Рішення № 79783315, 31.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2019 рокум. Ужгород№ 0740/826/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1;

представник позивача: ОСОБА_2;

відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - Гончарук Валентина Сергіївна.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі; 2. Визнати протиправною та скасувати Постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, Грицика В.І. №ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24.07.2018 року; 3. Судові витрати стягнути з відповідача."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року було розглянуто клопотання позивача про забезпечення позову та відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Що 27 червня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці в Закарпатській області було проведено інспекційне відвідування з питань дотримання законодавства про працю. За результатами відповідної перевірки, посадові особи відповідача виявили, що позивачем порушено порушення статтю 24 частину 3 КЗпП України, про що складено акт від 27 червня 2018 року. Так, згідно Акту, при проведенні інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1, встановлено, що за місцем здійснення його підприємницької діяльності був присутній один працівник - ОСОБА_5, якого, на думку представників відповідача позивач допустив до роботи без укладення трудового договору. Щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_1 складу порушення, передбаченого статті 24 частини 3 КЗпП України, то ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вже давно товаришують, при цьому останній у нього не працює і ніколи не працював, постійно виїздить на заробітки за межі України. 27 червня 2018 року приблизно о 9 ранку ОСОБА_1 відлучився з магазину і попросив ОСОБА_5 приглянути за товаром. При цьому, ця подія (прохання) мала разовий характер, жодних угод ні трудових, ні цивільно-правових між ними не було, ОСОБА_1 не оплачував йому ніяких коштів. Відповідні відомості підтверджуються відібраними поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які не взяті до уваги ні при складенні акту, ні при винесенні оскаржуваної постанови, інших свідків при проведенні інспектування не опитували. Разом з тим, позивач зазначає, що жодними належними і допустимими доказами, які додавались до aкту та були підставою для складення оскаржуваної постанови, не підтверджується наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 будь-яких трудових відносин, а сам документ ґрунтується на припущеннях. Крім того, Рахівським районним судом Закарпатської області в межах справи № 305/1148/18 вже розглянуто питання щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_1 порушення трудового законодавства стосовно. Так, постановою від 19 липня 2018 року, яка набула законної сили 31 липня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ФОП ОСОБА_1, передбачене статтею 41 частиною 3 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Відповідна постанова суду надавалась Грицику В.І. до розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, але не була врахована взагалі. Таким чином, при винесені оскаржуваної постанови уповноваженою особою відповідача не враховано наявність відомостей та доказів, які виключають в діях ФОП ОСОБА_1 склад правопорушення, передбаченого статтею 24 частиною 3 КЗпП України, що є підставою для визнання її протиправно та скасування.

У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що відповідно до направлення на проведення перевірки № 703 від 26 червня 2018 року посадовими особами було проведено інспекційне відвідування з метою перевірки додержання законодавства про працю. За результатами якого було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 290/846/АВ від 27 червня 2018 року, відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 27 червня 2018 року допустив до роботи ОСОБА_5 не уклавши з ним трудовий договір, а відтак порушив вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24 липня 2018 року Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до фінансової відповідальності на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Відповідно до пункту 8 Порядку № 295 інспектор праці має право самостійно, без попереднього повідомлення та без суб'єкта господарювання, якщо він вважатиме, що таке повідомлення завдасть шкоди інспекційному відвідуванню, приходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. Відповідно до пункту 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Відповідно до підпункту 6 пункту 13 Порядку № 295 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги. Отже інспектор праці не мав права розголошувати підставу проведення інспекційного відвідування та надавати її для ознайомлення ФОП ОСОБА_1. А відтак перевірку позивача було проведено Управлінням Держпраці у Закарпатській області правомірно в межах повноважень та за наявності підстав, визначених Порядком та Міжнародними Конвенціями. А тому не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що інспектори праці порушили чинне законодавство не назвавши ФОП ОСОБА_1 підставу проведення інспекційного відвідування. Не заслуговує на увагу також твердження Позивача, що на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню. До відзиву додано роздруківка з офіційного веб-сайту Державної служби України з питань праці із зазначенням останньої дати оновлення інформації. Щодо відсутності ФОП ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання у Плані заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2018 рік, то відповідач зазначив, що відповідно до Порядку та Міжнародних конвенцій такий вид заходів державного нагляду як інспекційні відвідування не має поділу на планові та позапланові. Вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору. Щодо преюдиційного значення Постанови Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2018 року у справі № 305/1148/18, відповідно до постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 804/2806/17, звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не означає звільнення від фінансових санкцій суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону України № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про:- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Рахівська районна державна адміністрація листом № 013 - 20/448 від 20 червня 2018 року проінформувала управління Держпраці України в Закарпатській області, що в ході проведення виїзних обстежень суб'єктів господарювання району виявлено ряд офіційно не працевлаштованих працівників, в тому числі ФОП ОСОБА_1 (а.с.а.с. 90-91).

