Рішення № 79784562, 12.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 лютого 2019 р. справа №520/745/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області прозобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_1 (НОМЕР_1), що був накладений 27.07.2010 року за виконавчим провадженням №20481230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.07.2010 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Хаславської К.В. №1299 від 09.07.2010 року відкрито виконавче провадження №20481230 та накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (поручителя за кредитним договором №851/10/27-11/7-52 від 02.08.2007 р). Постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто без виконання, а виконавче провадження №20481230 знищено, однак арешт з майна позивача не знятий.

На думку позивача продовження арешту на майно безпідставне та порушує її право власності, оскільки, ОСОБА_1 не є боржником виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на її майно, а саме виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача - ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги від 25.05.2018), прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження (а.с. 39).

Відповідач - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі. (а.с.36).

У письмовому відзиві на позов (а.с.30-33) зазначив, що діючим законодавством не передбачено зняття арешту з майна боржника, у зв'язку із поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження". На даний час боржником рішення не виконано, грошові кошти сплачено, а тому підстав для зняття арешту не має. Таким чином, державний виконавець діях в межах повноважень, на підставі та у спосіб встановлений ЗУ "Про виконавче провадження", а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, відповідач у відзиві просив залучити в якості третьої особи - АКБ "Украсоцбанк".

Суд, не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки, з наданих до матеріалів справи доказів встановлено закінчення кредитних зобов'язань боржника перед АБК "Укрсоцбанк", а отже, причин вважати, що вказаним рішенням суду будуть порушені права третіх осіб не має.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Як передбачено приписами ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 02.08.2007 року між ОСОБА_4 (колишній чоловік позивача) та АКБ "УКРСОЦБАНК" укладено кредитний договір №851/10/27-11/7-52 та договір іпотеки на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також договір поруки між АКБ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 (а.с.40).

У зв'язку з непогашенням кредиту ОСОБА_4, АКБ "УКРСОЦБАНК" звернувся до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хаславської К.В., з заявою про вчинення виконавчого напису №315 від 17.06.2009 року, відповідно до якого передбачається звернення стягнення на предмет іпотеки та запропоновано за рахунок коштів, виручених від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги АКБ "Укрсоцбанк" в розмірі 319718,52 грн., на підставі чого Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП№13613084 від 08.07.2009 року.

Також, АКБ "УКРСОЦБАНК" звернувся до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хаславської К.В., з заявою про вчинення виконавчого напису №1299 від 09.07.2010 року про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 як з поручителя за кредитним договором.

Згідно виконавчого напису №1299, Ленінським ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження ВП№20481230 від 27.07.2010 року, в рамках якого накладено арешт на все майно позивача.

Судом встановлено, що 11.10.2010 року згідно протоколу проведення №154/02-258/10/і (а.с.13), іпотечна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була реалізована шляхом проведення прилюдних торгів (ПП "Юстиція") на суму 237154,50 грн., що також підтверджується актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 14.05.2010 р. (а.с.11,12).

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 26.10.2010 року закінчено виконавче провадження ВП№13613084 за виконавчим написом приватного нотаріуса №315 від 17.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 3918718,52 грн. за рахунок продажу заставленого майна та знято арешт з його майна (а.с.10).

Разом з тим, арешт на майно позивача за виконавчим провадженням ВП№20481230 до теперішнього часу не знято.

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про зняття арешту з її майна.

Листом №55919 від 10.10.2018 року Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова повідомив позивача, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні в Ленінському ВДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження №20481230. Вказаний виконавчий документ 20.05.2011 року було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-14 у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На сьогодні виконавчий документ залишається не виконаним, тому підстави для зняття арешту з майна відсутні (а.с.6).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 № 606 "Про виконавче провадження" (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_1 виступає боржником та накладено арешт на її майно.

Суд звертає увагу, що відповідачем не взято до уваги той факт, що відповідно до п.1.1 договору поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року, поручитель (ОСОБА_1) зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та випадках, передбачених договором кредиту №851/10/27-11/7-052 від 02.08.2007 року.

Пунктом 5.2 договору поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року зазначено, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Так, боржником за договором кредиту - ОСОБА_4, виконано зобов'язання щодо сплати на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 3918718,52 грн. за рахунок продажу заставленого майна та державним виконавцем закінчено виконавче провадження 26.10.2010 року.

Таким чином, жодних підстав для продовження дії арешту поручителя за цим договором також не має.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Як встановлено ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_1, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження".

Отже, відповідачем під час закінчення виконавчого провадження у встановленому порядку не припинено чинності арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна не пов'язано з правомірністю такого арешту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014р. № К/800/18629/13.

Виконавча служба не надала доказів скасування арешту майна ОСОБА_1 при знищенні виконавчого провадження №20481230 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Хаславської К.В. №1299 від 09.07.2010 року. Отже, відповідач не виконав згаданої вимоги закону, закінчуючи виконавче провадження.

Оскільки, позивач є поручителем по договору кредиту, який в установленому порядку виконаний, суд, з метою захисту її права, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), що був накладений 27.07.2010 року за виконавчим провадженням №20481230.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430678) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко