Рішення № 79782913, 13.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6637/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1486 о/с від 18.09.2017 року по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0040810), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2017 року по день поновлення на посаді із розрахунку середньоденного грошового забезпечення за липень – серпень місяці 2017 року у розмірі 160,00 грн. за кожен день вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1486 о/с від 18.09.2017 року по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0040810), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2017 року по день поновлення на посаді із розрахунку середньоденного грошового забезпечення за липень – серпень місяці 2017 року у розмірі 160,00 грн. за кожен день вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив публічну службу на посаді оперуповноваженого СВ ОСОБА_2 Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 14.02.2015 року по 31.08.2017 року. Пунктом другим Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2954 від 31.08.2017 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області” позивача звільнено зі служби з поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України “Про Національну поліцію”. Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, зокрема зазначаючи, що змістом оскаржуваного наказу підтверджується, фактичне звільнення його за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України – наказ містить твердження про вимагання та отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, а тому, допустивши в оскаржуваному наказі такі твердження, начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області без обвинувального вироку фактично звинувачено позивача у вчиненні злочину. Проте, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017160000000878 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в якому позивач має статус обвинуваченого, передано до суду, але по теперішній час вироку суду, який набрав законної сили, у вказаному кримінальному провадженні не існує. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що дії Головного управління Національної поліції в Одеській області протиправні, у зв’язку з чим звернувся до суду.

02.02.2018 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вхід.№3129/18 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», на теперішній час є чинним Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Інструкція про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, дію яких не скасовано та не зупинено, які не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а тому на підставі зазначених норм було проведено службове розслідування. Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV (далі - Статут). Поняття службової дисципліни закріплено ст. 1 Статуту, де зазначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (а.с32-38).

15.02.2018 року від позивача на адресу суду за вхід.№4325/18 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що про проведення службового розслідування він дізнався зі слів старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, який запропонував позивачу надати пояснення з приводу його затримання в порядку ст. 208 КПК України 11 липня 2017 року. Від дачі будь-яких пояснень позивач відмовився, мотивуючи свою відмову ст. 63 Конституції України, оскільки йому було незрозуміло причини тієї провокації, яка мала місце 11 липня 2017 року. Позивачу також, невідомо, яким чином події, які відбувалися з ним 11 липня 2017 року, набули суспільного резонансу та негативно вплинули на формування позитивної громадської думки, щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції в цілому, підвищення довіри населення до правоохоронних органів. Тому, позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставним, оскільки він не визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, а будь-яких інших дисциплінарних стягнень за весь час несення ним служби взагалі не має (а.с.81-82).

Ухвалою суду 19.12.2017 року даний позов було залишено без руху та надано позивачу термін на усунення недоліків позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

25.04.2018 року ухвалою суду було зупинено провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2017 року по день поновлення на посаді, до набрання законної сили судовим рішенням від 22 січня 2018 року по справі № 815/5281/17.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що 27.11.2018 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду по зразковій справі №820/5281/17.

16.01.2019 року провадження по справі № 815/6637/17 було поновлено.

В судовому засіданні 08.02.2019 року позивачем та представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач - ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді оперуповноваженого СВ ОСОБА_2 Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 14.02.2015 року по 31.08.2017 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області», за грубі порушення вимог п.п.3 п. 1 ст.2, ст. 3, п.п. І, 2 п.1 ст. 18, п.п.3 п. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006р. №3460-ІV, Правил стичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, зареєстрованим 06.12.2016р. у Міністерстві юстиції України за №1576/29706, п.п. 6.6.1, 6.6.2 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. №181, Присяги поліцейського та функціональних обов'язків працівника кримінальної поліції, безвідповідальне відношення до виконання функціональних обов’язків, що виразилось в особистій недисциплінованості, у залученні гр. ОСОБА_4 до незаконних дій, вступі у неділові стосунки з гр. ОСОБА_5, не реєстрації його 07.07.2017 р. у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ОСОБА_2, вимаганні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до звернення вказаної особи із заявою до прокуратури Одеської області, внесення відомостей в ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівень довіри населення до поліції, відповідно до ст. 2 п.8, ст.12, ст.13 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справа України, ОСОБА_1, звільнено зі служби з поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України “Про національну поліцію) (а.с.10-14).

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Одеській області № 1486 о/с від 18.09.2017 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.08.2017 року №2954 та подання начальника Суворовського відділу поліції в м.Одесі цього Головного управління від 13.09.2017 року (а.с. 55).

Позивач, вважає вищезазначені накази в частині звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) протиправними, оскаржив їх до суду, вимагаючи їх скасування у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Стаття 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу.

Згідно ч. 1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, наведеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ОВС України, який, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону, застосовується до поліцейських в тій частині, що не суперечить цьому Закону, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів і Присяги.

Згідно ст.2 Дисциплінарного статуту ОВС України, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Пунктом 8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом Головного управління національної поліції в Одеській області №2334 від 13.07.2017 року “Про призначення службового розслідування” зазначено, що до ГУНП надійшла інформація про те, що 11.07.2017 року приблизно о 12:30 год. працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками УСБУ в Одеській області та Одеського управління ДВБ Національної поліції України в рамках кримінального провадження №42017160000000878 від 30.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, затримано оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с.125).

Між тим, як зазначено в позовній заяві, та не спростовано відповідачем у справі, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017160000000878 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в якому ОСОБА_1 має статус обвинуваченого, передано до суду, але по теперішній час вироку суду, який набрав законної сили, у вказаному кримінальному провадженні не існує, а тому відповідно до положень ч.1 ст.62 Конституції України та ч.ч. 1,5 ст. 17 КПК України позивач вважається невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), доки його вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і поводження з ним має відповідати поводженню з невинуватою особою. Тому, як вказує позивач, твердження в оскаржуваному наказі № 2954 від 31.08.2017 року як на встановлену під час проведення службового розслідування обставину, що він вчинив кримінальне правопорушення, доки його вину не було доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, є порушенням принципу невинуватості і положень діючого законодавства України, тобто незаконним.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ ГУНП в Одеській області від 31.08.2017 року за №2954 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області», вмотивований службовим розслідуванням проведеним УКЗ ГУНП в Одеській області на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 13.07.2017 року №2334, за результатами якого складено висновок службового розслідування, проведеного за фактом надзвичайної події за участю працівників ОСОБА_2 Суворовського ВП ГУНП в Одеській області старших лейтенантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.45-48).

Як вбачається з висновку службового розслідування, 29.06.2017 року гр. ОСОБА_5 звернувся до УСБУ в Одеській області із заявою щодо можливих протиправних дій працівників ОСОБА_2 В подальшому звернення гр. ОСОБА_5 було направлено до прокуратури Одеської області, де 30.06.2017 року було відкрито кримінальне провадження № 42017160000000878 за ч.3 ст.368 КК України (а.с.49-53).

У ході досудового розслідування прокуратурою Одеської області було встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_6, у порушення вимог п.п. 3 п. 1 ст. 2, ст. 3, п.п. 1, 2 п1 ст.18, п.п. 6 п. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 40 КПК України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського та функціональних обов’язків слідчого, всупереч завдань, обов’язків та повноважень слідчого, з метою вимагання та отримання неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_5 вступив у протиправну змову зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1

Так, старші лейтенанти поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вступили у неділові стосунки з гр. ОСОБА_5 направлені на вимагання від останнього неправомірної вигоди за перекваліфікацію злочинної діяльності останнього.

Вирішуючи спір, суд враховує, що точність та передбачуваність підстав для дисциплінарної відповідальності є надзвичайно необхідними для цілей юридичної визначеності та особливо для гарантування незалежності.

Вислів “згідно із законом” вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі “Копп проти Швейцарії”, п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).

Отже, ця фраза передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі “C.G. та інші проти Болгарії”, заява № 1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій у цьому контексті є необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (рішення у справі “P. G. та J. H. проти Сполученого Королівства”, заява № 44787/98, п. 46, ECHR 2001-IX).

Оцінюючи обґрунтованість оскаржуваних наказів, суд виходить із того, що відповідний висновок, що передував прийняттю таких наказів, має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Судом встановлено, що у ході службового розслідування ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, посилаючись на ст.63 Конституції України (а.с.51).

Між тим, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на момент складання та затвердження висновку службового розслідування, видання наказів про звільнення позивача зі служби в поліції, а також на час судового розгляду даної справи відсутнє відповідне судове рішення про визнання позивача винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Тобто, на час видання наказів про звільнення позивача зі служби в поліції (та під час розгляду данної адміністративної справи у Одеському окружному адміністративному суді), наведені у висновку службового розслідування та оскаржуваних наказах обставини не були підтверджені належними доказами.

Також, суд звертає увагу, що ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту визначено, що метою проведення службового розслідування є з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу.

В контексті наведеної правової норми слід зазначити, що зміст дослідженого в судовому засіданні висновку службового розслідування свідчить, що під час проведення службового розслідування відповідні докази, на які посилався представник відповідача в судових засіданнях та підготовці письмової правової позиції, не досліджувались та не враховувались при складанні такого висновку.

