Рішення № 79781761, 12.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року № 320/5482/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового будівництва "Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління житлового будівництва "Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", в якому просила суд зобов’язати Держмолодьжитло прийняти рішення щодо виплати компенсації 50 % вартості придбаного нею житла у розмірі 105570, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в березні 2018 року звернулася до відповідача з листами, в яких просила прийняти рішення щодо виплати компенсації 50 відсотків вартості придбаного житла. Проте, отримала відмову, оскільки вже забезпечена житлом.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась відповідачеві за адресою: 03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2-А, що відповідає відомостям, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ 20033504. Однак, до суду повернувся конверт з поштовим відправленням (штрихкодовий ідентифікатор 0113329138037) з позначкою про те, що вказане відправлення не вручено адресату під час доставки з підстав закінчення встановленого строку зберігання. Відтак, в силу вимог частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки поштове відправлення під час доставки не вручено адресату з незалежних від суду причин вважається, що таке відправлення вручене належним чином.

У зв'язку з наведеним, судом вирішено розглядати справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою у зв’язку із проведенням атитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, яка вимушено покинула своє житло, розташоване в смт. Лозівський, Словяносербського району Луганської області разом із своєю сім’єю під загрозою військових дій та переїхала на тимчасове проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки від 26.06.2017 № НОМЕР_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи в Ірпінському регіоні, до цього часу відповідно до довідки від 12.11.2015 № НОМЕР_2 проживала у Вишгородському районі Київської області як внутрішньо переміщена особа.

На підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2017 позивач придбала квартиру № 2 загальною площею 41,4 кв.м., розташовану в житловому будинку за адресою: 08290, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 73-Е. Відповідно до умов вказаного договору, вартість придбаного житла становила 211140, 00 грн., які позивачем сплачені у повному обсязі.

У березні 2018 року позивач звернулася із письмовою заявою до відповідача з проханням виплатити їй компенсацію 50 % вартості придбаного нею житла, однак, листом від 12.03.2018 № 703/05.2 відповідач відмовив у виплаті вказаної компенсації, посилаючись на те, що позивач на час звернення із вказаною заявою вже забезпечена житлом.

У зв’язку із викладеним, посилаючись на частину першу статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та частину другу статті 4 Закону України від 25.12.2008 № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», ОСОБА_1 відносить себе до кола осіб, які мають право на державну підтримку у розмірі 50 % вартості житла.

Як свідчать матеріали справи, станом на дату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, рішення про виплату позивачу компенсації не приймалось.

За таких обставин, вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 компенсації 50% вартості житла в розмірі 105570,00 грн., позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Питання щодо стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи, врегульовано Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 № 800-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 800-VI).

Відповідно до преамбули Закону № 800-VI, цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.

За змістом пункту 1 частини першої Закону № 800-VI, подолання кризових явищ у будівельній галузі та житловому будівництві здійснюється відповідно до цього Закону шляхом, в тому числі, надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості.

Статтею 4 Закону № 800-VI врегульовано основоположні моменти державної підтримки будівництва доступного житла.

Зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Закону № 800-VI (в редакції від 16.03.2017), державна підтримка у розмірі 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту надається особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10-14 частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також внутрішньо переміщеним особам, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що однією з осіб, яка має право на державну підтримку у розмірі 50% вартості житла є особа, на яку поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як вже зазначалось, на підтвердження переїзду позивача на тимчасове проживання (перебування) до смт. Гостомель Київської області, надано довідку від 26.06.2017 №3251006863 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в Ірпінському регіоні, до цього часу відповідно до довідки від 12.11.2015 № НОМЕР_2 проживала у Вишгородському районі Київської області як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Забезпечення громадян доступним житлом визначений у Порядку забезпечення громадян доступним житлом, що затверджений постановою КМУ від 11.02.2009 № 140 (з наступними змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу на те, що до 20.09.2017 даний порядок не передбачав механізму забезпечення доступним житлом громадян, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Водночас, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2017 N 708 до пункту 1 Порядку забезпечення громадян доступним житлом, що затверджений постановою КМУ від 11.02.2009 № 140, були внесені зміни, відповідно до яких громадянам, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", які отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 надається державна підтримка, яка полягає у сплаті державою, зокрема, 50 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту.

Тобто лише з 20.09.2017 громадяни на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" отримали право на державну підтримку.

Даний порядок передбачає відповідні умови, за наявності яких можлива реалізація такого права.

Так, відповідно до пункту 8 Порядку № 140 (у редакції, що діяла на дату звернення позивача до відповідача щодо отримання такої компенсації), право на державну підтримку мають: 1) громадяни, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та члени їх сімей, які перебувають на такому обліку; 2) громадяни, у яких відсутня на праві власності житлова площа, та члени їх сімей, у яких відсутня на праві власності житлова площа; 3) громадяни, які мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра, та члени їх сімей, які мають у власності житлову площу, що не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу; 4) громадяни, відомості про яких відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, якщо такі громадяни не мають у власності іншої житлової нерухомості ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 92, ст. 2655).

Середньомісячний грошовий дохід зазначених категорій громадян (заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія та інші соціальні виплати, дохід від підприємницької, наукової, викладацької, творчої діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, усі види винагород, грошове забезпечення військовослужбовців, дивіденди, відсотки, роялті, дохід від відчуження цінних паперів і корпоративних прав) разом із доходом членів їх сімей із розрахунку на одну особу не повинен перевищувати п'ятикратного розміру середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні, розрахованого згідно з даними Держстату.

Для отримання державної підтримки громадяни подають виконавцю або уповноваженому банку: заяву про надання державної підтримки; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та копії відповідних довідок членів сім'ї громадянина; довідку про перебування на квартирному обліку (у разі перебування на обліку, крім внутрішньо переміщених осіб і членів їх сімей); акт технічного стану житла (для внутрішньо переміщених осіб, житло яких (що розташоване на території України, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі) зруйноване та не придатне для проживання у зв'язку з проведенням антитерористичної операції); довідку про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї, що видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради утворено), за формою, встановленою в додатку 13 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. N 207 (Офіційний вісник України, 2016 р., N 28, ст. 1108); копію свідоцтва про шлюб, паспортні дані; документи, необхідні для визначення платоспроможності (довідки з місця роботи повнолітніх членів сім'ї громадянина, у разі потреби - договір поруки, а також інші документи, що підтверджують доходи членів сім'ї громадянина та поручителя); копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).

Правовий аналіз зазначеної норми надає підстави для висновку, що державна підтримка забезпечується у даному випадку за сукупністю наступних обставин:

1) відомості про громадян відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» мають бути внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

2) такі громадяни не мають у власності іншої житлової нерухомості ніж та, що розташована на території, визначеній тимчасово окупованою територією.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.2017 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2017 № 83950504, позивач з 31.03.2017 є власником квартири загальною площею 41, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 73-Е, квартира 2.

Таким чином позивач, як власник нерухомого майна, що розташоване не на тимчасово окупованій території, чи на території населених пунктів, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (оскільки місто Ірпінь Київської області не відноситься до зазначених категорій населених пунктів), не має права на державну підтримку відповідно до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» щодо реалізації державних житлових програм» від 16.03.2017.

Враховуючи зазначене, правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про компенсацію 50% вартості житла в розмірі 105570, 00 грн., відсутні.

Слід також зазначити, що позивач придбав житло не на тимчасово окупованій території до прийняття на законодавчому рівні рішення про забезпечення доступним житлом громадян, на яких поширюється дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та, враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 12.02.2019.

Суддя Панченко Н.Д.