Рішення № 79782880, 13.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р. справа № 0940/2399/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Івано-Франківську про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Івано-Франківську про визнання протиправним рішення про відмову у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п’ятикратного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та зобов’язання провести такий перерахунок і виплату пенсії з 11.10.2017, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській AEC 1-ої категорії. Отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-12. У зв’язку із внесенням змін до ст. 59 Закону № 796-12, позивач 03.12.2018 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-12. Відповідач відмовив у перерахунку та виплаті пенсії, оскільки ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби. Вважає протиправним рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви ОСОБА_1 усунуто в строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.01.2019 (а.с. 22-24). У відзиві відповідач зазначив, що відповідно до довідки Івано-Франківського міського військового комісаріату, що міститься в пенсійній справі ОСОБА_1 проходив строкову службу в Збройних Силах з 21.11.1980 по 22.12.1982. Позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 24.12.1986 по 04.06.1987, працюючи на Івано-Франківському заводі «Геофізприлад» слюсарем механічно-збиральних робіт. Зазначив, що право на перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати виникає за наявності у сукупності трьох таких умов: особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Тобто, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення. Таким чином, дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши та оцінивши подані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі позивач) має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "1-ої категорії ", що підтверджується посвідченням серії А №127981, виданого 11.04.2007 (а.с.16, 28), та є інвалідом 1-ої групи відповідно до посвідчення серії Б№176629, яке видане 13.04.2010 (а.с.16).

Відповідно до довідки Івано-Франківського міського військового комісаріату № 4/945 від 31.08.2004 (а.с.29) ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах з 21.11.1980 по 22.12.1982 та проходив строкову службу. Зазначене також підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 за пенсійною справою №8752 (а.с.27).

Позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 24.12.1986 по 04.06.1987, про що свідчить довідка Івано-Франківського міського військового комісаріату № 9534 від 09.09.2004 (а.с.13-14, 30).

Згідно довідки Івано-Франківської обласної МСЕК №0273648 від 12.04.2010 та Експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 01.03.2007 №2 вбачається, що позивач має захворювання, пов'язане з виконанням військового обов’язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15).

04.12.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати йому пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.25-26).

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач листом №488/С-15 від 10.12.2018 повідомив позивача про те, що оскільки позивач проходив дійсну строкову службу з 21.11.1980 по 22.12.1982, то перераховувати його пенсію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 851 від 15.11.2017 немає підстав (а.с.11).

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Із змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається): особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач проходив строкову службу в Збройних Силах з 21.11.1980 по 22.12.1982, що підтверджується довідкою Івано-Франківського міського військового комісаріату № 4/945 від 31.08.2004 (а.с.29).

Поряд з тим, в період з 24.12.1986 по 04.06.1987 позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Івано-Франківського міського військового комісаріату № 958/4 від 09.09.2004 (а.с.13-14, 30).

За наведених обставин, суд дійшов переконання, що позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження строкової служби, а під час військових зборів.

Таким чином, у позивача відсутнє право на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, Верховний Суд в ухвалах від 08.05.2018 (справа №820/1148/18) та від 11.06.2018 (справа №825/1922/18) уже висловився з приводу застосування частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням судових рішень Верховного Суду України у постановах від 0110.2014 у справі №21-338а13, від 15.06.2016 у справі №737

438-14 та Верховного Суду від 13.02.2018 у справі 756/8380/16-а, від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 у справах щодо пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім військовослужбовців, з висновками про застосування норм матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А тому суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Поряд з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналіз положень Закону СРСР «О всеобщей воинской повинности», норми якого діяли на території УРСР під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, дає можливість дійти висновку, що участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році брали 3 категорії осіб, які як за нормами Закону СРСР «О всеобщей воинской повинности», так і за нормами ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нормами Закону України «Про військовий обов»язок та військову службу» підпадають під визначення військовослужбовця, а саме: 1) професійні військовослужбовці; 2) військовозобов»язані під час участі у військових зборах, у тому числі і спеціальних; 3) військовослужбовці дійсної строкової служби.

Правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у первісній редакції було запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії (на відміну від перелічених вище інших категорій військовослужбовців) об’єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі.

Існуючі на той час правила соціального забезпечення професійних військовослужбовців та військовозобов’язаних, котрі постраждали внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачали призначення виплат, що суттєво перевищували розмір 5 мінімальних заробітних плат.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "»Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільнено від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки судові витрати відповідачем понесені не були, відсутні підстави для їх стягнення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 6-14, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 76000).

Управління Пенсійного фонду України у м.Івано-Франківсбк (код ЄДРПОУ 20550895, вул.Незалежності, буд.44, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000).

Суддя Лучко О.О.