Ухвала суду № 79779484, 12.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

12 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2221/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2018 № 0312551306, № 0312501306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2018 № 0312521306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 № Ф-0312531306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.04.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, про що складено акт від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199.

Перевіркою було встановлено порушення: пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.2, підпунктів 177.4.1. 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) на суму 171099,02 грн за 2017 рік; пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі на суму 141340,59 грн., в т. ч. за 2015 рік в сумі 70519,74 грн. та за 2016 рік на суму 70820,85 грн.; підпункту162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на суму 14258,25 грн. за 2017 рік.

23.06.2018, на підставі акту перевірки від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199, ГУ ДФС у Волинській області прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0312551306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 21387,38 грн., в т. ч. за основним зобов'язанням - 14258,25 грн., за штрафними санкціями - 7129,13 грн.;

№ 0312501306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 256648,53 грн., в т. ч. за основним зобов'язанням - 171099,02 грн., за штрафними санкціями - 85549,51 грн.

Крім того, 23.06.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0312521306, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 35320,09 грн., та направило вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0312531306 на суму 141340,59 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199 в частині завищення валових витрат внаслідок включення до їх складу вартості пального та запчастин, оскільки такі витрати сформовані правомірно та стосуються господарської діяльності підприємця.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 0312551306, № 0312501306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2018 № 0312521306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2018 № Ф-0312531306.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово, у справі призначено підготовче засідання на 10:00 18.12.2018 (а. с. 1), яке в подальшому за клопотанням позивача було відкладено на 11:00 16.01.2019 (а. с. 42, 44).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 05.12.2018 № 4180/03-20-10-02-07 представник відповідача Ярошик Т.В. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень та вимоги (а. с. 38-39).

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 01.02.2019 (а. с. 56), та в подальшому розгляд справи було відкладено на 11:00 12.02.2019 у зв'язку із неприбуттям в судове засідання позивача без поважних причин (а. с. 61).

До судового засідання, призначеного на 11:00 12.02.2019, позивач та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 66, 68).

З урахуванням вимог частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно залишити без розгляду з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.04.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, про що складено акт від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199 (а. с. 9-22).

Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення: пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 177.2, підпунктів 177.4.1. 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено ПДФО на суму 171099,02 грн за 2017 рік; пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі на суму 141340,59 грн., в т. ч. за 2015 рік в сумі 70519,74 грн. та за 2016 рік на суму 70820,85 грн.; підпункту162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на суму 14258,25 грн. за 2017 рік.

23.06.2018, на підставі акту перевірки від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199, ГУ ДФС у Волинській області прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0312551306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 21387,38 грн., в т. ч. за основним зобов'язанням - 14258,25 грн., за штрафними санкціями - 7129,13 грн. (а. с. 5);

№ 0312501306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 256648,53 грн., в т. ч. за основним зобов'язанням - 171099,02 грн., за штрафними санкціями - 85549,51 грн. (а. с. 6).

Крім того, 23.06.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0312521306, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 35320,09 грн. (а. с. 7), та направило вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0312531306 на суму 141340,59 грн. (а. с. 8).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою - п'ятою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Як передбачено частинами третьою, шостою, сьомою статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно із частинами першою, другою статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За правилами пункту 4 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Отже, позов може бути залишено без розгляду, коли судом було покладено обов'язок на позивача у визначений строк подати докази, проте позивач докази не подав без поважних причин, а без них вирішити спір по суті неможливо.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 20.11.2018 про відкриття провадження в адміністративній справі суд запропонував позивачу ФОП ОСОБА_1 в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до канцелярії суду належним чином засвідчені копії усіх первинних документів (податкових декларацій, виписок банківських установ, прибуткових та видаткових касових ордерів, платіжних доручень тощо), поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199 (а. с. 1).

Копію вказаної ухвали позивач отримав 22.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 37), проте у визначений вказаною ухвалою строк письмових доказів не подав.

Крім того, враховуючи, що позивач у підготовче засідання не прибув та подав клопотання про його проведення без участі позивача (а. с. 51), ухвалою суду від 16.01.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті було зобов'язано позивача ФОП ОСОБА_1 подати в судове засідання оригінали усіх первинних документів (податкових декларацій, виписок банківських установ, прибуткових та видаткових касових ордерів, платіжних доручень тощо), поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199 (а. с. 56).

Копію вказаної ухвали позивач отримав 22.01.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 59), проте у судове засідання, призначене на 10:00 01.02.2019, не прибув, а вказані докази суду не подав.

В судовому засіданні 01.02.2019 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 11:00 12.02.2019, повторити виклик позивача та повторно зобов'язати позивача подати документи, що відображено у протоколі судового засідання (а. с. 61), а про обов'язок подати в судове засідання докази - оригінали усіх первинних документів (податкових декларацій, виписок банківських установ, прибуткових та видаткових касових ордерів, платіжних доручень тощо), поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199, було зазначено у супровідному листі, яким скеровувалася повістка про виклик до суду (а. с. 63), який позивач отримав 07.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 65).

Проте, у судове засідання, призначене на 11:00 12.02.2019, позивач не прибув повторно (при цьому, суд звертає увагу, що у жодне із підготовчих та судових засідань, призначених у цій справі, позивач не з'явився), подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 66), та не подав витребувані докази і не повідомив причини неподання доказів.

На думку суду, вирішення цієї справи по суті є неможливим без дослідження оригіналів (чи їх засвідчених копій) первинних документів (податкових декларацій, виписок банківських установ, прибуткових та видаткових касових ордерів, платіжних доручень тощо), поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктами 85.4, 85.7 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Як вбачається із пункту 1.13 акту перевірки від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199 (а. с. 12 зворот), при проведенні перевірки були використані первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, договори, авансові звіти, ВМД, СМР, акти виконаних робіт, договори, чеки, рахунки, інше).

Проте, позивач з власної ініціативи не подав до позовної заяви оригіналів (чи їх засвідчених копій) первинних документів, поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199, як і не подав цих документів на виконання ухвал суду у цій справі.

Суд також враховує, що копій таких документів суд витребувати у відповідача не може з огляду на те, що їх копії при складенні акту перевірки не виготовлялися, про що вказано у клопотанні від 12.02.2019 (а. с. 68).

Разом з тим, висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 950550,10 грн. за 2017 рік внаслідок включення до їх складу витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю платника та з отриманням доходів (зокрема, вартість пального та запчастин), неможливо перевірити під час судового розгляду справи по суті без дослідження первинних документів, поданих до перевірки.

Таким чином, оскільки позивач не виконав передбаченого пунктом 4 частини п'ятої статті 44 КАС України обов'язку подати наявні у нього докази в строки, встановлені ухвалами суду від 20.11.2018 та від 16.01.2019 у цій справі (а саме, не подав оригінали чи їх копії витребуваних судом первинних документів, поданих під час проведення документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 07.06.2018 № 9020/13-07/2045512199), не повідомив причини неможливості подання таких доказів, які необхідні для вирішення спору, тому позов необхідно залишити без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 КАС України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Отже, позивачу необхідно роз'яснити, що він має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 240, статтею 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішень та вимоги залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.М.Валюх