Вирок № 79778519, 13.02.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/986/18

1-кп/467/48/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурорів - Мокряк І.М., Компанієць М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12018150170000335, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новомар’ївка Братського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Суд визнав доведеним, що 07 травня 2018 року, близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_1, проїжджаючи на велосипеді повз цвинтаря, який знаходиться на околиці с. Новомар'ївка Братського району Миколаївської області, помітивши металевий паркан, що огороджував цей цвинтар, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з метою особистої наживи та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав 15 секцій металевого паркану та 19 металевих прутів, демонтувавши їх та розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив Новомар'ївській сільській раді Братського району Миколаївської області матеріальну шкоду в розмірі 3 700,00 грн.

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, з урахуванням показань обвинуваченого, який в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини його скоєння, зокрема, в частині часу, місця та способу вчинення, а також мети, мотивів та наслідків, що настали.

Так, допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 показав суду, що напередодні 09 травня 2018 року, десь 06 чи 07 числа, більш точної дати не пам'ятає, він проїжджав на велосипеді повз цвинтаря, який знаходиться за селом Новомар'ївка Братського району Миколаївської області.

Помітивши біля кладовища зламаний металевий паркан, який лежав на землі, він загрузив декілька секцій, загальною довжиною приблизно 2,5 - 3 метри, на багажник велосипеда, а близько 10 металевих прутів прикріпив до рами. Скільки точно було секцій та прутів точно не пам'ятає, але коли привіз їх до пункту прийому металобрухту, де їх зважили, то було приблизно 60 кілограм металу, за що він отримав близько 400,00 грн.

Тож, ці показання обвинуваченого, враховуючи, що вони отримані у передбачений законом спосіб, сприймались судом безпосередньо, є належними оскільки, прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Представник потерпілого - юридичної особи в судове засідання не з'явився, про його дату, час і місце повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, якою просив розглядати кримінальне провадження за його відсутності. Жодних інших клопотань перед судом не порушував.

Крім того, судом були досліджені зібрані в ході досудового слідства докази, в яких викладені та посвідчені відомості, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню, правильної кваліфікації дій обвинуваченого та призначення йому покарання у відповідності до засад і положень кримінального закону України.

Зокрема, суд досліджував протокол огляду місця події від 24 жовтня 2018 року (а.к.п 44-45), довідку Новомар'ївської сільської ради Братського району Миколаївської області від 16.11.2018 року № 412 щодо перебування викраденого майна на балансі ( а.к.п. 51) та довідку Новомар'ївської сільської ради Братського району Миколаївської області від 16.11.2018 року № 411 щодо балансової вартості викраденого майна ( а.к.п. 52).

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням показань обвинуваченого, які за своєю суттю є логічними і послідовними, узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, керуючись законом, оцінюючи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, з точки зору належності, допустимості і достатності, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, установлених судом.

Зокрема, всі досліджені у цьому кримінальному провадженні докази, в їх сукупності, що надані стороною обвинувачення, посвідчують відомості, що підлягають доказуванню, або ж мають значення для кримінального провадження, а саме, щодо часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення, наявності умислу у обвинуваченого, його спрямованості, мети і мотивів скоєного ним діяння, а також наслідків, що настали.

Будь - якого істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також доказів, що здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, сторонами не доведено і судом не виявлено.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховував роз'яснення, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 06.11.2009 року № 10, відповідно до яких крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

А отже, з огляду на наведене вище, у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

В аспекті ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд ураховує класифікацію злочинів за ст. 12 КК України, зокрема, що інкримінований ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особливості й обставини його вчинення у даному, конкретному випадку, тобто форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

В той час як обвинувачений раніше не судимий, не працює, одружений, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації, посередньо характеризується за місцем проживання.

При цьому суд не погоджується з ствердженням сторони обвинувачення про наявність такої обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття, оскільки останнє характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що обвинувачений хоча й засуджував всій вчинок, запевняв суд, що розкаюється, проте жодних дій, які б свідчили про дійсно щире розкаяння у вчиненому не вчинив, як то, відшкодувати спричинену шкоду, принаймні у розмірі, який сам же вважав за прийнятний, або ж відновити становище, що існувало до вчинення злочину.

Тож, обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, а так само і обставин, що його обтяжують, визначених ст. 67 КК України, не установлено.

А тому покарання ОСОБА_1 належить призначити у межах санкції ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу.

При цьому суд виходив із наявних у нього дискреційних повноважень щодо призначення покарання і прийшов до висновку, що визначена його міра у даному, конкретному випадку є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), як ним самою, так й іншими особами.

Приймаючи рішення про міру покарання, суд враховував, окрім вищевикладеного, досудову доповідь, складену та долучену до матеріалів кримінального провадження старшим інспектором Братського районного сектора філії Державна установа «Центр пробації» в Миколаївській області.

Як наслідок, визначене судом покарання у виді штрафу, з огляду на відсутність передумов для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

А тому визначене судом покарання, його вид і розмір, за умови конкуренції інтересів суспільства та особи, яка піддається кримінальному переслідуванню, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, а також особою винної.

При цьому характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості, не дають змогу прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання, аніж визначене судом за результатами розгляду цього кримінального провадження.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлений.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, не обирався та підстав для його обрання на даному етапі немає.

Долю речових доказів і питання розподілу судових витрат суд у цьому кримінальному провадженні не вирішував через їх відсутність.

Тому з цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення вироку становить 850 ( вісімсот) грн. 00 коп.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.В. Явіца