Рішення № 79778550, 12.02.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3687/18

Провадження № 2/211/230/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної за результатами дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, вказавши, що 10 травня 2018 року о 09-15 годині сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його та відповідача ОСОБА_2 автомобілів. Постановою суду від 18 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Внаслідок ДТП його автомобілю було завдано значні механічні пошкодження, величина втрати товарної вартості автомобіля становить 16684,51 грн., яка не підлягає відшкодуванню страховою компанією, тому вважає, що цю шкоду повинна відшкодувати вина у ДТП особа, відповідач ОСОБА_2 Матеріальний збиток, пов'язаний з відновлювальним ремонтом його автомобіля, становить 53175,62 грн., розмір франшизи 2000,00 грн. Тому суму в розмірі 51175,62 грн. просить стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім». За проведення експертизи ним було сплачено 1850,00 грн., вказану суму просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 Крім того, йому було завдано моральної шкоди, оскільки він зазнав емоційного стресу, дискомфорту та схвильованості, тому оскільки він дуже цінує свій час, оцінює моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року за клопотанням позивача забезпечено позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки ГАЗ модель 33021 тип вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі (кузова, рами) 33021021873770, об’єм двигуна 2890, колір білий, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 21 грудня 2018 року за клопотанням позивача витребувано у ліквідатора ОСОБА_4 акціонерного товариства «Страхова компанія «Київський страховий дім» ОСОБА_5 відомості щодо:-включення ОСОБА_3 до реєстру кредиторів боржників ОСОБА_4 акціонерного товариства «Страхова компанія «Київський страховий дім» за фактом страхового випадку від 10.05.2018 р., за результатами дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участі страхувальника ОСОБА_2 (поліс АМ/3661685, забезпечений транспортний засіб – ГАЗ 33021 державний номер НОМЕР_2); суми грошових коштів та строків, виплати в добровільному порядку ОСОБА_4 акціонерним товариством «Страхова компанія «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування та належним чином посвідчені матеріали страхової справи по страховому випадку від 10.05.2018 р., за результатами дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участі страхувальника ОСОБА_2 (поліс АМ/3661685, забезпечений транспортний засіб – ГАЗ 33021 державний номер НОМЕР_2).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги позову, наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що встановлений спеціалістом розмір втрати товарної вартості автомобіля він не заперечує, однак він не підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки після події він добровільно в якості відшкодування матеріальної шкоди, яка не підлягає відшкодуванню страховою компанією, передав позивачу грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., про що останній надав розписку. Також погоджується з розміром франшизи в сумі 2000,00 грн., тому вважає, що з нього підлягає стягненню сума в розмірі 8684,51 грн. Суму моральної шкоди, заявлену позивачем, вважає завищеною, оскільки постановою суду встановлено його необережні,а не умисні дії в ДТП. Він добровільно відшкодував частину збитків, тому в разі звернення позивача до нього відшкодував би й залишок матеріальної шкоди, однак позивач вирішити спір в позасудовому порядку не захотів. Позивач в своєму позові зазначив про те, що оцінює моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн., бо дуже цінує свій час, що є недостатнім обґрунтуванням, тому вважає, виходячи з засад розумності та справедливості, що розмір відшкодування такої шкоди не може бути більшим за 2000,00 грн. Щодо відшкодування судових витрат, то вважає, що з нього підлягають стягненню витрати пропорційно задоволених вимог, оскільки відповідачів двоє. Те саме стосується і витрат на проведення експертизи, так як з семи досліджень лише чотири ті, які стосуються суті цієї цивільної справи. В задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу вважає необхідним відмовити, оскільки до цих витрат відносяться витрати на правничу допомогу адвоката, а не послуг представників сторін за довіреністю. Крім цього, сума таких витрат 13572,00 грн. є надмірною та не підлягає стягненню з нього в повному обсязі. Тому просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення з нього моральної шкоди в сумі 12000,00 грн., матеріальної шкоди в сумі 10 000,00 грн. та судових витрат в сумі 11398,56 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Київський страховий дім» в судове засідання не з’явився, про дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником автомобіля НОМЕР_3 (а.с. 7 – копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

10 травня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2018 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до вказаної постанови, мали місце обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 10 травня 2018 року о 09-15 годині за участю автомобілів водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та які відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї справи (а.с. 8 – копія постанови).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в ОСОБА_4 акціонерному товаристві «Київський страховий дім» (а.с. 38), що не заперечується відповідачем.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі – Закон № 1961-IV ) та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини другої пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д1/06/18 складеного 29 травня 2018 р., копія якого міститься в матеріалах справи, сума матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, в цінах на дату 01.06.2018 р. складає 69860,13 грн. (а.с. 9-36).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України, пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з інформації офіційного сайту МТСБУ, ПрАТ «Страхова компанія «Київський страховий дім» є неплатоспроможною – з 05.07.2018 р. позбавлена права укладати договори ОСЦПВВНТЗ за рішенням Національної комісії з державного регулювання ринків фінансових послуг. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що з 01.08.2018 р. керівником ПрАТ «СК «Ктиївський страховий дім» призначено ліквідатора ОСОБА_5, а сама страхова компанія перебуває в стані припинення з 10.08.2018 р., для подання своїх вимог про виплату страхового відшкодування кредитором було встановлено строк до 10.10.2018 р. (а.с. 38, 92-95)

Представником позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 було направлено на адресу ліквідатора заяву про включення до реєстру кредиторів боржника, 19.11.2018 р. направлено заяву про надання інформації, однак відповіді так не надійшло (а.с. 86-92).

Ухвала суду від 21 грудня 2018 року про витребування інформації з приводу надходження заяви про виплату страхового відшкодування, не виконана.

Тому враховуючи викладене, суд вважає встановленим факт обов’язку страхової компанії на виплату страхового відшкодування в сумі 51175,62 грн. (69860,13 грн. (сума збитків за висновками експерта) - 16684,51 грн. (сума втрати товарної вартості автомобіля) – 2000,00 грн. (франшиза).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д1/06/18 складеного 29 травня 2018 р., величина втрати товарної вартості становить 16684,51 грн., розмір якої визнано відповідачем.

Посилання ОСОБА_2 на добровільну сплату ним позивачу 10000,00 грн. не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки представником позивача заперечувався вказаний факт, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано розписку позивача в отриманні коштів, не заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання розписки в разі її відсутності в судовому засіданні. Тому оскільки цивільний процес здійснюється на засадах змагальності та доказовості, суд відхиляє вказане твердження за недоведеністю.

Згідно пункту 32.7 статті 32 Закону 1961-IV страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, тому сума в розмірі 16684,51 грн. підлягає відшкодування відповідачем.

Статтею 12 Закону № 1961-IV визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, на страховика покладено обов’язок по відшкодуванню збитків спричинених ДТП у межах страхової суми, розмір відшкодування якої завжди зменшується на розмір франшизи встановленої договором страхування.

Пунктом 36.6 ст. 36 Закону № 1961-ІV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Оскільки відповідач несе зобов'язання як cтрахувальника компенсувати за рахунок власних коштів частину заподіяного збитку в розмірі визначеного в полісі франшизи, суд вважає необхідним з врахуванням викладеного стягнути з ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 2000,00 грн., яка визнається відповідачем згідно його полісу № АМ3661685 (а.с.38).

Крім того, позивачем ОСОБА_3 заявлено вимогу про стягнення витрати за проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля в сумі 1850,00 грн., що підтверджується квитанцією № 040089 від 29.05.2018 р.(а.с. 37 – копія квитанції).

Вказані витрати підлягають відшкодування позивачу відповідачем, оскільки ОСОБА_3 поніс витрати, які знаходяться в причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, а оскільки саме висновком експертного автотоварознавчого дослідження встановлено суму матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП, винним в якій визнано відповідача, тому на підставі пункту 1 частини 2 статті 22 та статті 1166 ЦК України ці витрати підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Тому вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходить із характеру моральних страждань позивача, ступеня вини відповідача у вчинені ДТП, та оцінює моральну шкоду, завдану позивачу у розмірі 1000,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1409,60 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1) та 352,40 грн. сплачений ним за подання заяви про забезпечення позову (а.с.41), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Позивачем надано в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу довіреність на представлення інтересів, квитанцію про сплату коштів за юридичні послуги, акт виконаних робіт, договір про надання юридичних послуг № 46 від 02.08.2018 р., укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1

Однак в матеріалах справи відсутні дані щодо надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом, що є необхідною умовою згідно вищезазначеного, тому вимоги в частині стягнення витрат на отримання професійної правничої допомоги задоволенню не підлягають.

Позивачем в уточненому позові зазначено посилання на пп.11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, відповідно до якого представництво відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у сфері права, що включає в себе вчинення дій, спрямованих на надання юридичної (правничої) допомоги.

Однак суд вважає, що вказана норма регулює виключно представництво інтересів осіб адвокатами у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року, однак в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід керуватися положеннями статті 137 ЦПК України.

У пунктах 47, 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Посилання на те, що особа може бути іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору відповідно до ст.ст. 12, 42, 56 ЦПК України суд не приймає до уваги, оскільки це посилання у постанові ВССУ на норми ЦПК 2004 року, який 15.15.2017 р. втратив чинність. Позов подано до суду 06.08.2018 р.

Крім того, норми ЦПК України є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу порівняно з постановою ВССУ, тому суд керується положеннями статті 137 ЦПК України, відповідно до якої сторони несуть витрати, пов’язані з правничою допомогою саме адвоката.

Крім того, згідно частин 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 07 серпня 2018 р. протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.979 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Київський страховий дім» (ЄДРПОУ 25201716, юридична адреса: 04073, м.Київ, вул. Артема, 37-41) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 51 175 (п’ятдесят одна тисяча сто сімдесят п’ять) грн. 62 коп. та судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_6, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. СвітальськогоАДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3:

- матеріальний збиток в сумі 16 684 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 51 коп.;

- франшизу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

- моральну шкоду в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.;

- витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1850 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп.;

- судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 07.08.2018 р. протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2019 року

Суддя Д.М.Ніколенко