Рішення № 79775296, 12.02.2019, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4885/18

Провадження № 2/552/40/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2019 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 В .

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання свідоцтва про право власності частково недійсним, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

28.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 31.10.2015 померла її рідна тітка ОСОБА_5, яка мала у власності квартиру АДРЕСА_1. Вона є рідною племінницею ОСОБА_5, прийняла спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Її матір ОСОБА_6 (церковне ім»я Анастасія) ОСОБА_7 народилася на території Опішнянської сільської ради , та після одруження змінила прізвище на ОСОБА_8. Вона немає можливості отримати спадщину, оскільки свідоцтво про народження та актовий запис про народження її матері не збереглися з причин окупації Полтавщини німецькими загарбниками. Вона зверталась до суду в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин та рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05.02.2016 був встановлений факт, що вона є рідною племінницею ОСОБА_5. Вказане рішення залишилось без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.07.2016. Однак Верховний суд задовольнив касаційну скаргу відповідача ОСОБА_3, скасував рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду , її заяву залишив без розгляду та роз»яснив, що вона повинна звертатись за встановленням вказаного факту у загальному порядку. Також зазначала, що оскільки касаційний суд скасував попередні рішення тільки з тих підстав, що при розгляді справи суди не перевірили наявність чи відсутність права спільної сумісної власності колишнього чоловіка її тітки, ОСОБА_3 на спірну квартиру, цей факт вважається встановленим, з підстав, передбачених ст. 61 ЦПК України. Щодо прав відповідача на спірну квартиру зазначала, що ОСОБА_5 вийшла заміж за ОСОБА_3 в 1976 році, але вже з 1977 року вони разом не проживали, бо він зник у невідомому напрямку. Також посилалась на довідку Полтавського слідчого ізолятору, яка має інформацію, що ОСОБА_3 27.11.1981 року вибув з слідчого ізолятору для відбування покарання за вироком Зінківського районного суду Полтавської області від 12.10.1981. Зазначає, що вона є спадкоємцем п»ятої черги за законом на отримання спадщини після померлої 31.10.2015 ОСОБА_5 Просила встановити факт, що вона є рідною племінницею ОСОБА_5, яка померла 31.10.2015 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь витрати по справі.

30.08.2018 відкрите провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

01.10.2018 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання за ним права на частку у спільній сумісній власності на спірну квартиру. Позовній вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 22.07.1976 по 16.02.1983 . Після реєстрації шлюбу він проживав з ОСОБА_5 однією сім»єю в спірній квартирі, вів спільне господарство, у них був спільний син, якого вони виховували , сплачували пайові внески за спірну квартиру із спільного бюджету. Посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 22, ст.. 24, ч.1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю України, який був чинний нас його перебування у шлюбі та виплати пайових внесків за спірну квартиру, зазначав, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю та частки, в разі поділу майна визнаються рівними. Оскільки він у період шлюбу з ОСОБА_5 за спільний сімейний кошт сплачував пайові внески за спірну квартиру, розмір його частки у спірній квартирі становить - 1/8 частка. Просив визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/8 частину квартири, а також стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати по справі.

Ухвалою суду від 04.10.2018 зустрічна позовна заява об»єднана з первісним позовом.

9.10.2018 ОСОБА_3 збільшив позовні вимоги, просив встановити факт , що він та ОСОБА_5, яка померла 31.10.2015 була його дружиною та перебувала у зареєстрованому шлюбі з ним, визнати свідоцтво про право власності на спірну квартиру частково недійсним, в частині визнання права власності на 1/8 частки на квартири. Посилався на те, що після реєстрації з ним шлюбу ОСОБА_5 прийняла його прізвище, але потім, напевно в результаті невірного переводу з російської мови на українську мову, її прізвище записувалось як ОСОБА_5.

19.10.2018 задоволене клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_9 про витребування доказів.

19.10.2018 закінчене підготовче провадження , справа призначена до судового розгляду.

