Рішення № 79781135, 06.02.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21986/16-ц

Провадження №2/521/185/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Целуха А.П., при секретарі Корнієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнив позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до відповідачів про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої в наслідок залиття та просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму матеріальної шкоди, завданої в наслідок залиття квартири у розмірі 24 062,04 грн., суму спричиненої моральної шкоди у розмірі 57 600 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що залив їх квартири стався через халатність відповідачів, про що складений відповідний акт, у зв'язку з чим саме відповідачі зобов'язані відшкодувати шкоду майну позивача, у вигляді реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення стану квартири АДРЕСА_1. Крім того, в наслідок вчинення відповідачами вказаних дій, позивачу було спричинено моральну шкоду. Моральна шкода позивача полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням власного майна. Зважаючи на тривалість неправомірних дій відповідачів, їх характер, відмову вирішити вказане питання мирним шляхом, глибину душевних та психічних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя (необхідність вчинення додаткових дій, які за нормальних обставин не було необхідності вчиняти), час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, позивач визначила розмір спричиненої моральної шкоди у 57 600 гривень. З метою відновлення свого порушеного права, позивач звернулася з вказаним позовом до суду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися. Від них до канцелярії суду надійшли заяви, відповідно до яких вони просили суд розглянути справу у їх відсутність, з позовними вимогами позивача не згодні, просять су відмовити у задоволені.

Представник відповідача ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району у судове засідання не з’явився. Про час та місце слухання справи був сповіщений у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суд не сповістив.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судове засідання з’явилися. З позовними вимогами позивача не згодні, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2. 05.12.2016 року близько 23.00 до неї звернулась позивач зі скаргою на залиття, після спільного обстеження труб водопостачання, ними будь-якого протікання в квартирі № 63 не виявлено. Позивача подзвонила працівнику ОСОБА_5 № 2. Згодом близько дванадцятої години сталося протікання води із труби холодного водопостачання в місці підключення сікучого вентиля на вентелем над пристроєм обліку в квартирі ОСОБА_2

Подзвонивши у ОСОБА_5 № 2 та зробивши заявку про аварію, ОСОБА_2 самостійно намагалась не допустити наслідків аварії, а саме: вичерпувала воду, викликала знайомого сантехніка, який оцінив обставини, з’їздив та привіз шланг і відвів воду в умивальник для недопущення протікання на підлогу.

Після цього, постачання води було перекрито в усьому під’їзді черговим представником ( сантехніком) ОСОБА_5 № 2 в підвалі будинку.

06 грудня 2016 року комісією ОСОБА_5 № 2 було складено Акт про залиття, аварію, що трапились на системі холодного водопостачання, відповідно до якого залито підлогу квартири № 63 в кухні, прихожій та в залі. Причиною залиття вказано аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання в місці підключення сікучого вентиля згнила різьба, внаслідок чого відбулося залиття квартири № 63 та квартири № 59.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 19.01.2004 року, виданого КЕВ міста Одеси, за № 184059, зареєстрованого та записаного у реєстрову книгу за № 3-20535.

Відповідачам, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2Єю на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 23.10.2006 року № 197666, виданого КЕВ міста Одеси, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 3-24140.

Судом встановлено, що 05.12.2016 року близько 23.00 до неї звернулась позивач зі скаргою на залиття, після спільного обстеження труб водопостачання, ними будь-якого протікання в квартирі № 63 не виявлено. Позивача подзвонила працівнику ОСОБА_5 № 2. Згодом близько дванадцятої години сталося протікання води із труби холодного водопостачання в місці підключення сікучого вентиля на вентелем над пристроєм обліку в квартирі ОСОБА_2

Подзвонивши у ОСОБА_5 № 2 та зробивши заявку про аварію, ОСОБА_2 самостійно намагалась не допустити наслідків аварії, а саме: вичерпувала воду, викликала знайомого сантехніка, який оцінив обставини, з’їздив та привіз шланг і відвів воду в умивальник для недопущення протікання на підлогу.

Після цього, постачання води було перекрито в усьому під’їзді черговим представником ( сантехніком) ОСОБА_5 № 2 в підвалі будинку.

06 грудня 2016 року комісією ОСОБА_5 № 2 було складено Акт про залиття, аварію, що трапились на системі холодного водопостачання, відповідно до якого залито підлогу квартири № 63 в кухні, прихожій та в залі. Причиною залиття вказано аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання в місці підключення сікучого вентиля згнила різьба, внаслідок чого відбулося залиття квартири № 63 та квартири № 59.

В процесі затоплення квартири позивача по периметру приміщення кухні спостерігаються сліди затоплення, кухонні меблі, виготовлені із деревини, деформовані, стіни облущилися, у вітальні стеля намокла площею 1,2 кв.м., спостерігаються плями жовтого кольору, потріскалася шпаклівка, стіни мокрі, тощо.

Згідно висновку експерта № 17-1690 від 05 червня 2018 року вбачається, що причиною залиття квартири позивача була аварія в системі холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 в місці підключення секучого вентиля згнила різьба вартість завданої матеріальної шкоди становить 24 062,04 гривень.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року за № 76 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, визначено, що технічне обслуговування жилих будинків – комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Зазначеними правилами також визначається, що виконавець послуг – це суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу, відповідно до умов договору.

Так, у судовому засіданні встановлено, що між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 № 2 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 20.07.2017 року, пункт 13 якого передбачає обов’язок виконавця утримувати внутрішньо будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасні заходи до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації у квартирі АДРЕСА_4. Положенням цього ж пункту передбачено обов’язок ОСОБА_5 № 2 здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 № 2 укладено договір про надання населенню послуг водо-, теплопостачання, відводу та електроенергії. Пунктом 21 зазначеного договору передбачено, що споживач не має права самовільно, без затвердження та погодження проектно-технічної документації проводити будь-яке переобладнання стін та інженерних комунікацій в квартирі.

Відповідно до пункту 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 року за № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», точками розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку із послуг з постачання холодної та гарячої води – є точка після першої водозапірної арматури та відгалуження від стояка у квартирі споживача.

Суд, вислухав пояснення сторін, приходить до висновку, що оскільки прорив системи холодного водопостачання відбувся до першої водозапірної арматури та приладів обліку в квартирі АДРЕСА_4 – відповідальним за затоплення квартири АДРЕСА_5 – є балансоутримувач ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, так як докази, які б свідчили, що затоплення квартири АДРЕСА_5 сталося з вини відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відсутні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у багатоквартирному будинку належать на праві спільної сумісної власності механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 107,00 гривень.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності з п. 3) ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивачів, з вини відповідача, внаслідок якого було пошкоджено їх майно.

Враховуючи вимушені зміни у життєвих і соціальних стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також відсутність будь-яких достовірних доказів на підтвердження заявлених вимог стосовно стягнення морального відшкодування, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача і стягнути з ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району на її користь суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р. з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району (юридична адреса: 65063, м. Одеса, вул. Сегедська, будинок № 1/2, код ЄДРПОУ 24288885) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_6, паспорт серії КК №653509, виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області від 30.06.2001 року) відшкодування завданої в наслідок залиття матеріальної шкоди у розмірі 24 062 (двадцять чотири тисячі шістдесят дві) гривні 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району (юридична адреса: 65063, м. Одеса, вул. Сегедська, будинок № 1/2, код ЄДРПОУ 24288885) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 65000, АДРЕСА_6, паспорт серії КК №653509, виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області від 30.06.2001 року) відшкодування завданої в наслідок залиття моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Малиновський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електроннійформі, сторониможуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ А.П. ЦЕЛУХ