Рішення № 79781094, 08.02.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 08.02.2019

Справа № 501/773/17

2/501/280/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 лютого 2019 року м.Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смирнова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.,

справа № 501/773/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Управління СБУ в Одеській області

до

відповідача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

третя особа: ОСОБА_3

предмет та підстави позову: про виселення осіб зі службового житлового приміщення без надання іншого житла,

сторони в судове засідання не з'явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позицій позивача та заперечень відповідача

1. 27.04.2017 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов цивільний позов Управління СБУ в Одеській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про виселення осіб зі службового житлового приміщення без надання іншого житла, за результатами розгляду якого позивач просить суд:

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі службового жилого приміщення Управління СБУ в Одеській області - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Встановити порядок виконання рішення суду з вказівкою на те, що дане судове рішення є підставою для зняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстрації за адресою службового жилого приміщення Управління СБУ в Одеській області - квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1600 грн. за розгляд Іллічівським міським судом Одеської області даної справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у серпні 2004 року Головним адміністративно-господарським управлінням ДЗ СБУ в порядку централізованих інвестиційних надходжень Управлінню СБУ в Одеській області було передано за актом прийому-передачі 30 житлових квартир в будинку АДРЕСА_1, які були придбані СБУ за державні кошти на підставі договору «Про пайову участь у будівництві житлових будинків» №19/3-114 від 03.12.2001 та додаткової угоди до нього б/н від 09.07.2004. Рішенням житлово-побутової комісії Управління СБУ в Одеській області від 01.12.2004 ОСОБА_3 зі складом сім'ї 3 особи (він, дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2) прийнято на квартирний облік Управління СБУ в Одеській області. Рішенням виконкому Іллічівської міської ради №908 від 23.12.2004, квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службових житлових приміщень Управління та на неї видано ордер на службове жиле приміщення №28 від 23.12.2004 співробітнику Управління СБУ ОСОБА_3 зі складом сім'ї 3 особи (він, дружина - ОСОБА_1, донька - ОСОБА_3.), який на той час проходив службу у підрозділі Управління СБУ в Одеській області в м.Іллічівську Одеської області. 23.02.2005 року ОСОБА_3 та члени його сім'ї (ОСОБА_1, ОСОБА_3.) зареєструвалися за адресою: квартира АДРЕСА_1, та фактично вселилися до неї у вересні 2005 року. 23.08.2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, у зв'язку з чим, рішенням житлово-побутової комісії Управління СБУ в Одеській області від 01.12.2006 були внесені відповідні зміни до житлової справи ОСОБА_3, внаслідок чого колишні члени його сім'ї в порядку, визначеному пунктом 3.16 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.11.2007 за №1308/14575 (далі - Інструкція №792), були зняті з квартирного обліку Управління, а склад сім'ї ОСОБА_3 визначено у кількості однієї особи. Факт непроживання у службовій квартирі Управління СБУ в Одеській області його співробітника та відмова колишніх членів сім'ї військовослужбовця СБУ вивільнити займане ними службове житлове приміщення, свідчать про використання зазначеної службової квартири Управління не за призначенням, оскільки відповідно до положень ст. 118 ЖК УРСР. Пунктом 5.14 Інструкції №792, визначено, що службові житлові приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням, в той час як використання жилих приміщень не за призначенням, відповідно до ч.1 ст.116 ЖК УРСР, є підставою виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до п.5.17 Інструкції №792 колишні члени сім'ї співробітника, які проживають з ним після розірвання шлюбу підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення. У випадку, якщо вказані особи в добровільному порядку не звільнять службове житлове приміщення, їх виселення провадиться у судовому порядку. 05.12.2016 Управління листами №65/25/5239 та №65/25/5240 запропонувало дружині ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_2, як колишнім членам сім'ї ОСОБА_3, звільнити спірне житлове приміщення та знятися з реєстраційного обліку місця проживання за місцем знаходження зазначеного службового житла. Однак, відповідачі добровільно спірну службову житлову квартиру не звільнили, перешкоджаючи таким чином її використанню за призначенням, а саме для заселення її співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області, які потребують поліпшення житлових умов. Також позивач посилається на забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлом у м. Одесі, оскільки їм на праві спільної приватної власності належить кожній по 1/5 частини трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, яка була ними приватизована 19.04.1999 року. Відповідно постанови Верховної Ради України №3854 від 04.02.2016 року м.Іллічівськ Одеської області з 18.02.2016 перейменовано на м.Чорноморськ Одеської області. Згідно розпорядження Одеської обласної адміністрації №303/А від 21.05.2016 року вулицю Карла Маркса у м. Чорноморську Одеської області перейменовано на вулицю Віталія Шума.

2. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзивів (заперечень) на позов не надали.

3. Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 подав до суду пояснення від 10.09.2018 року, згідно яких, просить суд задовольнити позов Управління СБУ в Одеській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житла. При цьому третя особа погоджується з правовим обґрунтуванням Управління СБУ в Одеській області щодо надання йому службової квартири. ОСОБА_3 підтверджує, що 23.08.2006 між ним та ОСОБА_1 розірвано шлюб та відповідачі перестали бути членами його сім'ї. На теперішній час він перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 Третя особа, посилаючись на ст.ст. 124, 125 Житлового кодексу УРСР, вважає, що ОСОБА_1 не є членом його сім'ї та може бути виселена зі службового житла без надання іншого жилого приміщення. Третя особа погоджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно користуються службовою квартирою та підлягають виселенню з неї.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 177).

5. Відповідачі неодноразово зверталися з наступними апеляційними скаргами по цій справі:

23.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою (а.с.39-41) на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05.05.2017 року про відкриття провадження по цій справі. Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 01.06.2017 року (а.с.45-46) апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та надано апелянту строк на усунення недолік (в тому числі сплату судового збору). 18.09.2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області (а.с.58-59) апеляційна скарга ОСОБА_1 від 23.05.2018 року визнана неподаною та повернута апелянту, оскільки апелянтом не усунені недоліки відповідно до ухвали судді від 01.06.2017 року, апелянт не цікавився рухом своєї апеляційної скарги, а також ухилявся від отримання ували, що встановлено суддею апеляційного суду Одеської області від 15.01.2018 року по цій справі.

27.10.2017 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_8 подана до апеляційного суду Одеської області апеляційна скарга (а.с.63-65) на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 05.05.2017 року про відкриття провадження у справі, в якій ставитися питання поновлення строку, але не зазначаються обґрунтовані причини його пропуску та не надано доказів сплати судового збору. 13.11.2017 року ухвалою судді апеляційного суду Одеської області (а.с.72-74) апеляційна скарга ОСОБА_8 від 27.10.2017 року залишена без руху з наданням строку на усунення недоліків та сплати судового збору. 15.01.2018 року ухвалою апеляційного суду Одеської області (а.с.84-85) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою ОСОБА_8 від 27.10.2017 року визнана неподаною та повернута апелянту через не усунення останнім недоліків.

01.03.2018 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу (а.с.90-91) на ухвалу судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05.05.2017 про відкриття провадження. 19.03.2018 року ухвалою апеляційного суду Одеської області (а.с.94-95) ця апеляційна скарга була залишена без руху, апелянту надано час для усунення недоліків, в тому числі сплати судового збору. 23.04.2018 року ухвалою судді апеляційного суду Одеської області (а.с.104-105) апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків, в тому числі несплатою судового збору.

11.10.2018 ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05.05.2017 про відкриття провадження. Ухвалою апеляційного суду Одеської області (а.с.140-141), ця апеляційна скарга була залишена без руху та апелянту надано строк на усунення недоліків. Апелянтом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку із чим, 22.12.2018 ухвалою судді апеляційного суду Одеської області (а.с.169-170) зазначену апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто апелянту.

Такі дії відповідачів та їх представника по цій справі є зловживанням процесуальними правами з метою навмисного затягування розгляду справи.

Частиною 4 статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з'явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

4. Ухвалою судді від 05.05.2017 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання (а.с. 35).

5. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 ЦПК), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

6. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 в засідання не з'явився, надав свої письмові пояснення, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі (а.с.38, 127-130).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням виконкому Іллічівської міської ради Одеської області №908 від 23.12.2004р. квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службових житлових приміщень Управління СБУ в Оде6ській області (а.с. 13).

За ордером на службове жиле приміщення № 28 від 23 грудня 2004 року ОСОБА_3, як співробітнику Управління СБУ в Одеській області, та членам його сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була надана службова квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та члени його сім'ї 23.02.2005 р. вселилися та зареєструвалися за адресою вказаної службової квартири (а.с. 14).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, серії НОМЕР_1 від 23.08.2006 р., шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано 23.08.2006р. (а.с. 15).

Рішенням житлово-побутової комісії Управління СБУ в Одеській області 01.12.2006р. були внесені відповідні зміни до житлової справи ОСОБА_3, а саме, у зв'язку з розірванням шлюбу вважати склад сім'ї 1 особа, що підтверджується витягом з протоколу зазначеної житлово-побутової комісії №11 від 01.12.2006 р. (а.с. 16).

Управління СБУ в Одеській області зверталося до ОСОБА_1 (лист № 65/25/5239 від 05.12.2016 р. (а.с. 21)) та ОСОБА_2 (лист № 65/25/5240 від 05.12.2016 р. (а.с. 23)) з проханням звільнити службову квартиру Управління № АДРЕСА_1 та знятися з реєстраційних обліків. До теперішнього часу відповідачі добровільно зазначену службову житлову квартиру не звільнили.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у зазначеній квартирі ОСОБА_3 не проживає, що підтверджується його поясненнями від 12.09.2018 р. (а.с. 127-130) та рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.10.2008 року по справі № 22ц-3857/08 на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19.06.2008 року по справі №2-901/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с. 19).

Згідно повідомлення КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» №С-23/40 (а.с. 25-26) відповідачам по справі на праві спільної приватної власності належить кожній по 1/5 частини трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, яка була ними приватизована 19.04.1999 р., тому вони є забезпеченими житлом у м. Одесі.

Відповідно постанови Верховної Ради України №3854 від 04.02.2016 р. м.Іллічівськ Одеської області з 18.02.2016 року перейменовано на м.Чорноморськ Одеської області. Згідно розпорядження Одеської обласної адміністрації №303/А від 21.05.2016 року вулицю Карла Маркса у м. Чорноморську Одеської області перейменовано на вулицю Віталія Шума.

V. Оцінка суду.

Задовольняючи позов частково суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Держава гарантує забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами (стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із частиною другою статті 121 ЖК Української РСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Пунктом 36 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УPCP від 04.02.1988 р. №37 визначено, що право на отримання службового житла мають співробітники-військовослужбовці СБУ до одержання ними постійного житлового приміщення.

Положеннями пункту 7 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. №1081 визначено, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до статті 122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Пунктом 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37 передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Квартира АДРЕСА_1 є службовою квартирою Управління СБУ в Одеській області, 23.02.2005 відповідачі вселилися до зазначеної квартири, як члени сім'ї співробітника-військовослужбовця Управління СБУ в Одеській області ОСОБА_3, на період проходження ним військової служби в органах СБУ, шлюб між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_1 розірвано у 2006 році, на теперішній час вони не є членами сім'ї ОСОБА_3, разом із ОСОБА_3 не проживають, але продовжують проживати у службовій квартирі, хоча вони забезпечені іншим житлом на праві приватної спільної сумісної власності у м.Одесі, малолітні та інші члени родини відповідачів у квартирі не проживають.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що законодавець прямо вказує на суб'єктів правовідносин щодо отримання у користування службового житла та на їх трудові або службові відносини між особою, в тому числі на належність особи, яка отримує житло, до відповідного підприємства, установи, організації, що його виділяє, а метою виділення службового житла є необхідність проживання особи, яка отримує житло, за місцем роботи чи служби або поблизу від нього. При цьому, правовою основою для проживання у службовій квартирі членів сім'ї наймача, є факт проживання членів сім'ї разом з військовослужбовцем. Право користування службовим приміщенням члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи. Судом враховується, що відповідачі не проживають разом з ОСОБА_3, якому була надана службова квартира Управління СБУ в Одеській області.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача, на наявність підстав для виселення відповідачів зважаючи на наступне.

Відповідно до п.5.17 Інструкції №792, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення колишні члени сім'ї співробітника, які проживають з ним після розірвання шлюбу. У випадку, якщо вказані особи в добровільному порядку не звільнять службове житлове приміщення, їх виселення провадиться у судовому порядку.

Пунктом 5.14 Інструкції №792,визначено, що службові житлові приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням.

Аналізуючи норми статті 125 ЖК Української РСР суд дійшов висновку, що закріплені в ній гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення зі службового приміщення відповідачів які не перебували чи не перебувають з Управлінням СБУ в Одеській області у трудових (службових) відносинах.

Крім того, гарантії, визначені положеннями ЖК Української РСР щодо неможливості виселення особи без надання іншого жилого приміщення, законодавцем встановлені з метою недопущення позбавлення особи єдиного житла.

Суд також приймає до уваги посилання представника позивача про забезпеченість відповідачів іншим житлом для постійного проживання, а саме наявність у кожної відповідачки права приватної спільної сумісної власності по 1/5 частини трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, яка була ними приватизована 19.04.1999 року, що підтверджується повідомленням КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» №С-23/40 (а.с. 25-26).

Разом з тим судом враховано, що спірна квартира є рахується, як службова квартира Управління СБУ в Одеській області та потреба у її подальшому використанні, як службової квартири, у зазначеного Управління не відпала, у зв'язку із необхідністю забезпечення службовим житлом військовослужбовців, які проходять військову службу в Управління СБУ в Одеській області.

Таким чином, суд, дослідивши в сукупності та оцінивши докази в межах їх допустимості, прийшов до переконання про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що дане рішення суду після набрання законної сили є підставою для зняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстрації за адресою службового жилого приміщення Управління СБУ в Одеській області - квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 118 ЖК Української РСР, п. п. 5.14, 5.17 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБУ № 792 від 06.11.2007 р., суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Одеській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про виселення та встановлення порядку виконання рішення суду - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зі службового жилого приміщення Управління Служби безпеки України в Одеській області - квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, солідарно, на користь Управління Служби безпеки України в Одеській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області В.В. Смирнов