Рішення № 79782896, 11.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5777/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Карп’як О.О., розглянувши в письмовому провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо – Буд» до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо – Буд» до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області постанову про арешт коштів боржника від 31.10.2018 року № ВП 55829302 визнати такою, що не підлягає до виконання та звільнити з арешту грошові кошти. Спір стосується оскарження позивачем постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 31.10.2018 року №ВП 55829302.

Ухвалою від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 26.12.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління ДФС у Львівській області та витребувано у відповідача належним чином завірені матеріали виконавчого провадження, у зв’язку з чим відкладено розгляд справи.

22.01.2019 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи.

11.02.2019 року на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов та копії матеріалів виконавчого провадження.

Судове засідання 16.01.2019 року не відбулось у зв’язку з перебування головуючого – судді на листку непрацездатності, призначено судове засідання на 11.02.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не виконав вимоги ст.3, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та ненадходження податкової вимоги на юридичну адресу позивача.

Відповідач подав заперечення на позов у якому вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження». При цьому вказує, що 26.10.2018 року у зв’язку з тим, що на виконанні перебуває декілька виконавчих документів щодо одного і того ж боржника, дане виконавче провадження об’єднано у зведене АСВП №57539355. Стосовно тверджень позивача про те, що податкова вимога не є виконавчим документом, вказує, що такі є помилковими з огляду на положення ст.3 Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для неприйняття виконавчого документа до виконання не було. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа подала письмові пояснення. Зазначає, що в силу ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимогу про сплату боргу від 07.02.2018 року №1396-13 отримана позивачем наручно 26.12.2017 та 22.03.2018 року. Тому, вважають позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, причин неявки не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника прави, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Відтак, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, з’ясувавши обставини, на які учасники справи покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

15.03.18 ГУ ДФС у Львівській області винесено вимогу №Ю-1396-13 У, про те, що станом на 28.02.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ТзОВ «Благо - Буд» становить 29491,22 грн., від 07.02.2018 року №1396-13, від 04.12.2017 №Ю-1396-13. Такі вимоги отримані позивачем 26.12.2017 року, 22.03.2018 року, що підтверджується копіями корінців таких вимог та повідомленнями про вручення поштових відправлень, долучених третьою особою до матеріалів справи.

Відтак, твердження позивача про неотримання таких вимог судовим до уваги не беруться, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами та інші.

Згідно абз.3 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Враховуючи вищенаведене, твердження позивача про те, що вказана вимога не є виконавчим документом спростовується положеннями вказаних норм законодавства.

Стосовно тверджень позивача про порушення державним виконавцем вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В позовній заяві позивач не вказав в чому саме полягає невиконання відповідачем вимог вказаної норми при відкритті виконавчого провадження. В свою чергу, відповідач надав суду копії заяви стягувача про звернення до виконання вимоги, саму вимогу про сплату боргу, яка надійшла на виконання, відтак такі твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В матеріалах справи наявна також копія рішення, що є предметом оскарження – постанова про арешт коштів боржника від 31.10.2018 року №ВП 55829302, що винесена на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги, які безпосередньо відновлюють права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки саме в цьому і полягає завдання адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем правомірно, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», вимога про сплату боргу є виконавчим документом, третьою особою подано докази скерування таких вимог позивачу, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2,6, 8-10, 14, 90, 139,143, 241-246 та 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Благо – Буд» до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення, - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дні його проголошення.

Рішення в повному обсязі складено 11.02.2019.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна