Рішення № 79779755, 07.02.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/836/18

2/0203/98/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ркоян Ю.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 23.04.2011 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач не виконував, в зв’язку з чим, станом на 21.02.2018 року має заборгованість в сумі 14123 грн. 69 коп., що складається з заборгованості по кредиту в сумі 2175 грн. 82 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4005 грн. 44 коп., пені в сумі 6793 грн. 68 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу процентна складова в сумі 648 грн. 75 коп. В зв’язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14123 грн. 69 коп. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що в нього відсутні боргові зобов’язання перед позивачем. Умови та правила надання банківських послуг ним не приймались та не підписувались, а тому не можуть застосовуватись до правовідносин між ним та позивачем. В анкеті-заяві відсутні будь-які істотні умови для кредитного зобов’язання, відрізняється сума кредитного ліміту (в анкеті 10000 грн., а згідно позовної заяви 2100 грн.); відсутні умови про надання позивачем тієї чи іншої суми та умови про обов’язок повернення кредиту; відсутній строк надання кредиту позивачем та строк повернення останнього; відсутні посилання на картку, з якої він міг би отримувати кошти та умови про її отримання. Також посилався на пропуск позивачем строків позовної давності та просив застосувати наслідки пропуску цього строку.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В обґрунтування пред’явленого позову позивач посилався на те, що 23.04.2011 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

На підтвердження цього позивачем надано до позову копію анкети-заяви відповідача від 23.04.2011 року, згідно якої останній виявив бажання оформити платіжну картку кредитка «Універсальна» та зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, разом становлять договір про надання банківських послуг (кредитний договір).

Поряд з цим, відповідач заперечував факт наявності в нього боргових зобов’язань перед позивачем, посилався на те, що отриману кредитну картку «Універсальна» від повернув до банку після закінчення строку її дії та нову картку цього типу не отримував. З Умовами та правилами надання банківських послуг, наданими до позову, його не ознайомлювали, ним не приймались та не підписувались.

З наданої позивачем до відповіді на відзив довідки вбачається, що згідно умов кредитного договору від 23.04.2011 року відповідачу було видано кредитні картки №5577212917716188, №4149625808539066, №5168755406966271, №5457082210439761, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 03.2023 року.

Надана позивачем виписка містить відомості по картковим рахункам №4149********9066, №5168********6271, №5457********9761, №5577********6188 за основною карткою №5577********6188.

Проте, суд враховує, що анкета-заява від 23.04.2011 року не містить відомостей про номер кредитної картки, що видавалась відповідачу відповідно до умов укладеного кредитного договору та строку її дії.

Також в анкеті-заяві визначено розмір бажаного кредитного ліміту в сумі 10000 грн.

Згідно позовної заяви позивачем зазначено про встановлення кредитного ліміту на виконання умов договору в розмірі 2100 грн.

Відповідно до представленої виписки вбачається, що за картковим рахунком №5577212917716188 при відкритті 23.04.2011 року було встановлено кредитний ліміт в сумі 5000 грн. та в цей же день зменшено на 300 грн.

За картковим рахунком №5168755406966271 при його відкритті 26.08.2014 року у виписці зазначено, що останній є депозитним.

А тому, на підставі наданих позивачем доказів не можливо ідентифікувати ні кредитну картку, ні картковий рахунок, що видавались та відкривались на виконання умов кредитного договору від 23.04.2011 року.

Таким чином зазначені вище виписка та довідка, а також розрахунок заборгованості не можуть бути визнані належними та достатніми доказами існування та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором.

Крім того, суд не визнає надану позивачем виписку допустимим доказом, оскільки останній не оформлений з дотриманням вимог ст.95 ЦПК України та містить лише підпис не ідентифікованої особи.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, наданих до позовної заяви, доведення до відома останнього положень цього договору та погодження всіх його істотних умов, обґрунтованості та розміру розрахунку заборгованості.

В зв’язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю належними доказами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору, слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,208,525,549,612,616,627,629,638,642,1054,1055 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак