Рішення № 79782534, 04.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6146/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року

зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Козак О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06 щодо відмови в переведенні ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 27 років 11 місяців 25 днів;

- зобов’язати відповідача перевести ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” на пенсію за вислугою років згідно із п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Ухвалою від 19.03.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 23.01.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивач має право на пенсію за вислугою років, так як станом на 31.01.2013 його вислуга років становила 27 років 11 місяців 25 днів. Позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії, а саме за вислугою років. Листом від 13.12.2018 ГУ ПФ України у Львівській області відмовило у переведенні на інший вид пенсії, у зв’язку з тим, що відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію, на день звільнення, який наявний в матеріалах пенсійної справи, вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 16 днів, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а», ст..12 та 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” немає. Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною, оскільки відповідно до розрахунку вислуги років від 31.01.2013 та витягу із наказу №19о/с від 30.01.2013 його вислуга в органах внутрішніх справ для призначення пенсії становила на 31.01.2013 (на дату звільнення зі служби) 27 років 11 місяців 25 днів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 24.01.2019, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що вислуга років ОСОБА_3 у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні 27 років 11 місяців 25 днів. Відповідач вказує на те, що оскільки календарна вислуга років на день звільнення 31.01.2013 становить 20 років 05 місяців 16 днів, законні підстави для призначення пенсії відповідно до ст.ст.12,13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” відсутні. Відповідач також зазначає, що копії витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 30.01.2013 №19о/с та розрахунку вислуги років позивача на адресу ГУ ПФ України у Львівській області уповноваженим структурним підрозділом не скеровувалися. Відповідач вказує на те, що позивач звертався до відповідача із заявою від 15.11.2018 про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, відповідь на яку йому надано листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06, тобто рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідачем не приймалось.

Позивач 29.01.2019 подав до суду відповідь на відзив. в якому зазначає, що пільгова вислуга враховується при визначенні права на пенсію за вислугою років, а відтак відповідач протиправно не визнає за позивачем права на пенсію за вислугою років. Позивач також заперечує щодо тверджень відповідача, що долучені позивачем до позовної заяви витяг з наказу ГУМВС у Львівській області від 30.01.2013 №19 о/с та розрахунок для вислуги років на пенсію не скеровувалися до відповідача для прийняття відповідного рішення, оскільки відповідач у листі від 13.12.2018 посилається на розрахунок вислуги років позивача на день звільнення. Крім цього, до відзиву на позовну заяву відповідач долучив витяг з наказу ГУМВС у Львівській області від 30.01.2013 №19 о/с, що спростовує твердження відповідача про відсутність у нього вказаного документу. Позивач зазначає, що подав відповідачу заяву встановленої форми для переведення на пенсію за вислугою років.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно з витягом з наказу ГУ МВС України у Львівській області від 30.01.2013 №19о/с полковника міліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ через хворобу. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати вихідної допомоги при звільненні становить 20 років 05 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні: 27 років 11 місяці 25 днів.

Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію, проведеного ГУ МВС України у Львівській області 31.01.2013, вислуга років позивача для призначення пенсії на 31.01.2013 становить 27 років 11 місяців 25 днів.

ОСОБА_3 у зв’язку із звільненням зі служби в міліції з 01.02.2013 призначена пенсія по інвалідності відповідно до п «а» ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

15.11.2018 ОСОБА_3 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.

13.12.2018 листом №4827/К-20/07.05-06 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для призначення чи перерахунку позивачу пенсії за вислугою років відповідно до п.“а” ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає, вислуга позивача у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 16 днів.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеною в листі від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за вказаним Законом, при наявності встановленої зазначеної Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 12 Закону України №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”, “д” статті 1-2 вказаного Закону, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 вказаного Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30.09.2011 і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 01.10.2011 по 30.09.2012 і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 01.10.2012 по 30.09.2013 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 01.10.2013 по 30.09.2014 і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 01.10.2015 по 30.09.2016 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу станів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, організації підрозділів цивільного захисту, міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах вказаного Закону додатково зараховується час їхнього навчання незалежно від форми навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорон органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до ст.17-1 Закону України №2262- ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до абзацу 13 пункту 1 вказаної Постанови до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, час перебування на посадах у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.11.2007 №431 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.12.2007 за №1350/14617) затверджено “Перелік посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби”.

З аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. “а” статті 12 Закону України №2262, а не при визначенні розміру такої пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 (№21-406а14) та постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.

Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу “По особовому складу” від 30.01.2013 №19 о/с вислуга років на день звільнення позивача у пільговому обчисленні становить 27 років 11 місяців 25 днів.

Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію, проведеного ГУ МВС України у Львівській області 31.01.2013, вислуга років позивача для призначення пенсії на 31.01.2013 становить 27 років 11 місяців 25 днів.

З огляду на вказане, суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років та необхідність врахування лише календарної вислуги років.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06 щодо відмови в переведенні ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій при прийманні документів, орган, що призначає пенсію:

- перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документа про стаж;

- перевіряє зміст і належне оформлення поданих документів;

- перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавство, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч. 1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до пенсійного органу, який призначив пенсію.

Зміст заяви позивача від 15.11.2018 дає підстави вважати, що така є заявою про переведення з одного виду пенсії (пенсії по інвалідності) на інший (пенсію за вислугою років), і за формою вона відповідає додатку 1 до пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 2262-ХІІ.

Проте, відповідач не прийняв відповідного рішення щодо заяви позивача та у формі листа надав позивачу відповідь по суті заяви, що не передбачене чинним законодавством.

З огляду на вказане, суд вважає, що підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача у формі листа, немає.

Разом з цим, у відповідності до положень ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд з метою повного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 27 років 11 місяців 25 днів, оформлені листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06.

Таким чином, для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача перевести ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” на пенсію за вислугою років згідно із п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України на судові витрати стягненню зі сторін не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 27 років 11 місяців 25 днів, оформлені листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” на пенсію за вислугою років згідно із п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене листом від 13.12.2018 №4827/К-20/07.05-06 щодо відмови в переведенні ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 27років 11 місяців 25 днів відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 11.02.2019.

Суддя А.Г. Гулик