Рішення № 79781072, 13.02.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2351/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області

про встановлення факту належності та визнання права власності за спадщиною

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності житлового будинку та визнання права власності за спадщиною. З позовної заяви, вбачається, що 23 червня 2016 року померла ОСОБА_3, яка на день смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Будьонного, 19а), 23. Після смерті спадкодавця залишилося спадщина, яка складалося із частини житлового будинку в м. Кілія, Кілійського району Одеської області, вул. Дмитрівська (колишня Будьонного, 19а), 23. Позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були спадкоємцями за законом в порядку ст.1261 ЦК України, після померлої 23 червня 2016 року ОСОБА_3, які прийняли спадщину фактично, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем. Таким чином позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, мали право на спадщину, яка залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 2016 року у рівних частках, тобто 1/2 частки. 2 січня 2018 року помер ОСОБА_4, який на день смерті також прожив та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Будьонного, 19а), 23. Після смерті спадкодавця залишилося спадщина, яка складається із частини житлового будинку в м. Кілія, Кілійського району Одеської області, вул. Дмитрівська (колишня Будьонного, 19а), 23. Позивач, ОСОБА_2 та відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом, після померлого 2 січня 2018 року ОСОБА_4, який прийняв спадщину фактично в порядку ст.1268 ч.3 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем. Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, ОСОБА_4, який помер 02.01.2018 року було відведено земельну ділянку площею 103,11 кв.м. для будівництва житлового будинку за адресою: Одеська область Кілійський район, м. Кілія, вул. Дмитрівська (колишня Будьонного, 19а), 23.Під час звернення до приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 позивачу було надано роз’яснення щодо того, що з доданих документів до нотаріальної контори, правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок, відсутній, що не дає можливості видати свідоцтва про право власності на спадщину, тому нотаріус радила звернутися до суду.

В зв’язку з зазначеним, представник позивача просив суд:

- встановити факт належності житлового будинку м. Кілія, Кілійського району Одеської області, вул. Дмитрівська (колишня Будьонного, 19а), 23 – ОСОБА_4, який помер 2 січня 2018 року та ОСОБА_3, яка померла 23 червня 2016 року;

- визнати за позивачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на житловий будинок в м. Кілія, Кілійського району Одеської області, вул. Дмитрівська, 23, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 52,9 кв. м., загальною площею 117,9 кв. м., господарських будівель: літ. Б – гараж, літ. В – сарай, літ. Г - сарай, літ. Д – убиральня, 1-4, І надвірні споруди, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 2016 року та ОСОБА_4, який помер 2 січня 2018 року.

Представником позивача було надано заяву, відповідно до якої він просив розглянути справу без його участі,позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача – Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив суд розглянути справу у межах чинного законодавства України, за його відсутності.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЖД № 256407, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 15.01.1972 року у м. Арциз Райбюро ЗАГС, про що зроблено актовий запис за № 2. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище «Покора».

Згідно свідоцтва про народження, серії ІІ-ЖД № 454793, виданого в м. Кілія Р/Б ЗАГС Кілійського району Одеської області від 29.05.1979 року, - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 455902, виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 381, ОСОБА_3, померла 23.06.2016 року.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 515691, виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 14, ОСОБА_4, помер 02.01.2018 року.

Відповідно довідки, виданої комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» за № 752 від 9 жовтня 2018 року право власності на житловий будинок №23 м. Кілія, Кілійського району, Одеської області, вул. Дмитрівська, 23 не зареєстровано.

З виписки з рішення виконавчого комітету Кілійської районної Ради депутатів трудящих за №130 від 26 березня 1976 року, ОСОБА_4, відведено земельну ділянку площею 103,11 кв.м. для будівництва житлового будинку за адресою: Одеська область Кілійський район, м.Кілія, вул. Будьонного, 19а.

Розпорядженням виконавчого комітету Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області від 3 лютого 2016 року вулицю Будьонного в м. Кілія перейменовано на вулицю Дмитрівську.

Відповідно до технічного паспорту, складеного КП КРР «РБТІ» 19.09.2018 р., житловий будинок по вул. Дмитрівська, № 23 /колишня вул. Будьонного/ в м. Кілія Кілійського району Одеської областіскладається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 52,9 кв.м., загальною площею 117,9 кв.м., господарських будівель: літ. Б – гараж, літ. В – сарай, літ. Г - сарай, літ. Д – убиральня, 1-4, І надвірні споруди.

Як вбачається з інформаційного листа від 17.12.2018 р. № 645/01-16, приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі звернення ОСОБА_2 щодо оформлення спадщини, роз’яснено, що оскільки не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, за відсутності цих документів, необхідно звернутися до суду за вирішенням зазначеного питання.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 54933411 від 30.01.2019 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_5, інформація відносно ОСОБА_4 відсутня.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 54933421 від 30.01.2019 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_5М, відносно ОСОБА_4, інформація відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 54933403 від 30.01.2019 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_5, інформація відносно ОСОБА_3 відсутня.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 54933395 від 30.01.2019 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_5М, відносно ОСОБА_3, інформація відсутня.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз’яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об’єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. ст. 293, 315 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення віднесено до компетенції суду.

Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 житлового будинку, який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом також встановлено, що в зв’язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, в зв’язку з чим його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 207, 259, 263-265, 315 ЦПК, ст. ст. 16, 1261, 1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2до Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області про встановлення факту належності та визнання права власності за спадщиною - задовольнити повністю.

Встановити факт належності житлового будинку розташованого в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Дмитрівська (колишня Будьонного, 19а), 23 – ОСОБА_4, який помер 2 січня 2018 року та ОСОБА_3, яка померла 23 червня 2016 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 право власності на житловий будинок розташований в м. Кілія Кілійського району Одеської області по вул. Дмитрівська, 23, який відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею 52,9 кв. м., загальною площею 117,9 кв. м., господарських будівель: літ. Б – гараж, літ. В – сарай, літ. Г - сарай, літ. Д – убиральня, 1-4, І надвірні споруди, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 2016 року та ОСОБА_4, який помер 2 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_7