Рішення № 79784334, 13.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 лютого 2019 року №826/10678/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2017 №44954-1305,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2017 №44954-1305.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача відсутнє право власності/користування земельними ділянками на території міста Києва за адресами: АДРЕСА_1. Станом на теперішній час відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок за вказаними адресами та відомості про їх передачу у власність/користування фізичним чи юридичним особам в Головному управління Держгеокадастру у місті Києві відсутні. Крім того, контролюючим органом було порушено порядок нарахування та визначення розміру земельного податку по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, оскільки при проведенні розрахунку було взято довідку про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за 2003 рік, однак нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пункти, проводиться не рідше ніж 1 раз на 5-7 років, а тому взята відповідачем інформація для проведення розрахунку податкового зобов'язання не відповідала дійсності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в кому зазначив, що ОСОБА_1 на праві власності належать нежилі приміщення в місті Києві за адресами: АДРЕСА_1. Так, з моменту набуття права власності на будинок, у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок. Таким чином, позивачеві правомірно було нараховано грошове зобов'язання зі сплати земельного податку. Відповідачем також долучено довідку про нормативно грошову оцінку частки земельної ділянки від 07.11.2003 та копії запитів від 18.09.2018 та від 19.10.2018 про надання довідки про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки з якої обраховано спірний податок.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Під час судового розгляду справи від відповідача неодноразово витребовувалась інформація стосовно нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2015 рік, проте витребуваної інформації відповідачем надано не було.

Також судом оголошувалась перерва в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень (літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 23.12.2005, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 №44954-1305, яким нараховано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 18 991, 45 грн.

ОСОБА_1, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 №44954-1305 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому, положеннями пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписи пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В абзаці 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно підпунктами 14.1.42, 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.

За результатами аналізу наведених вище правових норм суд приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі П/811/1839/16.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу, що, як вже було зазначено раніше, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу України). При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування, нотаріусом та посвідчується його печаткою.

Згідно підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності обрахування суми податкового зобов'язання контролюючим органом надано суду копію довідки про нормативно грошову оцінку земельної ділянки по вул. Цитадельній 4/7 від 07.11.2003 №7/2.

Разом з тим, суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом 04.05.2017, однак, при визначенні суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку відповідачем було використано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, де розташовані приміщення позивача за 2003 рік.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи в судових засіданнях від відповідача неодноразово випробовувалась актуальна інформація щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1, однак, станом на момент прийняття даного рішення, відповідачем вимоги суду не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано суду копії запитів, скерованих до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням надати довідку про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, в обох листах і від 18.09.2018 і від 19.10.2018, скерованих на адресу Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), контролюючим органом було зазначено адресу: АДРЕСА_1, хоча нежилі приміщення позивача знаходяться по АДРЕСА_1.

Аналогічні посилання на вул. Центральну зазначені контролюючим органом і у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, доказів, витребуваних судом відповідачем не надано, копії наданих запитів до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не містять жодної витребуваної судом інформації, до того ж такі запити стосуються ділянки по АДРЕСА_1

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов'язок щодо подання детального, розгорнутого, викладеного у хронологічній послідовності розрахунку податкового зобов'язання, яке зазначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення, а також не надано даних державного земельного кадастру відносно земельної ділянки, що розташована під спірними нежилими приміщеннями. Отже, контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій та рішень у випадку заперечення проти позову, передбаченого приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, контролюючий орган, із врахуванням висновків суду, не позбавлений можливості визначити позивачеві відповідне грошове зобов'язання відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-244, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.05.2017 №44954-1305.

Стягнути з Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.