У висновку службового розслідування зазначено, що під час перевірки службового кабінету №17 ОСОБА_2, у якому службову діяльність здійснював старший лейтенант поліції ОСОБА_6, між останнім, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та гр.ОСОБА_5 відбулась бесіда, виявлено речові докази по кримінальному провадженню №1201716149000746 від 06.01.2017 року за ознаками злочину передбаченого ст.263 КК України, по якому останній здійснював досудове розслідування, а саме пристрій для відстрілу гумовими кулями “Форт– 12 Р” № Д-5679. При цьому вказано, що вищезазначений пристрій для відстрілу гумовими кулями “Форт – 12 Р” № Д-5679 належним чином та своєчасно не був переданий до УПД ГУНП в Одеській області (зворотній бік а.с. 51).

Під час судового розгляду відповідачем на вимогу суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.

Суд зазначає, що у наданих відповідачем до матеріалів справи документах, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції, не визначена суть вчиненого позивачем саме дисциплінарного проступку, натомість висновок службового розслідування містить посилання на існування кримінального провадження, зареєстрованого за повідомленням про вимагання неправомірної вигоди.

Водночас, у висновку службового розслідування відсутні відомості, підтверджені документально щодо обставин, які стали підставою для призначення такого, зокрема, факту вимагання і отримання позивачем неправомірної вигоди, а також достовірно не встановлено, чи мали вони місце взагалі. При цьому, відповідач у названому висновку не конкретизував положення законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем з посиланням на конкретні норми законів та підзаконних нормативно правових актів, наказів, вимог посадової інструкції, тощо.

Таким чином, проаналізувавши правові норми, що регулюють інститут службової дисципліни, та дослідивши підстави звільнення позивача, суд дійшов висновку, що одержання службовою особою неправомірної вигоди не може кваліфікуватись як порушення службової дисципліни, оскільки така діяльність підпадає під ознаки корупційного або кримінального діяння, вчинення якого та визнання винною особи за яким повинно бути доведено у визначений законодавством спосіб.

Відповідачем також не доведено порушення позивачем ОСОБА_7 поліцейського та функціональних обов’язків слідчого.

Однак, під час розгляду даної справи висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п.3 п.1 ст.2, ст.3, п.п.1,2 п.1 ст.18, п.п. 6 п.1 ст.23 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.40 КПК України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського та функціональних обов’язків слідчого не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України не підлягають повторному доведенню ті обставини, що були встановлені судовими рішеннями, винесеними в порядку цивільного, господарського, адміністративного чи кримінального судочинства, які набрали законної сили.

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року по справі №815/5281/17, яке було залишено в сили постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року, за позовом ОСОБА_8 до ГУ НП в Одесткій області з аналогічних підстав суд визнав незаконним притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та поновив його на посаді.

Зазначене судове рішеня набрало законої сили 27.11.2018 року, а тому суд застосовує його до цієї справи щодо відповідача ГУ НП в Одесткій області та встановлені ним обставини не підлягають повторному доведенню під час розгляду цієї справти.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача №2954 від 31.08.2017 року та № 1486 о/с від 18.09.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки обставини, які покладені в основу їх прийняття, спростовані в судовому порядку.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 та від 02.11.2004 року №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичногосуспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваних рішень суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов’язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” та якої не дотримався відповідач.

Так, Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п.2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п.4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю».

Згідно статті 24 «Право на захист у випадках звільнення» з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною першою статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України, гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України "Про Національну поліцію", не врегульовано питання відновлення порушених трудових прав осіб у випадках незаконного звільнення.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів діяв без врахування фактичних обставин, які підлягали встановленню в ході призначеного службового розслідування – тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За загальним правилом при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема КЗпП України.

Так, згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В рішенні у справі “П'єрсак проти Бельгії” ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За приписами ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України в постанові від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі – Порядок № 100).

Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Згідно довідки про доходи позивача (а.с.63) за підписом начальника ОСОБА_9 в Одеській області Д.І Голубенко середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням (липень, серпень) складала 4960,00 грн.; середньоденна – 160,00 грн. Таким чином, враховуючи наведене, на користь позивача має бути стягнуто середнє грошове забезпечення за період з 22.09.2017 року по день фактичного поновлення його на посаді, виходячи з середньоденного його розміру в 160,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Беручи до уваги викладену процесуальну норму суд вважає, що рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію” (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №1486 о/с від 18.09.2017 року по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0040810), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2017 року по день поновлення на посаді із розрахунку середньоденного грошового забезпечення за липень – серпень місяці 2017 року у розмірі 160,00 грн. за кожен день вимушеного прогулу, підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №2954 від 31.08.2017 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №1486 о/с від 18.09.2017 року по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0040810), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про національну поліцію”.

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2017 року по день поновлення на посаді із розрахунку середньоденного грошового забезпечення за липень – серпень місяці 2017 року у розмірі 160,00 грн. за кожен день вимушеного прогулу.

4. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 відділення поліції Суворовського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення грошового забезпечення за один місяць звернути рішення до негайного виконання.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 13.02.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.