22 червня 2018 року Управління Держпраці у Закарпатській області видало наказ № 109 про проведення інспекційного відвідування на підставі доручення Держпраці від 19.06.2018 року; листа Рахівської РДА № 01.3-20/448 від 20.06.2018 року; службової записки головного державного інспектора Юртина В.Ф.; протоколу засідання міжвідомчої комісії від 13.06.2018 року (а.с.а.с. 78-80).

26 червня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області було видано направлення № 703 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 такими посадовими особами: головним державним інспектором Дудаш Е.В., за участю головних державних інспекторів Цапули Н.І. та Берника З.П. (а.с. 89).

27 червня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 290/846/АВ від 27 червня 2018 року (а.с.а.с. 92-99).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що, при проведенні 27 червня 2018 року з 09:20 год. по 09:45 год. інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за місцем здійснення його підприємницької діяльності в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_3 був присутній один працівник ОСОБА_5. Від нього та ФОП ОСОБА_1 отримано пояснення.

За результатами перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1, 27 червня 2018 року допустив до роботи ОСОБА_5, не уклавши з ним трудовий договір, а відтак порушив вимоги статті 24 частини 3 КЗпП (а.с. 96)

03 липня 2018 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_8, вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 17 липня 2018 року в Управлінні Держпраці у Закарпатьскій області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 111).

16 липня 2018 року до Управління Держпраці у Закарпатській області надійшла заява від ФОП ОСОБА_1 про перенесення дати розгляду акту у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я (а.с. 134).

16 липня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області була розглянута дана заява, а розгляд справи перенесений на 24 липня 2018 року о 9:30 годині (а.с. 137).

Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Васильом Івановичом прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24 липня 2018 року, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690 грн. (а.с.а.с. 29-30).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 4 пункту 11 Закону України № 877-V, плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що на момент початку проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не був присутнім на робочому місці, відповідно. (а.с. 102).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 1 КЗпП України, цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Характерними ознаками трудових відносин є, зокрема, систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до матеріалів інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України, тобто працівник допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 виявлено одного працівника ОСОБА_5, який відповідно до письмового пояснення від 27 червня 2018 року допомагав ФОП ОСОБА_9 викладати товар (а.с. 101).

Допитаний під час розгляду справи по суті свідок ОСОБА_5 пояснив, що він з дитинства товаришує з ОСОБА_1. Часто виїжджає на заробітки за кордон. Коли перебуває дома в Рахові, після поїздок з-за кордону, то часто зустрічається з ОСОБА_1. Зазначив, що в один із ранків у кінці червня 2018 року прийшов на місце, де здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1. На прохання останнього допоміг виставити декілька ящиків із фруктами. ОСОБА_1 попросив його подивитись за товаром поки останній сходить у сусідній магазин купити каву та булочки. Коли ОСОБА_1 відійшов, то підійшла жінка, яка попросила продати фрукти (персики чи абрикоси), які саме не пам'ятає. Свідок відмовився оскільки не здійснює торгівлю. Повідомив, що зараз прийде господар і відпустить товар. Однак ця жінка наполягала. Свою наполегливість пояснювала тим, що дуже поспішає. ОСОБА_5 пояснив, що навіть не знає цін на товар. Ця жінка повідомила, що цінники знаходяться у ящиках з товаром. Свідок подав цій жінці пакет і вона набирала у цей пакет фрукти. Коли я поставив набраний нею пакет на ваги підійшов ОСОБА_1 і вона з ним розрахувалась. Потім ця жінка і мужчина, який підійшов, показали якісь документи випитували чи не свідок не працює у ОСОБА_1, на відмову надавати пояснення мали намір викликати поліцію. Також свідок зазначив, що з ОСОБА_1 ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах не перебуває. Лише по-товариськи допоміг виставити декілька ящиків та подивився за товаром поки ОСОБА_1 відлучався в магазин за кавою та булочками. Ніяких коштів за допомогу ОСОБА_1 йому не пропонував.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 надав аналогічні пояснення. Крім того, пояснив, що коли повертався з кавою, то побачив, що якась жінка біля його лотка набирає фрукти. Коли свідок повернувся, то він зважив товар, взяв у жінки кошти та дав решту. Після цього ця жінка та мужчина показали посвідчення перевіряючи. Також ця жінка повідомила свідка, що вони чекали поки ОСОБА_1 кудись відлучиться. ОСОБА_1 поясни, що свідка ОСОБА_5 знає давно вони є товаришами. ОСОБА_5 йому допоміг в цей день винести декілька ящиків з магазину в лоток та на його прохання подивився за товаром, поки ОСОБА_1 ходив за кавою в сусідній магазин. Допомога ОСОБА_5 носила характер саме дружньої допомоги.

Під час розгляду справи по суті представником відповідача підтверджено, що жінка яка придбавала товар є головний державний інспектор Цапулич Н.І., яка, в свою чергу, у відповідності до направлення на проведення інспекційного відвідування, була уповноважена здійснювати таке щодо позивача.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 27 червня 2018 року він відлучився в магазин, що знаходиться неподалік і попросив друга (ОСОБА_5.) приглянути за товаром. Трудових угод та договорів цивільно-правового характеру не укладав (а.с. 102).

Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України «Про оплату праці», як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми слід застосовувати до обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов'язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.

Судом встановлено, що інспекторами праці відносно ФОП ОСОБА_1, складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24 липня 2018 року у зв'язку з тим, що він допустив до роботи ОСОБА_5 без оформлення трудових відносин (а.с. 29 (на звороті)).

Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, пунктом 11 Порядку № 295 передбачений виключний перелік повноважень інспекторів праці при проведенні виїзного інспектування. Зокрема, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Проте, як вбачається із доданих до Акту фотоматеріалів, ОСОБА_12, діючи поза межами наданих їй законом повноважень, не у передбачений законом спосіб, спровоковано ОСОБА_5 на продаж фруктів та безпосередньо здійснювала таку закупку.

Посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянин ОСОБА_5, який 27 червня 2018 року був присутнім за місцем проведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, надавав послуги з реалізації продукції, належної останньому, чи виконував договірні обов'язки, як працівник, найнятий ОСОБА_1, а за вчинену ним роботу/послугу отримав відповідну, обіцяну ОСОБА_1, як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження, які вказували б на факт праці фізичної особи у ФОП ОСОБА_1

Також судом встановлено, дослідивши відео- та фотоматеріали, які були надані суду, що при проведенні виїзного інспектування, інспектор з праці, ОСОБА_12, вийшла за межі повноважень, передбачених Порядком № 295 з наступних підстав.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд резюмує, що при прийнятті оскаржуваної постанови № ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24 липня 2018 року відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак такими, які необхідно задовольнити.

Так, у пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року, Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А), Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 1762 грн..

В період з 08 лютого 2019 року по 11 лютого 2019 року головуючий суддя Гаврилко С.Є. знаходився у відрядженні. 12 лютого 2019 року перший робочий день.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. № ЗК290/846/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-129 від 24 липня 2018 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 31 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 12 лютого 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко