Рішення № 79781229, 12.02.2019, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2886/18

Провадження № 2/505/767/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2019 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Івінського О. О.

при секретарі – Бондаренко Н. І.

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Подільську Одеської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради подільського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВ И В:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: пров Слобідський, буд. 17, м. Подільськ, Одеська область, звернулась 11 вересня 2018 року в суд з цим позовом, вказуючи, що в листопаді 1995 року вона почала свою трудову діяльність в КСП «Косівське» та була членом КСП «Косівське", де працювала до 11 жовтня 1998 року, а тому має право на земельну частку(пай) .

При зверненні в 2016 році до виконкому Косівської сільської ради з приводу уточнення місця розташування її земельної ділянки, їй пояснили, що сертифіката на земельну частку (пай) їй не виписали, оскільки її не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що порушує її гарантоване право на одержання земельної частки (паю).

Позивачка просила суд винести рішення, яким визнати за нею право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Косівське» на території Куяльницької (на той час Косівської) сільської ради Подільського району Одеської області, як члену колишнього КСП «Косівське».

Позивач у підготовче засідання не з’явилась. Надала заяву в якій просила позов задовольнити. Справу розглянути у її відсутність.

Представник Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у судове засідання не з’явився. Надав заяву, згідно якої проти задоволення позову не заперечував та просив розглянути справу за відсутності представника.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно по п.24 Постанови пленуму ВСУ від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз.7 ст.1 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Зазначені правовідносини врегульовані Указом Президента України від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" із п.2 якого слідує, що місцеві Ради передають у колективну власність землі сільськогосподарським підприємствам, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Відповідно до зазначеного Указу кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Із зазначеного нормативного акта слідує, що право на земельну частку виникає у члена сільськогосподарського підприємства (в тому числі акціонерного товариства) з моменту одержання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Із ч.1 ст. 25 ЗК України слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до ч.5 ст.25 ЗК України особи, зазначені у ч. 1 ст. 25 ЗК України, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) є, в тому числі, рішення суду про визнання права на земельну частку.

Відповідно до положень ст.5 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.9, 10 ст.25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначення.

Доказом належності позивачці права на земельну частку (пай) є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Косівське» №229 від 26.11.2015 року згідно якої ОСОБА_1 (до шлюбу - Малиновська) ОСОБА_2 з 12 червня 1995 року по 11 жовтня 1998 року працювала в КСП «Косівське» та була членом колгоспу.

Згідно відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою, з позначкою бажаного місця розташування земельної ділянки на території Косівської сільської ради Котовського району одеської області, орієнтованою площею 3,4649 га рілля, із земель сільськогоспадарського призначення значиться за гр. ОСОБА_1.

Таким чином суд вважає вимогу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає захисту у судовому порядку.

Таким чином, у судовому засіданні шляхом оцінки наданих доказів встановлено, що позивач, як член колективного сільськогосподарського підприємства, має право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Косівське» на території Куяльницької (на той час Косівської) сільської ради Подільського району Одеської області.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 200, 263–265 ЦПК України, ст.25 ЗК України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", Указом Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, яка проживає за адресою: пров Слобідський, буд. 17, м. Подільськ, Одеська область - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Косівське» на території Куяльницької (на той час Косівської) сільської ради Подільського району Одеської області, як члену колишнього КСП «Косівське».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

С д д я ОСОБА_3

Повне судове рішення складено 12.02.2019 року.