03.10.2018 надійшов відзив ОСОБА_10 на зустрічний позов ОСОБА_3 в я кому вона не визнавала позовні вимоги, зазначала , що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України , а також з тих підстав, що ОСОБА_5 була власником спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.03.2006. Ордер на квартиру був виданий особисто ОСОБА_5, паєнакопичення за квартиру вона виплатила повністю у розмірі 2762 крб в 1986 році. Зазначала, що відповідно до статті 57 СК України житло, набуте чоловіком , жінкою за час шлюбу внаслідок його приватизації , відповідно до ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду», є особистою приватною власністю того, хто його приватизував, а оскільки ОСОБА_5 приватизувала спірну квартиру на підставі вказаного Закону поза шлюбом, квартира не є спільною сумісною власністю подружжя. Стосовно визначення розміру частки у спірній квартирі, то на момент внесення першого пайового внеску квартира коштувала 2762 крб , перший внесок за квартиру у розмірі 1270 крб був сплачений особисто ОСОБА_5 до шлюбу, а залишок 1482 крб був сплачений рівномірними частинами до 1984 року. Розрахунок частки ОСОБА_3 є невірним, оскільки надана ним довідка про розмір пайових внесків за квартиру, які були сплачені у період шлюбу, викликає сумніви та не містить точної суми платежів, які були сплачені у період шлюбу.

Щодо вимог про встановлення факту родинних відносин, а саме факту того, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 зазначала , що обов»язковою умовою для визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 членами сім»ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі спільного майна, а доводи ОСОБА_3 ґрунтуються лише на тому, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в документах її тітки була допущена помилка в написанні прізвища. Вважає недоведеним той факт, що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Щодо позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру також посилалась на ст. 57 СК України та зазначала, що ОСОБА_5 отримала у власність спірну квартиру на підставі ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду», шляхом приватизації житла, а тому квартира не може бути спільною сумісною власністю.

02.11.2018 ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_9 подала до суду заяву про застосування до зустрічних позовних вимог позовної давності.

Ухвалою суду від 02.11.2018 задоволене клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 17.01.2019 задоволене клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів.

18.01.2019 ОСОБА_3 зменшив позовні вимоги в частини розміру частки, на яку він просив визнати за ним право власності на спірну квартиру з 1/8 на 61/500 частки .

Ухвалою суду від 11.02.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явилась будучи повідомленою про час і місце розгляду справи , заяв про неможливість розгляду справи у її відсутність не надавала.

Приймаючи участь у судовому засіданні 07.12.2018 ОСОБА_1 пояснила, що її матір ОСОБА_8 була рідною сестрою померлої ОСОБА_5 У її матері та ОСОБА_11К були одні і ті батько та матір , а та обставина, що по батькові її матір є ОСОБА_12 немає жодного значення для справи, бо коли реєстрували народження матері помилково записали по батькові ОСОБА_12. Насправді її матір по батькові була ОСОБА_7. Також ОСОБА_1 пояснила, що вона не може надати жодного письмового доказу того, що дошлюбне прізвище її матері ОСОБА_6. Не заперечувала ОСОБА_1 і тієї обставини що ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, зазначала, що у них був спільний син, але ОСОБА_3 довго з її тіткою не проживав, покинув її, перебував в місцях позбавлення волі . Оскільки квартира була приватизована тіткою, то вона є її особистою приватною власністю та не може належати до спільної сумісної власності. Просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, а її позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 повністю підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що спірна квартира набута ОСОБА_1 в результаті приватизації на підставі ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду», є її особистою власністю та не може бути спільною сумісною власністю. Зазначав, що йому невідомо де і коли матір позивача ОСОБА_1 зареєструвала шлюб та змінила своє дівоче прізвище на ОСОБА_8 . Жодного письмового доказу у підтвердження того, що дошлюбне прізвище ОСОБА_8 було Гринь він надати не може. Щодо розбіжностей по батькові матері позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , то це є помилка, яка була допущена особами, які видавали особисті документи ОСОБА_8, а родинні відносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтверджуються показаннями свідків. Також зазначав, що факт родинних відносин встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05.02.2016 та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.07.2016, а оскільки постановою Верховного Суду ці рішення скасовані, а заява ОСОБА_1 в порядку окремого провадження залишена без розгляду з тих підстав, що суд не перевірив право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, то відповідно до ст. 61 ЦПК України вказаний факт є доведеним скасованими рішеннями судів і додатковому доказуванню не підлягає.

Щодо зустрічних позовних вимог , посилався на те, що ОСОБА_3 не надав суду доказів свого перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що довідка про вартість спірної квартир 2672 крб є сумнівною, що ціна вказаної квартири становить 3176 крб, а отже частка ОСОБА_3 може бути значно меншою, що матеріали справи не містять точних відомостей про те, який розмір пайових внесків був виплачений ОСОБА_3 та ОСОБА_5К у період зареєстрованого шлюбу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, Друга полтавська державна нотаріальна контора, свого представника у судове засідання не направила, надала заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільних справ № 553/191/16-ц, №552/2533/16-ц суд дійшов до наступних висновків.

Щодо первісних позовних вимог.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження , а уразі наявності спору про право у позовному провадженні.

Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, у тому числі і право на спадщину.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв’язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;

Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту можуть бути акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб, довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Встановлено, що ОСОБА_5, яка померла 31.10.2015, була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.03.2006. ( т. 1 а.с. 29-30).

Після її смерті відкрилась спадщина.

Заяву про прийняття спадщини подала позивач ОСОБА_1, зазначивши, що вона є рідною племінницею спадкодавця.

Окрім того заяву про право власності на частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 подав ОСОБА_3

Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру у зв»язку з тим, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, а також відсутністю правовстановлюючих документів на спірну квартиру, що підтверджується копією спадкової справи ( т. 2 а.с. 19-30).

Позивач ОСОБА_1 не надала суду жодного письмового та належного доказу, який би підтвердив факт, що вона є рідною племінницею померлої 31.10.2015 ОСОБА_5

Так у позовній заяві про встановлення вказаного факту та визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_10 зазначала, що її матір»ю є ОСОБА_8 ( дошлюбне прізвище Гринь) ОСОБА_7.

Однак у свідоцтві про її народження записано, що її матір є ОСОБА_8, у свідоцтві про смерть її матері також записано ОСОБА_8.

Суд не приймає пояснення ОСОБА_1 та її представника , а також показання свідків, що в особистих документах матері ОСОБА_1 ОСОБА_8, в графі по батькові була допущена помилка. Зазначені твердження нічим об»єктивно не підтверджуються.

Позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу у підтвердження того, що дошлюбне прізвище її матері ОСОБА_6, хоча такі відомості могли бути зазначені у свідоцтві про шлюб її матері, в трудовій книжці, свідоцтвах та дипломах про освіту та інших документах особистого характеру, але позивач зазначила, що їй такі відомості невідомі, позивач не назвала навіть дати народження своєї матері, місця народження, а її представники також не володіли такою інформацією.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 також не могли надати пояснень щодо того, з яких джерел їм відомо, що матір позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_8 була рідною сестрою ОСОБА_5, яке у неї було дівоче прізвище, дату та місце її народження, дату та місце реєстрації нею шлюбу з ОСОБА_8, чому по батькові вона ОСОБА_12 , а не ОСОБА_7. При цьому вказані свідки, як і позивачка, зазначали, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були одні і ті батьки ( ОСОБА_17 та ОСОБА_18). Пояснення вказаних свідків, як і пояснення ОСОБА_10, щодо по батькові ОСОБА_8 «Семенівна», а не «Кирилівна» , вони вважають помилкою не є достовірно відомою обставиною цим особам, даючи показання з цього питання вони припускали ту обставину, що можливо при реєстрації народження матері позивачки була допущена помилка , але при цьому не послались на жодний доказ у підтвердження наявності такої помилки, чи того, що протягом життя ОСОБА_8 намагалась виправити вказану помилку, чи вони, свідки, допустили таку помилку особисто, або були присутніми при допущенні помилки у написанні по батькові ОСОБА_8.

Не можуть бути прийняті як доказ родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_5 письмові пояснення свідка ОСОБА_19, які містяться на а.с. 48 в цивільній справі № 553/191/16-ц оскільки ці показання зводяться тільки до того, що вони підтверджують вказані родинні стосунки з тих лише підстав, що між позивачем та спадкоємцем були добрі відносини. Жодних конкретних обставин щодо родинних відносин ці пояснення не містять.

Є помилковим твердження позивача та її представника, що факт родинних відносин встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05.02.2016 та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.07.2016, бо вказані рішення скасовані постановою Верховного Суду від 16.05.2018 лише з тих підстав, що суд не перевірив права спільної сумісної власності ОСОБА_3 на частку у спірній квартирі , а отже необхідно вважати цей факт встановлений скасованими рішеннями з підстав, передбачених ст. 61 ЦПК України.

Вказані твердження не ґрунтується на вимогах ЦПК України, оскільки позивач та її представники посилаються на норму ЦПК України ( ст. 61) , яка на час звернення до суду та розгляду справи не є чинною, оскільки ЦПК України на час звернення до суду та розгляду справи вже чинний у новій редакції, а ч. 4 ст. 82 чинного ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення судів, на які посилається позивач та її представник скасовані, не набрали законної сили , а тому позивач повинна, відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення факту родинних відносин позивача ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_5, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання за нею права власності на спадкове майно.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Факт того , що ОСОБА_20, яка померла 31.10.2015, була дружиною ОСОБА_3 підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища , з якого убачається що шлюб зареєстрований 22 липня 1976 року та дошлюбне прізвище ОСОБА_21 було Гринь, прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 92 ).

Свідоцтвом про розірвання шлюбу, з якого убачається, що прізвище після розірвання шлюбу присвоюється прізвище йому ОСОБА_3, їй ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 91).

Окрім того вказаний факт не заперечувався позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві, в відзиві на позов, та особистих поясненнях у судовому засіданні 07.12.2018.

За таких обставин суд відхиляє заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_22 про те, що вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Як вже зазначалось вище ОСОБА_5, яка померла 31.10.2015, була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.03.2006. ( т. 1 а.с. 29-30).

Право власності на спірну квартиру ОСОБА_5 набула на підставі ЗУ «Про власність», який був чинним на час виплати пайових внесків за спірну квартиру, ст. 15 якого передбачала, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. а також на підставі ст. 384 ЦК України , яка була чинною на час видачі свідоцтва про право власності на квартиру , оскільки була членом ЖБК «Комунальник» та отримала спірну квартиру на підставі ордеру № 473 від 07.07.1971 ( т. 1 а.с. 28) та повністю виплатила паєнакопичення за квартиру.

Згідно довідки ЖБК « Комунальник» від 15.02.1991 року пайові внески за спірну квартиру у розмірі 2762 крб виплачені повністю у 1986 році.( а.с. 31, 93).

Саме таку ціну спірної квартири позивач ОСОБА_1 зазначає у своїй позовній заяві, у відзиві на зустрічний позов, а тому суд не бере до уваги пояснення представника позивача, що вартість спірної квартири становить 3176 крб, оскільки сама позивач зазначає, що вартість квартири становить 2762 крб, а надана ксерокопія клаптику паперу, на якому зазначено, що розрахунок вартості квартири становить 3175 крб не є належним доказом такої вартості квартири, оскільки офіційним документом про вартість квартири є належним чином оформлена довідка ЖБК « Комунальник», на підставі якої спірна квартира була передану ОСОБА_5 у власність.

Не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_1 та її представника, а також позиція позивача викладена у запереченнях на зустрічний позов в тій частині, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_5 та набута нею в результаті приватизації житла на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та те, що до вказаних правовідносин застосовуються приписи ст. 57 СК України, оскільки спірна квартира набута у власність не на підставі ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду», а на підставі ЗУ « Про власність», який був чинним на час виникнення права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру, та вимог ст. 384 ЦК України яка є чинною на теперішній час та набула чинності станом на час отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на квартиру.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_20 у період з 22 липня 1976 по 16 лютого 1983 року.

Як вже зазначалось вище ОСОБА_5 була прийнята в члени ЖБК «Комунальник» в 1968 році, а отримала спірну квартиру у 1971 році.

Вартість квартири 2762 крб, перший внесок за квартиру був виплачений в 4 кварталі 1970 році у розмірі 1270 крб, залишок пайових внесків у розмірі 1492 крб сплачувався починаючи з 3 кварталу 1971 року. ( а.с. 43,).

За період перебування ОСОБА_3П у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 22 липня 1976 року по 16.02.1983 року пайові внески за квартиру виплачені у розмірі 675 крб ( т. 1 а.с 202 , т. 2 а.с. 34).

На час перебування у шлюбі ОСОБА_3 з ОСОБА_5 був чинним Кодекс про шлюб та сім»ю України стаття 22 якого передбачала , що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 28 цього Кодексу передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до ЗУ «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування. Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від приватизації державного житлового фонду.

Кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи (ст. 384 ЦКУ). При цьому всі господарські, прибудинкові споруди, а також прибудинкова територія залишаються у власності кооперативу.

В кооперативі право власності на житлову площу після виплати паю набуває тільки член кооперативу. Якщо пай виплачувався в шлюбі, квартира є спільною сумісною власністю подружжя. При поділі майна подружжя (або чоловік), який перебував у шлюбі і брав участь у виплаті пайового внеску, може отримати свою частку в праві на квартиру або за спільною згодою, або через суд

Факт незвернення із позовом про розподіл майна подружжя не є підставою для припинення права власності на спільну сумісну власність (постанова ВС/КЦС № 647/1683/15-ц від 28.02.2018) Вказана постанова роз»яснює, що діє абсолютна презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Оскільки ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 в період з 22 липня 1976 року по 16.02.1983 року та за вказаний період пайові внески за квартиру виплачені у розмірі 675 крб, він має право на паєнакопичення у розмірі половини коштів виплачених за вказаний період. Що становить 337.50 крб

ОСОБА_1 не оспорювала, у встановленому законом порядку (шляхом звернення до суду з позовом) абсолютної презумпції спільності права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на спірну квартиру, не надала суду жодного доказу про те, що ОСОБА_3 не приймав участі у сплаті пайових внесків за спірну квартиру, не надала доказів, які б спростовували довідки ЖБК « Комунальник» та відомість про виплату ОСОБА_3 в період зареєстрованого шлюбу пайових внесків у розмірі 675 крб, а отже слід дійти до висновку про задоволення позовних вимог про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю в частині розміру сплачених ним пайових внесків за квартиру у період зареєстрованого шлюбу.

Виходячи із вказаних правових позицій Великої палати касаційного цивільного суду , слід дійти до висновку, що позовна давність до позовних вимог ОСОБА_3 не застосується , оскільки факт незвернення із позовом про розподіл майна подружжя не є підставою для припинення права власності на спільну сумісну власність.

Згідно висновку щодо розрахунку частки у спільній власності ( т. 2 а.с. 5-9) розмір частки ОСОБА_3 у спірній квартирі, враховуючи його участь у сплаті пайових внесків за спірну квартиру, становить 61/500 частки.

Вказаний висновок ОСОБА_1 та її представником не спростований, ними не надано будь-якого іншого висновку щодо розміру частки ОСОБА_3 у спірній квартирі, не заявлялась клопотання про призначення експертизи для визначення частки ОСОБА_3 у спірній квартирі, що свідчить про те, що вони погодились із розміром частки встановленим цим висновком.

За таких обставин підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання за ОСОБА_3 права власності на 61 /500 частки спірної квартири, та визнання частково недійсним, в частині 61/500 частки, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке видане на ім»я ОСОБА_5

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, підлягають задоволенню вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на його користь судових витрат.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , яка померла 31.10.2015, була дружиною ОСОБА_3 та перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 1976 року по 16.02.1983 року.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Головним управлінням з питань житлово-комунального обслуговування населення на ім»я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею

30, 2 кв.м, житловою площею 16.9 в.м , що видане на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 67 від 14.02.2006 , в частині права власності на 61 /500 частки квартири.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 61 /500 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 30 , 2 кв.м, житловою площею 16.9 в.м

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що полягають у сплаті судового збору у розмірі 2114.40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа Друга полтавська державна нотаріальна контора м. Полтава, вул. Гоголя, 11.

Суддя Л.М. Васильєва