадянин має право на призначення та виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Однак відповідач, Міністерство оборони України, протиправно відмовив заявнику у виплаті вказаної допомоги.

Відповідач, Міністерство оборони України з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що на момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження дійсної строкової військової служби у лавах Збройних Сил СРСР (14.05.1987р. по 12.08.1988р.) брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де одержав поранення, через яке рішенням МСЕК серії 12 ААА №118803 з 04.01.2017р. йому встановлено ІІІ групу інвалідності.

Заявою від 26.01.2017р. позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з приводу виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2018р. по справі №820/3109/18, Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області направив пакет документів до Міністерства оборони України.

Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за заявою позивача було прийнято рішення у формі протоколу від 09.11.2018р. №111 п.72 про відмову у призначенні виплати.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення п.6 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджено постановою КМУ від 25.12.2013р. №975; далі за текстом - Порядок №975), а фактичною підставою послугувало судження владного суб'єкта про те, що одноразова грошова допомога не призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.

Перевіряючи відповідність закону вчиненого владним суб'єктом у даному випадку діяння управлінського характеру, суд відзначає, що правовідносини з приводу виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності унормовані, насамперед, приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст. 16-164 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (які повністю кореспондують положенням ст.3 Конституції України, де указано, зокрема, що здоров'я людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю) та деталізовані приписами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 р. №975; далі за текстом - Порядок №975) або приписами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджений постановою КМУ від 28.05.2008р. №499; далі за текстом - Порядок № 499).

Так, за визначенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Коло осіб, котрі мають право на призначення цієї виплати, окреслено законодавцем, зокрема, у ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а випадки, які унеможливлюють призначення виплати викладені - ст. 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Право на отримання цієї допомоги мають військовослужбовці у співвідношенні (залежності) до категорій згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", де законодавець до військовослужбовця строкової служби за призовом (аналог дійсної військової служби за Законом СРСР "О всеобщей воинской обязанности") завжди застосовує ознаку у вигляді словосполучення "проходить службу".

Оцінюючи приєднані до справи докази та наведені сторонами аргументи, суд зазначає, що подія ушкодження здоров'я позивача припадає на час дійсної військової строкової служби за призовом у Збройних Силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік під час збройного конфлікту на території Демократичної Республіки Афганістан.

Матеріали справи не містять об'єктивних даних, котрі б засвідчували те, що у зв'язку з цією подією позивачу в СРСР встановлювалась інвалідність або проводились виплати через погіршення стану здоров'я.

Згадана подія поранення (ушкодження здоров'я) спричинила настання інвалідності, що мало місце 04.01.2017р.

Законом України №328-V від 03.11.2006 р. ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" була викладена у редакції, котра запроваджувала виплату одноразової грошової допомоги саме за рахунок коштів Міністерства оборони України, а не у порядку страхування.

Умовою для проведення будь-якої виплати допомоги військовослужбовцю строкової служби законодавець в тексті ч. 6 ст. 16 названого закону визначив 1) поранення, 2) настання інвалідності під час проходження військової служби, 3) настання інвалідності не пізніше спливу трьох місяців від звільнення зі служби.

Закон України №328-V від 03.11.2006р. набрав чинності з 01.01.2007р. і діяв до Закону України №5040-17 від 04.07.2012р. (тобто у період часу з 01.01.2007р.-31.12.2013р.), яким було змінено порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги.

При цьому, стосовно саме випадку настання інвалідності (п. 5 ч. 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України №5040-17 від 04.07.2012 р.) законодавець пов'язав право на одержання допомоги настанням інвалідності під час проходження служби або з тримісячним строком від настання події звільнення з військової служби, а випадок поранення виокремив з поміж інших підстав і виклав п. 8 ч. 2 ст. 16 означеного закону безвідносно до настання інвалідності.

Закон України №5040-17 від 04.07.2012 р. набрав чинності з 01.01.2014 р. і не поширювався на осіб, які одержали одноразову грошову допомогу до цієї події.

Цим же законом було запроваджено правило ч. 8 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей", згідно з яким право на одержання грошової допомоги підлягало реалізації протягом трьох років з дня виникнення.

У матеріалах справи відсутні докази про одержання позивачем одноразової грошової допомоги до 01.01.2014 р.

Порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги вчергове зазнав змін згідно з Законом України від 06.12.2016 р. №1774-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017 р.

Унаслідок цього, відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII право військовослужбовця строкової служби на одержання одноразової грошової допомоги через інвалідність, спричинену отриманим під час проходження служби пораненням, не пов'язувалось з тримісячним строком від події звільнення з військової служби.

Чергові зміни до Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" були внесені Законом України від 06.04.2017 р. №2004-VIII (набрав чинності 07.05.2017 р.) у зв'язку із чим збільшено розмір одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір, суд зважає на ту обставину, що сторонами визнається факт неодержання громадянином у спірних правовідносинах виплати одноразової грошової допомоги взагалі.

Частиною 8 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України №5040-17 від 04.07.2012р. (котра почала діяти з 01.01.2014р.) дійсно передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги може бути реалізоване особою протягом трьох років з дня виникнення.

Положення названого закону не визначають події, котра може бути кваліфікована як дата виникнення права.

Між тим, таке положення міститься у п. 3 Порядку №975 і визначає датою виникнення права дату встановлення інвалідності.

Окрім того, п. 2 постанови КМУ від 25.12.2013р. №975 було введено у дію правило, згідно з яким особам, які до набрання чинності Порядком №975, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: 1) вже призначена допомога виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджено постановою КМУ від 28.05.2008р. №499); Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (затверджено постановою КМУ від 21.02.2007р. №284); Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів (затверджено постановою КМУ від 21.11.2007р. №1331); а ще не призначена допомога - призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Таким чином, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу слід вважати день встановлення інвалідності згідно з довідкою МСЕК.

Розв'язуючи спір, суд зважає, що постановою від 26.06.2018р. по справі №750/5074/17, (адміністративне провадження №К/9901/44751/18; справа Чернігівського окружного адміністративного суду №750/5074/17), на яку посилається відповідач, Верховний Суд відійшов від раніше викладеної з даного питання правової позиції (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17) і відмовив у позові громадянина до Міністерства оборони України з тієї підстави, що моментом виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу є дата встановлення інвалідності, котра має настати не пізніше трьох місяців від припинення військової служби.

Крім того, суд зазначає, що даною постановою Верховного Суду викладена правова позиція щодо врегулювання спірних правовідносин, що унормовані Законом України "Про соціальний захист та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла у період з 01.01.2007р. по 01.01.2014р.

Досліджуючи зміст п.72 Протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018р. №111, судом встановлено, що ОСОБА_1 15.07.2011р. під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 10ААА від 623508), а з 04.01.2017р. під час повторного огляду органами МСЕК - особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА №118803 від 04.01.2017р.)

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач самостійно не визначився з якої дати пов'язує виникнення у ОСОБА_1 права на одержання спірної виплати, то суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення владного органу щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - Міністерство в особі Комісії не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині належного, правильного та обґрунтованого вирішення питання про призначення спірної виплати за заявою зацікавленої особи.

У зв'язку з цим, владний суб'єкт, Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, належить обтяжити обов'язком повторно вирішити по суті питання про призначення спірної виплати за матеріалами звернення зацікавленої особи.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у формі п. 72 протоколу від 09.11.2018р.. №111.

Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби повторно вирішити по суті питання з приводу призначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - АДРЕСА_1; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1.) одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Старосєльцева