Рішення № 79779653, 12.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 160/9717/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 року ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся з позовом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області (надалі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення – рішення від 21.11.2018р. №0008765353 та №0008785353 про нарахування ОСОБА_2 штрафів в сумі 87774,5 грн., 5670,80 грн. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі ОСОБА_1 камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності від 08.10.2018р. №59657/04-36-13-15/НОМЕР_1 (далі за текстом - ОСОБА_1) винесено податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0008765353 та №0008785353 по нарахуванню громадянину ОСОБА_2 штрафів, відповідно, в сумі 87 774, 50 грн. і 5 670, 80 грн. Позивач має у користуванні земельну ділянку в межах адміністративних границь міста Синельниково і, значить, має сплачувати орендну плату до бюджету міста за кодом 412, що він своєчасно і робив. Проте, перебуваючи на податковому в обліку в Синельниківському районі, декларації на нерухоме майно він замість коду міста 412 подавав за кодом району 429. В результаті за обліками міста виникла переплата в сумі 62 091, 63 грн., а за обліками району, відповідно, недоїмка на ту ж суму. Таким чином, в результаті заниження і завищення платежу на одну і ту суму заниження податкового зобов'язання не мало місця. 22.06.2018р. позивачем було подано уточнюючу декларацію з оренди земельної ділянки, згідно якої, на район платник нічого не мав сплачувати, а всі сплачені суми за кодом міста задекларовані за містом. При цьому, було ще сплачено пеню в сумі 6 369, 81 грн. Тобто, платник податків орендну плату своєчасно платив за місцем належного отримання, але про це звітував в неналежне місце, чим порушив не граничні строки сплати узгоджених сум податків, а лише порядок подачі декларації, за що вже сплачена пеня.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, свої доводи виклав у відзиві на адміністративний позов в якому зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Податковим кодексом України. Разом з відзивом залучено лист від 18.01.2019 №5517/04-36-53-53 в якому контролюючий орган зазначив, що при складанні акту камеральної перевірки виявлено технічну помилку, а саме: в абзаці 4 та 5 (починаючи з 1 сторінки акту) замість фрази «податкове повідомлення – рішення (форма Ф) необхідно читати «податкова декларація з плати за землю».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року відкладено розгляд справи.

28.01.2019 року позивачем подано відповідь на відзив в якому зазначено, що він своєчасно сплачував орендну плату, згідно п.287.3. ПК України та п.10 Договору оренди від 24.09.2010р. за користування земельною ділянкою по вули ці 40 років Жовтня, будинок 25, міста Синельникового Дніпропетровської області до управління Державного казначейства у м.Синельникове, що підтверджується доданими платіжними докумен тами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно пунктів 288.1., 288.2.-288.4. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п. 286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.09.2010р. укладеної між Синельниківською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар), орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 06.09.2010 №784-49/V надає, а орендар приймає, в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вулиці 40 років Жовтня, будинок №25, міста Синельникового Дніпропетровської області для обслуговування промислового приміщення за рахунок земель закладів торгівлі Синельниковської міської ради. Договір укладено на 30років (п.8 договору(строк дії).

Позивачем подавались податкові декларації з плати за землю (земельний податок, та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 та 2018 роки, якими визначено розмір суми орендної плати в розмірі 68 050,03 грн. зі сплатою щомісяця 5670,84 грн.

08.10.2018р. відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності за результатами якої складено акт №59651/04-36-13-15/НОМЕР_1 та встановлено порушення термінів сплати податкового зобов’язання по орендній платні з фізичних осіб визначених п.287.5 ст. 287 ПКУ. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень – рішень від 21.11.2018р. №0008765353 та №0008785353.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення строків сплати позивачем податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб враховуючи наступне.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3. ст. 287 ПК України).

Зазначаючи про порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб відповідач мав довести що протягом 2017р. – 2018 років позивачем не сплачувалась орендна плата.

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи виписках по рахунках АТ «Райффайзен банк ОСОБА_1» та платіжних доручень: №80 від 27.02.2017, №489 від 27.02.2017 (орендна плата за землю за січень 2017); №91 від 30.03.2017 (орендна плата за землю за лютий 2017); №529 від 27.04.2017 (орендна плата за землю за березень 2017); №106 від 29.06.2017 (орендна плата за землю за травень 2017); №593 від 27.07.2017 (орендна плата за землю за червень 2017); №619 від 30.08.2017 (орендна плата за землю за липень 2017); №637 від 29.09.2017 (орендна плата за землю за серпень 2017); №657 від 30.10.2017 (орендна плата за землю за вересень 2017); №679 від 30.11.2017 (орендна плата за землю за жовтень 2017); №695 від 27.12.2017 (орендна плата за землю за листопад 2017); №715 від 30.01.2018 (орендна плата за землю за грудень 2017); №735 від 27.02.2018 (орендна плата за землю за січень 2018); №747 від 26.03.2018 (орендна плата за землю за лютий 2018); №757 від 27.04.2018 (орендна плата за землю за березень 2018); №785 від 30.05.2018 (орендна плата за землю за квітень 2018); №803 від 25.06.2018 (орендна плата за землю за травень 2018); №815 від 13.07.2018 (орендна плата за землю за червень 2018); №832 від 17.08.2018 (орендна плата за землю за липень 2018); №837 від 17.09.2018 (орендна плата за землю за серпень 2018); №856 від 17.10.2018 (орендна плата за землю за вересень 2018); №863 від 14.11.2018 (орендна плата за землю за жовтень 2018); вбачається, що починаючи з 01.01.2017 по 31.12.2017р. та з 01.01.2018 по 30.10.2018 років позивачем з дотриманням строків визначених п. 287.3. ст. 287 ПК України, сплачувалась орендна плата за періоди охоплені перевіркою.

22.06.2018 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок, та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в зв’язку з скеруванням коштів замість коду міста на код району та сплачено пеню в розмірі 6369,81 грн.

Крім цього, згідно з п. 9.3 ст. 9 ПКУ зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Згідно п. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок затверджений наказом ДКУ № 122 від 26.06.2002 (далі – Положення №122) єдиний казначейський рахунок — це консолідований рахунок, відкритий Держказначейству України в Нацбанку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Нацбанку України.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Положення № 122 - єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, усі сплачені податки і збори (обов’язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок — єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Як установлено судом, позивачем своєчасно було сплачено орендну плату за землю, а отже його обов’язок щодо сплати податків було виконано вчасно. При цьому кошти до платника не повернулись. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Крім того, правова позиція щодо сплати обов'язкових платежів (зборів) висловлена у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15, в якій зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

Таким чином, суд не вбачає в діях позивача порушень вимог податкового законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 934,45 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.11.2018р. №0008765353 про нарахування ОСОБА_2 штрафу в сумі 87774,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 21.11.2018р. №0008785353 про нарахування ОСОБА_2 штрафу в сумі 5670,80 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (52524, Дніпропетровська область Синельниковський район с.Грушувато – Криничне, вул. Придніпровська, буд 37, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 934,45 грн. (дев’ятсот тридцять чотири гривні 45 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев