Рішення № 79779343, 05.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2019 р. Справа № 120/4729/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3 ОСОБА_4 (ОСОБА_5, м. Джараш, Західний район, буд. 88)

до: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10)

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_3 з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якому просив скасувати рішення про заборону в'їзду в Україну від 20.08.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки обставини, які стали причиною для заборони громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_3 в'їзду в Україну відпали, а саме позивачем сплачено усі штрафи по відкритих виконавчих провадженнях.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

11.01.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив про відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, оскільки рішення про заборону в'їзду в Україну від 20.08.2018 року прийняте на підставі звернення Управління патрульної поліції ГУ НП України у Вінницькій області про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 Діхілу, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі змісту якого стало відомо, що постановою Вінницького міського суду від 21.05.2018 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, якою на ОСОБА_7 Дахіла ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень. Отже, якщо позивач не виконав добровільно постанову Вінницького міського суду від 21.05.2018 року та не сплатив призначене йому адміністративне стягнення у виді штрафу це є законною підставою для прийняття оскаржуваного рішення. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

23.01.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначила, що позиція відповідача є некоректною та просила суд не брати їх до уваги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо заявленого позову заперечував, з підстав викладених у відзиві та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.08.2018 року на адресу Управління ДМС України у Вінницькій області надійшло звернення Управління патрульної поліції ГУ НП України у Вінницькій області про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 Діхілу, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З даного звернення стало відомо, що 16.04.2018 року о 04:00 год. працівниками патрульної поліції ГУ НП України у Вінницькій області, по вулиці Хмельницьке шосе, 5 було зупинено автомобіль марки ВМW 318, державний номер ZS3946Е, яким керував, громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В присутності свідків та за допомогою алкотестера «Драгер» встановлено, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння - (0,35% проміле).

У зв’язку із цим відносно ОСОБА_7 Дахіла ОСОБА_3, складено адміністративний протокол серія БР № 044801 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП.

Адміністративні матеріли відносно громадянина іноземної держави ОСОБА_7 ОСОБА_3 спрямовано до Вінницького міського суду для вирішення по суті.

Громадянин ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3 у судові засідання 03.05.2018 року та 21.05.2018 року не з'явився, хоча належним чином та своєчасно повідомлявся про час судового засідання.

У судовому засіданні вина громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3 повністю доведена доказами зібраними в адміністративних матеріалах та судовому засіданні, на підставі яких, вказаного вище водія транспортного засобу визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідно до постанови суду від 21.05.2018 року до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неподаткових мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права на керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

Громадянин ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3 продовжуючи порушувати норми адміністративного міграційного законодавства України, проігнорував виконання постанови Вінницького міського суду від 21.05.2018 року, добровільно у визначений законом 15-денний термін не сплатив призначене йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, на підставі чого, постанова суду для примусового стягнення з правопорушника грошових коштів була спрямована до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Посадовими особами Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 10.08.2018 року відносно боржника громадянина іноземної держави ОСОБА_7 ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 56977060.

Через відсутність у боржника громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3 грошових коштів та майна, за рахунок яких можливе було виконання постанови Вінницького міського суду від 21.05.2018 року, зазначена постанова відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернута до суду без її виконання.

Громадянин ОСОБА_7 ОСОБА_3 з свого боку не вжив необхідних та можливих заходів з метою виконання постанови суду, щодо виконання призначеного йому судом адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень та 352 гривні 40 копійок судового збору.

Враховуючи наявні матеріали та інші докази, 20.08.2018 року Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення про заборону громадянину ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, студенту Вінницького національного медичного університету. ім. М.І.Пирогова, проживаючого у м. Вінниця вул. 40-Річчя Перемоги, 56, кв. 5, паспортний документ: паспорт громадянина ОСОБА_8 М418789, виданий 18.08.2013 року, дійсний до 17.08.2018 року, в'їзду в Україну строком на 3 (три) роки в період з 20 серпня 2018 року по 20 серпня 2021 року.

28.09.2018 року громадянин ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності із статтями 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пред'явивши паспорт громадянина ОСОБА_6 №0899687 із наявністю відповідної візи №(М) Y05189212, посвідку на тимчасове проживання в Україні №ТР 072923 мав намір в'їхати на територію України, проте на пункті пропуску через державний кордон України було встановлено, що вищевказаному громадянину заборонено в'їзд в Україну до 28.09.2021 року.

22.10.2018 року штрафи по виконавчих провадженнях, відкритих стосовно ОСОБА_3 ОСОБА_4 були погашені, що підтверджується копіями квитанцій, а державними виконавцями, в свою чергу, винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Оскільки обставини, які стали причиною для заборони особі в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_3 відпали, тому рішення щодо заборони в'їзду в Україну від 20.08.2018 року на думку позивача підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання з приводу спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно частини дванадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Частиною третьою статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до частини дванадцятої статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Таким чином, норма Закону прямо забороняє в’їзд на територію України іноземцю, який не виконав рішення щодо накладення на нього адміністративного стягнення.

Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року №1235 (далі по тексту - Інструкція).

Пунктами 4-6 Інструкції передбачено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян ОСОБА_9 Федерації та ОСОБА_8 Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про заборону в'їзду в Україну приймається на підставі обґрунтованого звернення та після отримання даних, які обґрунтовують необхідність такої заборони.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі звернення Управління патрульної поліції ГУ НП України у Вінницькій області про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_4 Діхілу, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі змісту якого стало відомо, що 16.04.2018 року о 04:00 год. працівниками патрульної поліції ГУ НП України у Вінницькій області, по вулиці Хмельницьке шосе, 5 було зупинено автомобіль марки ВМW 318, державний номер ZS3946Е, яким керував, громадянин ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у стані наркотичного сп'яніння. У зв’язку із цим відносно ОСОБА_7 Дахіла ОСОБА_3, складено адміністративний протокол серія БР № 044801 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду від 21.05.2018 року ОСОБА_7 Дахіла ОСОБА_3 визнано винним та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неподаткових мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права на керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік. Оскільки позивач не виконав добровільно постанову Вінницького міського суду від 21.05.2018 року та не сплатив призначене йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, постанова суду для примусового стягнення з правопорушника грошових коштів була спрямована до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Через відсутність у боржника громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7 ОСОБА_3 грошових коштів та майна, за рахунок яких можливе було виконання постанови Вінницького міського суду від 21.05.2018 року, зазначена постанова відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернута до суду без її виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відтак, суд зазначає, що твердження позивача щодо безпідставності оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Враховуючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачена заборона в'їзду в Україну, відповідачем правомірно винесено постанову про заборону в’їзду позивачу на територію України терміном на три роки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 13.06.2018 року по справі №815/5991/15 (провадження №К/9901/11489/18).

Щодо позиції представника позивача про те, що ОСОБА_7 ОСОБА_3 сплатив 22.10.2018 року накладений на нього постановою Вінницького міського суду від 21.05.2018 року, яка набула законної сили 31.05.2018 року, штраф, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, у матеріалах справи дійсно містяться копії квитанцій про сплату штрафу від 22.10.2018 року, однак рішення про заборону в’їзду винесене 20.08.2018 року, тобто у момент винесення оскаржуваного рішення, позивач добровільно не виконав рішення суду, що є підставою для винесення рішення про заборону в’їзду. Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що факт сплати штрафу уже після винесення рішення про заборону в’їзду, не може слугувати підставою для його скасування та є покаранням для порушника, який у даному випадку є ОСОБА_7 ОСОБА_3.

Беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 Дахіла ОСОБА_3 є безпідставними, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 139 КАС України судовій збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ОСОБА_8, м. Джараш, Західний район, буд. 88, посвідка на тимчасове проживання №ТР072923)

Відповідач: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10,код ЄДРПОУ 37836770)

Суддя /підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Помічник: