Рішення № 79775912, 28.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15602/18

Провадження № 2/761/1289/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи уточнену позовну заяву від 08.05.2018 року, подану до суду на виконання вимог ухвали від 27.04.2018 року, просить: стягнути з Державного бюджету України за рахунок фінансування видатків шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 50 000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тримання його від в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор», що принижує гідність, поводження в порушення статті 3 Конвенції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з 12.10.2015 року по 23.10.2015 року ОСОБА_1 утримувався в державній установі «Київський слідчий ізолятор» з неналежними умовами для такого утримання, зокрема частину дня він разом із іншими особами тримався під вартою в антисанітарних умовах у камері площею 10 кв.м. без скла у вікнах та відокремленого туалету.

Крім того, позивач зазначає про відсутність в СІЗО предметів першої необхідності, гарячої води та належного харчування.

За вказаних обставин, а також посилаючись на повне ігнорування його скарг відповідачем, позивач вважає, що останній зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яка, в свою чергу, відобразилася у фізичному болі та глибоких моральних стражданнях, спричинених перебуванням в вищенаведених неналежних умовах.

Ухвалою від 27.04.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 23.05.2018 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

25.06.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року вказану заяву ОСОБА_1 було задоволено.

19.06.2018 року до суду надійшов відзив Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Києва на позовну заяву, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

17.09.2018 року до суду надійшла заява позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яка ухвалою суду від 19.09.2018 року була задоволена.

09.01.2019 року до суду надійшла заява позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яка ухвалою суду від 14.01.2019 року була задоволена.

Позивач у судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивачка проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що в період з 12.10.2015 року по 23.10.2015 року ОСОБА_1 утримувався в державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог, вказував, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яка, в свою чергу, відобразилася у фізичному болі та глибоких моральних стражданнях, спричинених перебуванням в неналежних та антисанітарних умовах ізолятора.

Так, положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, у відповідності з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В свою чергу, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.

В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як заподіяння йому моральної шкоди та протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, зокрема щодо заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправності дій відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва про відшкодування моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30.01.2019 року.

Суддя: