Рішення № 79780577, 11.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 р. Справа№200/13277/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Латишева, 39/59)

до Маріупольського об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області № 287 від 26 вересня 2018 року «Про утримання надміру виплачених пенсій за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року» у розмірі 81 031,45 гривень;

- зобов’язати Маріупольське об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману суму пенсії внаслідок проведення утримання з пенсії з часу початку фактичного утримання коштів з пенсії.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, 29 листопада 2018 року ухвалою суду заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена. Зупинено дію рішення Маріупольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 287 від 26 вересня 2018 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 81 031,45 гривень - до винесення рішення по справі №200/13277/18-а.

Ухвалою від 28 грудня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 січня 2019 року

16 січня 2019 року суд ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, призначив справу до судового розгляду на 11 лютого 2019 року.

Сторони про призначення справи до судового розгляду були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає що з 14 березня 2013 року перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років. З 06 березня 2018 року перейшов з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, яку і отримує по теперішній час.

У жовтні 2018 року позивач отримав копію рішення відповідача від 26 вересня 2018 року №287 «Про утримання надміру виплачених сум пенсії з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року. Вважає дане рішення противоправним та просить його скасувати.

Зазначив, що хоча до списку професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року і внесена посада «Складач поїздів», але згідно довідки підприємства від 06 вересня 2018 року №354-ок ця посада не має права на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, перед переведенням на цю посаду позивача було попереджено про відсутність права на призначення пенсії за вислугу років, про що також зазначено в наказі № 500/к. Вважає посилання відповідача на те, що посада складач поїздів відноситься до списку посад, що дають право на отримання пенсії за вислугу років безпідставними, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

В установлений судом строк відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Свою позицію відповідач обгрунтовує тим, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача та отримуючи пенсію за вислугу років, при працевлаштуванні на роботу (11 квітня 2016 року), яка дає право на цей вид пенсії, не повідомив про таке працевлаштування, а тому 26 вересня 2018 року прийнято рішення №287 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій».

Вважає таке рішення правомірним та таким, що прийнято у відповідності до пункту 2.4 Порядку подання то оформлення документів, затвердженого постановою від 25.11.2005р. № 22-1, а посилання позивача на Закон України «Про пенсійне забезпечення» в обгрунтування своїх вимог безпідставним. Вказує, що виплата пенсії за вислугу років після працевлаштування на посаду, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років, виплата такої пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14 березня 2013 року перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років. З 06 березня 2018 року позивач перейшов з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, яку і отримує по теперішній час.

У жовтні 2018 року позивач отримав копію рішення відповідача від 26 вересня 2018 року №287 «Про утримання надміру виплачених сум пенсії з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року (а.с. 24).

Вказаним рішенням визначено, що у зв’язку із неповідомленням про працевлаштування ОСОБА_1 сума переплати у розмірі 81 031,45 підлягає поверненню.

Як вбачається зі змісту трудової книжки позивача серії АА № 052149 ОСОБА_1 в період з 28 жовтня 1993 року по 12 березня 2013 року працював на посаді машиніста тепловозу ДП «Маріупольський морський торговельний порт», з 13 березня 2013 року був переведений на посаду чергового стрілочного посту, з 25 грудня 2013 року переведений на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок, з 01 лютого 2016 року переведений на посаду чергового стрілочного посту та з 11 квітня 2016 року - на посаду складач поїздів ДП «Маріупольський морський торговельний порт» на якій продовжує працювати на теперішній час (а.с. 15-18).

03 серпня 2018 року на адресу відповідача спрямовано адвокатський запит № 086411 (а.с. 19), відповідно до якого у відповідача запитано інформацію щодо розміру пенсії та її виду. Також позивач просив надати інформацію щодо надання згоди на відрахування з суми його пенсії певних сум.

18 жовтня 2018 року відповідач направив на адресу ОСОБА_1 лист, відповідно до якого повідомив про те, що відповідно до пункту 2.4 Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Також відповідач зазначив, що ОСОБА_2 не повідомив Управління Пенсійного фонду про переведення на посаду, що дає право на отримання пенсії за вислугу років, а відтак за період з 24 квітня 2016 року по 05 березня 2018 року виникла переплата з вини пенсіонера в сумі 81 031,45 гривень (а.с. 21-23).

Також судом встановлено, що наказом ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» від 06 квітня 2016 року № 500/к позивача переведено на посаду складача поїздів та відповідно до якого умови праці визначені як нормальні.

З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2018 року на адресу Маріупольського ОУПФУ Донецької області від ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» направлено лист № 354-ОК, відповідно до якого визначено, що посада складача поїздів залізничного цеху не передбачає безпосередньої організації перевезень на залізничному транспорті в Державному підприємстві «Маріупольський морський торгівельний порт» та не має права на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 29).

В матеріалах справи наявні копії пенсійної справи позивача, з яких вбачається, що 14 березня 2013 року при призначенні пенсії за вислугу років позивач особисто підписав пам’ятку пенсіонера та зобов’язався повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни складу сім’ї.

При цьому, пунктом 3 цієї пам’ятки позивача попереджено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи (а.с 52).

Отже, спірним питанням у цій справі є правомірність винесення органом Пенсійного фонду рішення «Про утримання надміру виплачених сум пенсії з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами статей 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 51 вказаного Закону, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 55 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при наявності стажу роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджені нормативні акти з питань пенсійного забезпечення, зокрема, список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років визначено, що посада "Складач поїздів" відноситься до переліку посад, які дають право на отримання пенсії за вислугу років.

Суд зазначає, що професія складач поїздів передбачена Розділом 68 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджений наказом Міністерства Інфраструктури України від 20 травня 2016 року N 181 «Про затвердження та введення в дію Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 66 "Залізничний транспорт і метрополітен"».

Разом з тим, професія складач поїздів була передбачена Розділом 70 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджений наказом Міністерства транспорту України та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України від 17 грудня 1999 року N 601, який втратив чинність з травня 2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що посада складача поїздів відноситься до списку посад (професій), що дають право на призначення пенсії за вислугу років, у разі звільнення з такої посади та у разі якщо особа після призначення такої пенсії знов переходить на таку посаду то виплата пенсії припиняється.

Відповідно до статті 102. Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлений обов'язок пенсіонерів повідомляти органи, що призначають пенсії, про зміну умов, що впливають на виплату пенсій Також пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно із статтею 103 зазначеного Закону суми пенсії, над міру виплачені пенсіонеру внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

З вищенаведеними нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» кореспондується частина 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного Фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Враховуючи вищенаведені норми Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд дійшов висновку про, те що в даному випадку не повідомивши належним чином Маріупольське Управління Пенсійного фонду України Донецької області про офіційне працевлаштування на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років мало місце зловживання з боку позивача.

Щодо посилань позивача на те, що роботодавець повідомляв його про те, що посада складача поїздів не пов’язана з безпосередньою організацією перевезень на залізничному транспорті, а тому робота на цій посаді не дає права на призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом вище, 14 березня 2013 року при призначенні пенсії за вислугу років позивач особисто підписав пам’ятку пенсіонера та зобов’язався повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи, зміни складу сім’ї. При цьому, пунктом 3 цієї пам’ятки позивача попереджено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи (а.с 52).

Позивачем не доведено, що вказані вищенаведені вимоги позивачем дотримані.

Щодо твердження позивача про той факт, що Пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про утримання з пенсії певних сум коштів у позасудовий спосіб, суд зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 754/7676/17 та у постанові від 12 червня 2018 року (справа № 752/896/15) визначено, що органи Пенсійного фонду України приймають рішення про утримання надміру виплачених коштів, при цьому, механізмом реалізації виконання такого рішення є саме утримання пенсії, що відповідає нормам статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до приписів статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання позивача на статтю 90 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними.

З огляду на викладене адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 29 листопада 2018 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена. Зупинено дію рішення Маріупольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 287 від 26 вересня 2018 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 81 031,45 гривень - до винесення рішення по справі №200/13277/18-а.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною протиправність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення Маріупольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 287 від 26 вересня 2018 року про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 81 031,45 гривень.

Відповідно до приписів КАС України судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Латишева, 39/59) до Маріупольського об’єднаного Пенсійного фонду України Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.