Рішення № 79783333, 13.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/97/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №57929046 від 17.12.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз’яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 2299 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» заборгованість в розмірі 48206,23 грн. ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» пред’явив виконавчий напис № 2299 від 24.04.2018 для виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, на підставі якого приватний виконавець 17.12.2018 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №57929046. Вказує, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №57929046 від 17.12.2018 є протиправною, такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Посилаючись на ст.5, ч.1 ст.10, п.1 ч.2 ст.18, ч.1 ст.19, ч.2 ст.24, ч.3 ст.26 ч.3 ст.287, Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначає, що згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_2 визначено м. Київ та що позивач зареєстрована та проживаю в ІНФОРМАЦІЯ_1. Одеської області, що підтверджується відомостями паспорту, дані відомості були відомі відповідачу. Вказує, що в м. Києві не працюю. Працюю в м. Подільськ, Подільського району, Одеської області у виробничому підрозділі «Подільська дистанція сигналізації та зв’язку» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді сито ноші з 28.08.1995 року по теперішній час. Майна на території м. Києва не має. Зазначає, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження відповідач помилково зробив висновок, що боржник має майно на території м. Києва. При цьому, відповідач приймав таке рішення на підставі заяви ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - картковий рахунок, відкритий в ПАТ «Перший Український ОСОБА_4», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Посилаючись на Постанову НБУ №137 від 19.10.2005 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказує, що грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні ст.190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку. Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження відповідачу не були відомі будь-які відомості про знаходження коштів, належних позивачу на картковому рахунку в ПАТ «Перший Український ОСОБА_4». Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно - на його заміну - він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу. Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правом вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин і не є майном в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що представник ПАТ «Перший Український ОСОБА_4 банк», звертаючись до приватного виконавця, не надав доказів того, що позивач був клієнтом банку, мав картковий рахунок у банку.

12 лютого 2019 року до суду за вх.№ЕП/1146/19 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на ст.ст.19, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.190 Цивільного кодексу України, Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказує, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення де зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № 29090019154658 відкритого в ПАТ «Перший Український ОСОБА_4», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Згідно з довідкою № 1_01 від 08.02.2019 року, наданою ПАТ «Перший Український ОСОБА_4», за позивачем обліковуються рахунок: - 29090019154658.UАН від 01.06.2014 року у валюті гривня. Зазначає, що ОСОБА_1, є власником карткового рахунку № 29090019154658 та наявних на цьому рахунку грошових коштів. Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Вказує, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувана, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Зазначає, що дана позиція також підтверджується листом - роз’ясненням Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року. Вказує, що у зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 17.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57929046 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства. Тобто, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача. в якій зазначений рахунок позивача у ПАТ «ПУМБ» з місцем реєстрації банку у місті Києві є правомірними, а вимоги боржника щодо визнання постанови про відкриття виконавчого провадження 57929046 протиправною та її скасування є безпідставними та незаконними.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Таким чином, оскільки сторони не з'явились, у зв’язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив 13.02.2019 року усною ухвалою суду, внесеною в протокол судового засідання, розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_4» звернулось із заявою вих. №75233 (а.с.50) до приватного виконавця Вконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про примусове виконання рішення боржником ОСОБА_1, в якій вказано місцезнаходження майна боржника (грошових коштів): картковий рахунок 29090019154658, відкритий в ПАТ «Перший Український ОСОБА_4», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4. У вказаній заяві стягувач - публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_4», просив відкрити за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №2299 від 24.04.2018 року (а.с.56-57) про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 48206,23 грн. У випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

17 грудня 2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57929046 (а.с.24, 61-61) про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» заборгованості в розмірі 48206,23 гривень на підставі виконавчого напису № 2299, виданого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 24.09.2018 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження2 (далі - Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно із ст.ст. 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, належить стягувачу. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідачем, з урахуванням ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП №57929046 за заявою ПАТ «Перший Український міжнародний ОСОБА_4», у якій вказано місцезнаходження майна боржника (грошових активів) - карткового рахунку 29090019154658, відкритого в ПАТ «Перший Український міжнародний ОСОБА_4», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Частина 1 статті 192 Цивільного кодексу України встановлює, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно з до п.6.3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та перекат коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно наданої відповідачем копії довідки № 1_014 від 08.02.2019 року, виданої ПАТ «Перший Український ОСОБА_4», за позивачем обліковуються рахунок 29090019154658 UAH від 02.06.2014 року у валюті гривня. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № 29090019154658 та наявних на цьому рахунку грошових коштів.

Крім того, у листі - роз'ясненні Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року зазначено, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад диспозитивності, а тому за вибором стягувача місцем відкриття виконавчого провадження може бути місцезнаходження майна боржника.

Згідно ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові по справі №905/3542/15 від 10.09.2018 року зробив висновок, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник (пункти 11, 12), у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що місцезнаходженням безготівкових грошових коштів, розміщених на рахунку, відкритому у банківській установі, є місцезнаходження самої банківської установи.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

У зв'язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий у ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» за місцем реєстрації банку у місті Києві, а подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 17.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57929046 не суперечать вищенаведеним нормам законодавства.

Тобто, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, в якій зазначений рахунок позивача у ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» з місцем реєстрації банку у місті Києві є правомірними.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника - ОСОБА_1 (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням майна боржника.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №57929046 від 17.12.2018 року – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (вул.Українська, буд.12, м.Подільськ, Подільський р-н., Одеська обл., 66302, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Відповідач - приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (вул.Юрія Поправки, буд.6, оф.15, м.Київ, 05094, р.н.о.к.п.п.2112801456).

Суддя О.А. Вовченко

.