Рішення № 79781559, 11.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року 14:57Справа № 280/4480/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69096) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1Ф.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0127745007 від 04.10.2018 на суму 18846,97 грн. та №0127725007 від 04.10.2018 на суму 23609,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Актом перевірки від 02.09.2018 №3152/08-01-50-07/НОМЕР_1 встановлено порушення пп. 295.3 ст.295 Податкового кодексу України, а саме встановлено несплату (перерахування) єдиного податку у періодах: 2 квартал 2015 року; 2 квартал 2016 року; 3 квартал 2016 року; 4 квартал 2016 року на загальну суму штрафних санкцій 42456,71 грн. Відповідальність за данні порушення передбачені п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. На підставі Акту перевірки винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач з висновками Акту перевірки не погоджується та зазначає, що під час складання податкових декларацій ним були допущені помилки, які в подальшому були виправлені шляхом подання уточнюючих податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи – підприємця. Вважає, що помилки можуть бути виправлені платником податків самостійно в межах строків встановлених п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України. Крім того, Податковий кодекс України встановлює відповідальність не за сам факт допущення помилки в поданих податкових деклараціях, а лише у випадках коли такі помилки призвели до заниження податкового зобов'язання. Враховуючи те, що помилки допущені при складанні позивачем податкових декларацій не призвели до заниження податкових зобов'язань, а також те, що помилки були виправлені платником самостійно у встановлені ПК України строки, в діях (бездіяльності) позивача відсутня протиправність та порушення Податкового кодексу України, а отже відсутня і підстава для застосування щодо Позивача штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4480/18, підготовче засідання призначено на 20 листопада 2018 року о 14:30.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№37508 від 20.11.2018), в якому зазначив, що несвоєчасна сплата самостійно визначених податкових зобов’язань, задекларованих у деклараціях платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця протягом 2015-2016 років, а також подання уточнюючих декларацій, якими зменшено нарахування самостійно визначених податкових зобов’язань, призвело до виникнення штрафних санкцій. З посиланням на приписи п.54.1 ст.54 та п.126.1 ст.126 ПК України просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2018 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 06.12.2018 до 14:30.

06 грудня 2018 року від позивача надійшло клопотання (вх.№39989) про долучення до матеріалів справи про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на підтвердження вчасної сплати єдиного податку.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2018 замінено первісного позивача – ФОП ОСОБА_1 на належного позивача – ОСОБА_1, у зв’язку із встановленням факту припинення позивачем підприємницької діяльності, в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 14.12.2018 до 14:30.

13 грудня 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№40950) про долучення до матеріалів справи інтегрованих карток платника податків з єдиного податку за 2015, 2016, 2018 роки.

14.12.2018 від сторін до суду надійшли заяви (вх.№41121 та вх.№41120) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Також від представника позивача надійшло клопотання (вх.№41122 від 14.12.2018) про долучення до матеріалів справи документу на підтвердження своєчасності сплати єдиного податку.

Ухвалою суду від 14.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2019 о 14:30.

В судовому засіданні представники сторін підтримали заявлені вимоги та заперечення, надали суду пояснення аналогічні викладеним в позові та відзиві.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 11 січня 2019 року, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

На підставі пп. 19-1.1.1., 19-1.1.2. п. 19-1.1. ст.19-1, пп. 20.1.4, пп. 20.1.19 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75, ст.76, п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями, далі – ПК України) Головним державним ревізором-інспектором, відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_3 була проведена камеральна перевірка ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.) НОМЕР_1 (далі по тексту ОСОБА_1Ф.) з питання своєчасності сплати (перерахування) єдиного податку, платником податку ІІІ групи 5%, за період з 20.11.2015 по 20.03.2017.

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки з питання своєчасності сплати (перерахування) платником податків – фізичною особою підприємцем єдиного податку від 02.09.2018 за №3152/08-01-50-07/НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки) (а.с. 6-7).

Перевіркою встановлено що в порушення п.295.3 статті 295 ПК України, платником податків було своєчасно не сплачено (не перераховано) єдиний податок у періодах:

- з 05.11.2015 по 20.08.2015 - виникла штрафна санкція у розмірі 702,14 грн.;

- з 04.12.2015 по 20.11.2015 - виникла штрафна санкція у розмірі 521,77 грн.;

- з 01.03.2016 по 20.02.2016- виникла штрафна санкція у розмірі 255,19 грн.;

- з 09.06.2016 по 21.05.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 604,65 грн.;

- з 05.09.2016 по 20.08.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 1197,50 грн.;

- з 10.10.2016 по 20.08.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 2186,00 грн.;

- з 17.11.2016 по 20.08.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 1962,00 грн.;

- з 09.12.2016 по 20.08.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 1016,84 грн.;

- з 09.12.2016 по 20.11.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 1194,68 грн.;

- з 02.03.2017 по 20.02.2017 - виникла штрафна санкція у розмірі 3942,72 грн.;

- з 02.03.2017 по 20.02.2017 - виникла штрафна санкція у розмірі 1064,37 грн.;

- з 02.03.2017 по 20.02.2017 - виникла штрафна санкція у розмірі 10066,09 грн.;

- з 02.03.2017 по 20.11.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 4855,30 грн.;

- з 02.03.2017 по 20.11.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 6939,12 грн.;

- з 08.02.2017 по 20.11.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 1616,4 грн;

- з 29.12.2016 по 20.11.2016 - виникла штрафна санкція у розмірі 4332,00 грн.

25 вересня 2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено заперечення на Акт перевірки (а.с. 8-10).

10 жовтня 2018 року відповідачем була надана відповідь про результати розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 до акту камеральної перевірки з питання своєчасності сплати(перерахування) платником податків-фізичною особою єдиного податку від 02.09.2018р. №3152/08-01-50-07/НОМЕР_1, в якому повідомив, що висновки, зазначені в акті перевірки залишаються без змін (а.с. 11-14).

04 жовтня 2018 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Ш» № НОМЕР_2, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з Єдиного податку у сумі 188496,70 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 18 846 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 97 коп. (а.с 15-16);

- форми «Ш» № НОМЕР_3, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з Єдиного податку в сумі 118 049,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 23 609 (двадцять три тисячі шістсот дев'ять) гривень 80 коп. (а.с. 17-18);

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішенням відповідача, ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняті податкові повідомленні-рішення відповідач обґрунтовує порушенням ОСОБА_1 п.295.3 ст.295 ПК України, відповідальність за дане порушення передбачена п.126.1 ст.126 ПК України.

Проте суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Пункт 294.1 ст. 294 ПК України встановлює, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПК України).

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання вказаних норм податкового законодавства позивач своєчасно подавав податкові декларації за звітні податкові періоди. Факт своєчасності подання податкових декларацій не спростовується результатами перевірки та не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки)..

Позивач у встановлені податковим законодавством строки сплачував єдиний податок за ставкою 5% від отриманого доходу. Факт отримання прибутку у сумах з яких було сплачено єдиний податок підтверджується книгою доходів (копія долучена до матеріалів справи). Також зазначена обставина не спростовується матеріалами перевірки позивача.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, під час складання податкових декларацій ним були допущені помилки, а саме: у 2 кварталі 2015 року не була перенесена сума 18212,32 у рядок 28 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 27 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), у 2 кварталі 2016 року не була перенесена сума 34695,60 грн. у рядок 13 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), у 3 кварталі 2016 року не була перенесена сума 100661,00 грн. у рядок 13 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду). Таким чином у рядку 14 сума єдиного податку , яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 12 – рядок 13) повинна була зменшитись. Позивачем самостійно була виявлена дана помилка, та у березні 2017 року (02.03.2017) здані уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця за:

- 2 квартал 2015 року відкоригований рядок 28 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 27 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), на суму 18212,32 грн. (а.с. 39-40);

- 2 квартал 2016 року відкоригований рядок 13 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), на суму 34695,60 грн. (а.с. 44-45);

- 3 квартал 2016 року відкоригований рядок 13 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), на суму 63752,65 грн. (а.с. 50-51)

- 4 квартал 2016р. відкоригований рядок 13 (Нараховано всього за звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), на суму 100660,90 грн. (56-57).

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює відповідальність не за сам факт допущення помилки в поданих податкових деклараціях (які можливо виправити з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу), а лише у випадках коли такі помилки призвели до заниження податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 111.1 ст. 111 ПК України встановлює, що фінансова відповідальність застосовується до платників податку тільки за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи те, що помилки допущені при складанні позивачем податкових декларацій не призвели до заниження податкових зобов'язань, а також те, що помилки були виправлені платником самостійно у встановлені ПК України строки, в діях позивача відсутня протиправність та порушення Податкового кодексу України, а отже відсутня і підстава для застосування щодо позивача штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог. Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1390-6230-2407-5420 від 22.10.2018 (а.с. 3).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69096) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.10.2018 №0127745007, яким ОСОБА_1 зобов’язано сплатити штраф у сумі 18846,97 грн., та від 04.10.2018 №0127725007, яким ОСОБА_1 зобов’язано сплатити штраф у сумі 23609,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69096, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 13 лютого 2019.

Суддя Р.В. Кисіль